Постанова Київський апеляційний суд № 752/2279/21

справа № 752/2279/21 головуючий у суді І інстанції Ольшевська І.О. провадження № 22-ц/824/4530/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 17 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року ТОВ «Ліко-Житлосервіс» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9 243 грн.; суму інфляційних втрат у розмірі 1 913 грн. 61 коп.; 3% річних у розмірі 516 грн. 64 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 підземної автостоянки по АДРЕСА_1 . 03 серпня 2009 року між сторонами укладено договір № 131 про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговуючої території, відповідно до умов якого товариство як виконавець зобов`язалось забезпечити обслуговування стоянки і прилеглої території, зберігання транспортних засобів власника на стоянці, а власник зобов`язався оплачувати послуги виконавця з обслуговування стоянки і брати участь у витратах на її утримання. На час підписання договору сума з утримання автостоянки складала 287 грн. З 01 лютого 2012 року ця сума була збільшена до 344 грн, з 01 травня 2017 - до 354 грн., з 01 жовтня 2018 року - до 454 грн., з 1 грудня 2019 року - до 688 грн. З моменту укладення договору від 03 серпня 2019 року по 31 вересня 2020 року відповідач користувався послугами, проте в порушення договірних умов не оплачував їх у повному обсязі. Внаслідок невиконання відповідачем умов договору за період з вересня 2017 року по серпень 2020 року утворилася заборгованість у сумі 9 243 грн. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 рокупозов ТОВ «Ліко-Житлосервіс» задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що ТОВ «Ліко-Житлосервіс» у порушення умов договору, жодного разу не зверталось до відповідача із пропозицією про внесення змін до договору у частині суми щомісячних платежів з обслуговування підземної автостоянки. Крім того, позивач на виконання умов договору, зокрема пункту 2.1.6, жодного разу не повідомляв відповідача про зміну діючих тарифів на надавані послуги та причини такої зміни, враховуючи, що ціни за обслуговування підземної автостоянки не є законодавчо врегульованими та погоджуються сторонами шляхом укладення відповідного договору. Посилання позивача на те, що ним повідомлялись власники/орендарі машиномісць про зміну тарифів шляхом розміщення об`яв на дошках оголошення в підземному паркінгу не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами. Крім того, умовами договору не передбачена можливість автоматичного внесення змін до договору в частині визначення плати за утримання підземної автостоянки. Посилання суду першої інстанції на те, що відповідач у встановленому законом порядку не відмовлявся від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначено ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що дало б підстави для звільнення від їх оплати надано не було, є безпідставними. Відповідач не заперечує факт надання йому послуг зі сторони позивача, водночас, вартість надання таких послуг згідно умов договору становить 287 грн./місяць. Відносини між сторонами мають договірний характер та саме на підставі чинного договору відповідачем і виконувались покладені на нього обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 03 серпня 2009 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як споживачем, який є власником місця №4 на підземній автостоянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , укладений Договір №131 про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговування території, за умовами якого відповідач, як власник та споживач, передає, а виконавець приймає в обслуговування місце №4 на підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 , блок Г. Виконавець забезпечує обслуговування стоянки і прилеглої території, зберігання транспортних засобів власника на стоянці, а власник оплачує послуги виконавця з обслуговування стоянки і бере участь у витратах на її утримання. Вказаний договір є чинним, недійсним в установленому законодавством порядку не визнаний. Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні. Згідно п. 4.3. договору щомісячний розмір плати за користування машиномісцем на дату укладення цього договору становить 287 грн. Аналіз положень укладеного між сторонами договору дає підстави для висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини, що виникають з договорів надання послуг. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановленому законом порядку не відмовився від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що дало б підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було. Відповідач не сплатив вказані послуги належним чином, у зв`язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість. Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував про те, що відповідачем неналежним чином виконувались умови договору №131 від 03 серпня 2009 року, зокрема відповідач не сплачував за отримані послуги у повному обсязі, що, як наслідок, призвело до виникнення заборгованості. Обґрунтовуючи розмір заборгованості, позивач посилався на те, що згідно п. 4.3. договору щомісячний розмір плати за користування машиномісцем на дату укладення цього договору становив 287 грн. З 01 лютого 2012 року у відповідності до п. 3.1.3. договору, котрий передбачає зміну суми щомісячних платежів власника у разі зміни вартості комунальних та інших витрат з утримання і експлуатації стоянки, тарифи було змінено, і вартість утримання підземної автостоянки з кожного власника склала 344 грн., з 01 травня 2017 - 354 грн., з 01 жовтня 2018 року - 454 грн., з 1 грудня 2019 року - 688 грн. Разом з тим, з огляду на правову природу договору, укладеного між сторонами, зазначені доводи позивача є необґрунтованими. Так, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ст. 632 ЦК України). Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до п. 3.1.3 договору № 131 про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговуючої території, укладеного між сторонами 03 серпня 2009 року виконавець має право змінювати суму щомісячних платежів у разі зміни вартості комунальних та інших витрат з утримання і експлуатації стоянки. Відповідно до п. 4.3 цього договору на дату підписання договору сума з утримання і експлуатації стоянки на місяць становить 287 грн. Відповідно до п. 4.5 договору зміна суми щомісячних платежів власника здійснюється у разі зміни вартості комунальних та інших витрат з утримання і експлуатації стоянки. Відповідно до п. 6.4 договору усі зміни і доповнення до цього договору дійсні з моменту їх підписання власником і виконавцем. За умовами договору, позивач має право змінювати суму щомісячних платежів у разі зміни вартості комунальних та інших витрат з утримання і експлуатації стоянки. Проте, ні п. 4.3, ні п. 3.1.3 договору не передбачено, що така зміна відбувається в односторонньому порядку без повідомлення іншої сторони та без підписання змін до договору. Будь-які зміни до договору щодо зміни вартості щомісячної плати, які б були підписані власником та виконавцем, в матеріалах справи відсутні. З наведеного позивачем розрахунку від 28 вересня 2020 року №1082 про нарахування та сплату коштів вбачається, що ОСОБА_1 сумлінно протягом всього строку дії договору здійснюються щомісячні платежі у розмірі 287 грн., що повністю відповідає умовам укладеного договору. При цьому, у деяких місяцях позивачем здійснювались оплати у розмірі 574 грн. як оплати за поточний та наступний місяць, а також у розмірі 2 870 грн., як оплата за наступні 10 місяців. Таким чином, виходячи із вищенаведеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 виконує всі умови договору належним чином, не ухиляючись від виконання взятих на себе зобов`язань за договором та не порушуючи норм чинного законодавства України й умов вказаного договору. Посилання суду першої інстанції на те, що відповідач у встановленому законом порядку не відмовився від надання послуг позивачем, доказів не надання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що дало б підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було є необґрунтованими, оскільки відповідач не заперечує факт надання йому послуг зі сторони позивача, водночас, вартість надання таких послуг згідно умов договору становить 287 грн./місяць. Відносини між сторонами мають договірний характер і на них не розповсюджуються положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню. Оскільки вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідними вимогами від вимоги про стягнення заборгованості, то такі вимоги також не підлягають задоволенню. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 2 102 грн. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 153 грн. (2102*150%). Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача у зазначеному розмірі. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 рокускасувати та прийняти постанову. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс», місцезнаходження - вул. Ломоносова, 58-А, м. Київ, ідентифікаційний код 30303467, на користь ОСОБА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.