Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/7249/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/7249/22 пров. № А/857/1234/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Большакової О.О., Ніколіна В.В., за участю секретаря судових засідань Гранат В.В., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року (головуючий суддя: Дмитрук В.В., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановив: ОСОБА_1 04.11.2022 звернулася до суду з позовом, в якому, просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Волинській області № 2-ДС від 24.10.2022 «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з державної служби»; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області; - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 . Обґрунтовує позов тим, що наказом ГУ ДПС у Волинській області № 2-ДС від 24.10.2022 застосовано до начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону, однак із цим наказом не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що винесений всупереч законодавчим приписам. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Волинській області № 2-ДС від 24.10.2022 «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з державної служби». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на те, що оскільки позивачкою вчинено проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як носія влади та унеможливлює подальше виконання нею своїх службових обов`язків, а тому застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з державної служби відповідає вимогам законодавства. Представником позивачки, 09.03.2020 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Представник відповідача Мельничук М.В. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивачки Цимбала І.З. у судовому засіданні просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2020 ОСОБА_1 , згідно наказу № 1491-о від 23.12.2020, призначено на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Волинській області, у порядку переведення з Головного управління ДПС у Волинській області. Наказом ГУ ДПС у Волинській області від 12.07.2022 № 143-о, позивачку переведено на посаду начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області з 12.07.2022 Відповідно до наказу від 01.09.2022 № 357 проведено перевірку, з метою встановлення причин та умов, що призвели до неналежного рівня організації роботи з виконання показників доходів загального фонду державного бюджету, залучення резервів надходження податків і зборів до державного бюджету у 2022 році, та виконання окремих документів ДПС, відповідно до вимог Порядку організації роботи, спрямованої на запобігання та виявлення корупції в органах ДПС, затвердженого наказом ДПС від 08.10.2020 №555, та Порядку організації та проведення перевірок в органах ДПС України, на підприємствах, в установах, організаціях, які належать до сфери управління ДПС, оформлення і реалізації їх результатів, затвердженого наказом ДПС від 19.11.2020 №

655. Актом про результати перевірки від 16.09.2022 № 146/03-20-14-13 встановлено систематичне несумлінне виконання посадових обов`язків, визначених у п. 3 посадової інструкції, а саме системне не дотримання п. 3.1.5. Регламенту Головного управління ДПС у Волинській області (із змінами, внесеними наказами Головного управління ДПС у Волинській області від 30.04.2021 № 1312 та від 01.07.2021 № 1961), не здійснення організації роботи з виконання показників доходів загального фонду державного бюджету, зокрема невиконання індикативних показників з податку на доходи фізичних осіб за січень - червень 2022 року, а саме не надійшло податку в сумі 41,5 млн. грн, а також не здійснення залучення резервів надходження податків і зборів до державного бюджету, не здійснення координації та організації роботи щодо здійснення адміністрування податків і зборів, платежів, єдиного внеску, не здійснення внутрішнього контролю, в порушення частини другої статті 1, статті 8, статті 36 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу», статті 19-1 Податкового кодексу України, п. 3 Посадової інструкції, що заслуговують на притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС в області ОСОБА_1 (на час вчинення порушень перебувала на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Волинській області). ГУ ДПС у Волинській області, 26.09.2022 винесено наказ № 427 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 ». За результатами засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ГУ ДПС у Волинській області (далі - Дисциплінарна комісія) складено протокол № 7-дк, згідно з яким вирішено розпочати формування дисциплінарної справи тривалістю 20 календарних днів, призначено наступне засідання на 06.10.2022. Начальнику управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області ОСОБА_1 , 29.09.2022 направлено повідомлення № 9/03-20-01-01-01 про призначення засідання Дисциплінарної комісії на 06.10.2022. Адвокат Цимбала І.З. в інтересах Ліщинської, 03.10.2022 подано звернення «Щодо проведення засідання дисциплінарної комісії» про відкладення розгляду дисциплінарного провадження на інший день. Також, 03.10.2022 представником позивача подано адвокатський запит, в якому просив надати належним чином завірені копії усіх документів, що наявні у матеріалах дисциплінарного провадження, що здійснюється відносно позивачки, на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 26.09.2022 №

427. За результатами засідання Дисциплінарної комісії складено протокол № 10-дк, яким перенесено засідання комісії на 12.10.2022. Позивачці надіслано повідомлення № 16/03-20-01-01-01 від 06.10.2022 про призначення засідання Дисциплінарної комісії на 12.10.2022 о 10 год. 00 хв. За результатами засідання Дисциплінарної комісії, 12.10.2022 складено протокол № 13-дк, згідно з яким вирішено: скласти акт про відмову від надання пояснень; підготувати подання Дисциплінарної комісії щодо наявності в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та внести подання начальнику ГУ ДПС у Волинській області з пропозицією про притягнення до дисциплінарної відповідальності. ГУ ДПС у Волинській області, 24.10.2022 винесено наказ № 2-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби», застосовано до начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення прийнятий не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з порушенням досліджених вимог Закону № 889 та Порядку № 1039, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Крім цього, дійшов висновку, що оскільки, наказ ГУ ДПС у Волинській області № 2-ДС від 24.10.2022 «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з державної служби» не реалізований, а тому позовні вимоги позивача щодо поновлення на посаді начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є передчасними, оскільки на даний час ОСОБА_1 обіймає посаду начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області. Відтак, у задоволенні позовних вимог у частині поновлення на посаді начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Цимбали Ірини Зіновіївни про відмову від апеляційної скарги задоволено, прийнято відмову від апеляційної скарги ОСОБА_1 та закрито апеляційне провадження у цій частині справи № 140/7249/22, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову. Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі Закон № 889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Відповідно до п. п. 6-8 ч. 1 ст. 8 Закону № 889-VІІІ, державний службовець зобов`язаний, зокрема: забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Згідно ст. 62 Закону № 889-VІІІ, державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки. Частиною 1 ст. 64 Закону № 889-VІІІ передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VІІІ). Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VІІІ, дисциплінарними проступками є, зокрема, порушення Присяги державного службовця. Частиною 1 ст. 36 Закону № 889-VІІІ визначено зміст Присяги державного службовця: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки». Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Частиною 1 ст. 74 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Суд апеляційної інстанції зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із звільненням позивачки за порушення Присяги державного службовця. Із наведеної вище тексту Присяги випливає, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їхнє виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця. Аналогічний висновок міститься у Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання нею своїх обов`язків. Поняття порушення Присяги не повинне бути надміру декларативним, розпливчатим, загальним, нечітким, що дозволяло б тлумачити його розлого й неоднозначно, не керуючись принципами, які встановлюють обмежувальне тлумачення цього поняття. У цьому контексті суд апеляційної інстанції наголошує, що ознаками, які відрізняють дисциплінарний проступок у вигляді порушення Присяги, від суміжних юридичних складів дисциплінарних проступків, зокрема у вигляді невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків (за яке не передбачено стягнення у вигляді звільнення), є вид обов`язків, невиконання яких становить об`єктивну сторону дисциплінарного проступку - основні (загальні), які визначають базові принципи проходження служби, чи характерні для відповідної посади; наявність або реальна можливість настання шкоди у вигляді підриву авторитету державного органу чи публічної служби, приниження гідності певної особи тощо. Отже, звільнення за порушення Присяги державного службовця має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їхнього вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять. Особа, яка вчинила дисциплінарний проступок, не може бути звільнена за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 815/3667/17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у спірних правовідносинах, підставою для висновку про порушення позивачкою Присяги державного службовця було недосягнення встановлених показників доходів загального фонду державного бюджету, невиконання показників доходів загального фонду державного бюджету, невиконання індикативних показників з податку на доходи фізичних осіб за січень червень 2022 року, не залучення резервів надходження податків і зборів, що спричинило не надходження податку в сумі 41,5 млн грн, не виконання окремих документів ДПС та не здійснення координації та організації роботи щодо адміністрування податків і зборів, платежів, єдиного внеску, не здійснення внутрішнього контролю. У контексті викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що в оскаржуваному наказі відповідачем не було вказано які саме службові чи посадові обов`язки не виконала або неналежним чином виконала позивачка, та не зазначено мотивів, з яких відповідач дійшов висновку, що характер допущених позивачкою порушень службової дисципліни та спричинені цим наслідки призвели до приниження державного органу, підриву його авторитету і були несумісними з продовженням служби. Судом апеляційної інстанції встановлено, що дисциплінарна справа позивача не містить доказів, що дисциплінарною комісією здійснювалось збирання інформації про обставини, які стали підставою для порушення такої справи. У наказі щодо притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, відповідач по суті цитує висновки наведені в акті про результати перевірки від 16.09.2022 № 126/03-20-14-04 щодо встановлення причин та умов, що призвели до неналежного рівня організації роботи з виконання показників доходів загального фону державного бюджету (а. с. 21-28), без надання їм будь-якої оцінки, без з`ясування обставин, про які йдеться у цьому акті, без надання оцінки ступеню вини позивачки, характеру вчинених проступків, що, на думку відповідача, дають підстави для звільнення позивачки із займаної посади саме за порушення Присяги державного службовця. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в оспорюваному наказі не зазначено в чому полягає відсутність, зі сторони позивачки, належної організації та здійснення керівництва діяльністю ГУ ДПС в межах наданих повноважень та з виконання доручень наданих в.о. начальника ГУ ДПС у Волинській області Кондратюком Сергієм, відсутність організації роботи та контролю над залученням резервів надходження податків і зборів до державного бюджету у 2022 році. Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання відповідача на відсутність, зі сторони позивачки, організації роботи, та контролю над залученням резервів надходження податків і зборів до державного бюджету у 2022 році, оскільки згідно даних з офіційного веб-сайту ГУ ДПС у Волинській області (а. с. 54-71), по Волинській області у 2022 році зберігалася стала тенденція росту податкових надходжень до бюджету, зокрема: податкові надходження до держаного бюджету перевищували минулорічні показника на 19%, ріст сплати податку на прибуток перевищував 19%, протягом семи місяців 2022 року проти аналогічного періоду торік, у продовж семи місяців 2022 року на 31,8% сплачено більше військового збору проти аналогічного періоду торік, ріст сплати єдиного внеску протягом семи місяців 2022 року становив 33,7% до минулорічних показників, сплата податку на додану вартість майже на 4% перевищувало аналогічні показники минулого року. На думку суду апеляційної інстанції, зазначені в оскаржуваному наказі порушення, як кожне окремо, так і у своїй сукупності, не можуть свідчити про вчинення позивачкою такого дисциплінарного проступку, як порушення Присяги державного службовця. Оскільки, зокрема, не поставлення візи на доповідних записках за певних обставин, може розглядатись в контексті вчинення дисциплінарного проступку у вигляді невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а не як порушення Присяги державного службовця. У спірному наказі відповідачем зазначено про факти відсутності ефективного контролю за діями підпорядкованих підрозділів з боку позивачки, однак, на підтвердження таких фактів відповідачем не надано жодних доказів. Крім цього, відсутні докази причинно-наслідкового зв`язку між виконанням позивачкою своїх посадових обов`язків та недосягнення встановлених показників доходів загального фонду державного бюджету, які ставляться їй у вину. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що припинення державної служби за порушення присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Отже, при застосуванні цього виду дисциплінарного стягнення слід враховувати не тільки ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, а і попередню роботу працівника, який притягується до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим, на думку суду апеляційної інстанції, притягнення позивачки до такого виду дисциплінарної відповідальності, як звільнення з посади державної служби, є безпідставним та не виправданим, оскільки оскаржуваний наказ не містить відомостей попередніх порушень позивачкою вимог законодавства та в чому такі полягали, не містить і інформації про те, які саме види дисциплінарної відповідальності за попередні порушення було застосовано до позивачки, тому у цій частині наведений наказ не відповідає критерію обґрунтованості (вмотивованості), що суперечить вимогам статті 2 КАС України. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що кваліфікуючи дії позивачки як порушення Присяги, відповідачем у спірному наказі не наведено відповідні мотиви, який саме проступок можна кваліфікувати саме як порушення Присяги, а підставою для винесення оскаржуваного наказу слугували виключно припущення, в основу яких не було покладено жодного належного та достатнього доказу, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 зазначених у оспорюваному наказі порушень. Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на процедурні порушені, які здійсненні під час дисциплінарного провадження стосовно позивачки. Так, відповідно до ст. 75 Закону № 889-VІІІ, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 затверджений «Порядок здійснення дисциплінарного провадження» (далі - Порядок № 1039). Відповідно до п. 35 Порядку № 1039 Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб`єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення відповідно до статті 75Закону. Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу. У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб`єктом призначення рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачку повідомлено про порушення стосовно неї дисциплінарного провадження та запропоновано надати пояснення у письмовому вигляді на ім`я голови Дисциплінарної комісії, що підтверджується повідомленням від 29.09.2022 № 9/03-20-01-01-01, наявним у справі (а. с. 34). Адвокатом позивачки ОСОБА_2 03.10.2022, подано ГУ ДПС у Волинській області заяву, в якій вона просила не здійснювати розгляд дисциплінарного провадження за відсутності позивачки та відкласти розгляд дисциплінарного провадження на інший день у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивача (а. с. 35). Крім цього, 03.10.2022 відповідачу було надіслано адвокатський запит з вимогою надати належним чином завірені копії усіх документів, що наявні у матеріалах дисциплінарного провадження, що здійснюється відносно ОСОБА_3 на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 26.09.2022 № 427 (а. с. 36). Повідомленням від 06.10.2022 № 16/03-20-01-01-01, яке надіслане на адресу місяця проживання та на електронну адресу позивачки, проінформовано ОСОБА_3 про перенесення засідання Дисциплінарної комісії на 12.10.2022, а також запропоновано надати пояснення у письмовому вигляді на ім`я Голови Дисциплінарної комісії (а. с. 38). Відповідно до протоколу від 12.10.2022 № 13-дк, на засіданні Дисциплінарної комісії вирішено скласти акт про відмову від надання пояснень ОСОБА_3 та підготувати подання начальнику Головного управління ДПС у Волинській області з пропозицією про притягнення до дисциплінарної відповідальності (а. с. 39-40). Проаналізувавши вищенаведені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що письмові пояснення позивачкою не було надано з поважних причин, оскільки під час розгляду дисциплінарної справи щодо неї, ОСОБА_3 перебувала на листку непрацездатності. Суд апеляційної інстанції не бере до уваги, акт про відмову посадової (службової) особи від надання пояснень від 12.10.2022 № 20/03-20-01-01-01, оскільки як вбачається із заяви представника позиваки від 03.10.2022, останній просив не здійснювати розгляд дисциплінарного провадження за відсутності ОСОБА_3 та повідомив відповідача про тимчасову непрацездатність позивачки та про намір надання відповідних пояснень останньою. Отже, правових підстав для складення наведеного акта у відповідача не було. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем порушено вимоги п . 35 Порядку № 1039 та вимог ст. 75 Закону № 889, оскільки позбавлено позивачку права на надання письмових пояснень, що є суттєвим порушенням процедури дисциплінарного провадження. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ч. ч. 1, 2 ст. 73 Закону № 889, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Частиною 2 ст. 77 Закону № 889, у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Аналогічні положення містяться у Порядку № 1039. Разом з тим, з наявних у матеріалах справи документів видно, що матеріали дисциплінарної справи не містили відомостей, що характеризують позивачку за період її роботи у податковому органі (зміст наданих суду документів відображає лише посади, які вона займала у податковій службі), а також відсутні відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень у позивача. Зі змісту опису матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що в матеріалах дисциплінарної справи взагалі відсутня пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, з висновком про вину позивача, тяжкість вчиненого дисциплінарного проступку, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби, що також свідчить про порушенням процедури проведення дисциплінарного провадження. Отже, за встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлені процедурні порушення при здійсненні дисциплінарного провадження відповідачем є суттєвими, оскільки вплинули на результати прийнятого рішення про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, а тому є обґрунтованими підставами для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено неналежного виконання позивачкою своїх посадових обов`язків, що призвело до несумлінного їх виконання, що у свою чергу, свідчить про безпідставне застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за порушення Присяги та необхідність визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Волинській області № 2-ДС від 24.10.2022. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. У відповідності до ст. 139 КАС України, підстави для стягнення судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року у справі № 140/7249/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. О. Большакова В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 24.03.2023.