Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 357/11475/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 357/11475/22 Суддя (судді) першої інстанції: Ярмола О.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Ю., Грибан І. О., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лейтенанта поліції Батальйону УПП роти №1 Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ОСОБА_2, Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області про скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовом до Лейтенанта поліції Батальйону УПП роти №1 Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ОСОБА_2, Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову Лейтенанта поліції Батальйону УПП роти №1 Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ОСОБА_2 серії ЕАР № 5960941 від 30.09.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП України, якою на позивача накладено штрафні санкції в розмірі 20 400,00 грн. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що 30.09.2022 року, в день внесення спірної постанови, він автомобілем не керував, бо знаходився на лікуванні в КНП КОР «Київський обласний онкологічний диспансер», в період з 08.09.2022 по 12.10.2022р., а тому фізично не міг перебувати у м. Біла Церква і керувати своїм транспортним засобом. Апелянтом вказується, що транспортним засобом керувала його дружина та саме в неї було вилучено посвідчення водія позивача, а відтак, спірну постанову винесено безпідставно. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з`явилися. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матерів справи, 09.10.2022 інспектором, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Kia Carens» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ на ім`я ОСОБА_1 30.09.2022 року інспектор батальйону патрульної поліції в м.Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області лейтенант поліції ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАР № 5960941 від 30.09.2022 року. Вказаною постановою до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20 400 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 30.09.2022 року об 14 год.31 хв. в м.Біла Церква по вул. Таращанська, 133А, керував транспортним засобом «Kia Carens» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування. Вказану постанову вручено позивачу в день її складання, про що свідчить підпис ОСОБА_1 в графі 8 і 9 (а.с.57). Крім того, 30.09.2022 року інспектором БПП ОСОБА_2 вилучено посвідчення водія ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням постанови суду у справі № 357/3505/22, про що складено акт (а.с.42). Вважаючи вказану постанову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КупАП). Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст.14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту ПДР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Відповідно до пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, порушення вимог п. 2.1а ПДР тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.4 ст. 126 КУпАП. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху складена відповідачем не в автоматичному режимі. Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу. За приписами ст.ст. 258, 283 КУпАП у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський може виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці вчинення адміністративного правопорушення. Дане правило міститься в п. 1 розділ ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), зокрема справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Водночас ч. 5 ст. 258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до роз`яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 Постанови). Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та ін. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, станом на 30.09.2022 року позивач був позбавлений права керування транспортним засобом на підставі постанови Білоцерківського міськрайонного суду від 14.06.2022 р., у справі № 357/3505/22, 3/357/2422/22, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Дана постанова набрала законної сили 24.06.2022року. Також, матеріалами справи підтверджується, що позивач 30.09.2022 керував належним йому транспортним засобом «Kia Carens» д.н.з. НОМЕР_1 та об 14 год.31 хв. в м.Біла Церква по вул. Таращанська, 133А, був зупинений лейтенантом поліції Батальйону УПП роти №1 Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ОСОБА_2, після чого, встановлено обставини щодо позбавлення позивача права керувати транспортним засобом. Обґрунтовуючи як позов так і апеляційну скаргу, позивач стверджує, що не міг керувати 30.09.2022 року транспортним засобом, оскілки перебував на стаціонарному лікування у КНП КОР «Київський обласний онкологічний диспансер» в період з 08.09.2022 по 12.10.2022р. Поряд із цим, такі доводи апелянта у повній мірі спростовуються наявними матеріалами справи. Зокрема, надані до матеріалів справи копії як постанови ЕАР № 5960941 від 30.09.2022 р. так і акту вилучення посвідчення водія містять особистий підпис позивача. Доказів, що такий підпис вчинено не позивачем до суду апеляційної інстанції не надано. Крім того, допитана судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_2 будучи попередженою про кримінальну відповідальність за відмову давати покази та за дачу завідомо неправдивих показів, підтвердила, що 30.09.2022 за кермом транспортного засобу був саме позивач, а його дружина, на прохання останнього, привезла посвідчення водія позивача до місця зупинки, оскільки таке у ОСОБА_1 було відсутнє. При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта в частині неналежності доказів якими суд першої інстанції обґрунтовує правомірність спірної постанови. Апелянтом вірно зауважено, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.04.2020 року у справі №161/5372/17, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Дійсно, лейтенант поліції Батальйону УПП роти №1 Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ОСОБА_2, є саме тим інспектором, що склала відносно позивача оскаржувану постанову. Поряд із цим, у суду відсутні підстави вважати, що показання інспектора, у даному випадку, є неналежним доказом. Як вбачається із змісту постанови Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №161/5372/17, колегією суддів вказується, що обставини які підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні. Як вірно зауважено судом першої інстанції, покази свідка ОСОБА_2 підтверджують наявними в матеріалах справи копіями постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та акту про вилучення посвідчення водія. Слід зауважити, що за даних обставин копія постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності оцінюється не як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а доказ його безпосередньої присутності при складання такої постанови, оскільки постанова містить особистий підпис позивача про отримання постанови та про ознайомлення його із правами. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лейтенанта поліції Батальйону УПП роти №1 Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ОСОБА_2, Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області про скасування постанови залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя А. Б. Парінов Суддя І. О. Грибан (Повний текст постанови складено 27.03.2023 року)