Постанова 4850 № 200/8271/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2023 року справа №200/8271/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 200/8271/21 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Донецькій області від 18.05.2021 № 1005 у частині звільнення позивача зі служби в поліції; - визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Донецькій області від 31.05.2021 № 310 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції; - поновити позивача на службі в поліції у посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління ГУНП в Донецькій області; - стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначив, що його 01.04.2021 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та затримано в порядку ст. 208 КПК України. Спірними наказами позивача звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, що виразилося у недотриманні вимог пп. 1, 3, 6 ст. 1 Дисциплінарного статуту національної поліції України, пп. 1, 2 ч. 1 ст. 18, ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції", ч. 2 ст. 19 Конституції України, вимог п.1 розділу ІІ порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, абзаців 1, 2, 3 п. 1 розділу ІІ правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, скоєння вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України; в зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Накази незаконним та підлягають скасуванню, оскільки фактів скоєння вчинків, які свідчили про дисциплінарний проступок з боку позивача, під час проведення службового розслідування встановлено не було. Причиною звільнення є повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, що є порушенням норм діючого законодавства. Позивач не знав про проведення відносно нього службового розслідування по факту порушення ним службової дисципліни і тому він не міг ознайомитись з його матеріалами. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування відносно позивача, також позивача не ознайомлено з матеріалами службового розслідування. Як під час службового розслідування, так і в наказах про звільнення не зазначено, які дії чи бездіяльність позивача свідчать про вчинення ним дисциплінарного проступку, який підриває авторитет поліції. Підставою для звільнення позивача фактично є повідомлення про підозру у скоєнні корупційного кримінального правопорушення, яке не є дисциплінарним проступком, і в цьому разі підставою для звільнення має бути лише вирок суду, який набрав чинності, якого наразі не існує, що свідчить про незаконність наказів про звільнення позивача. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Представники сторін до судового засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Представник позивача надав заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з військовим станом та неможливістю зв`язатися зі своїм клієнтом. Суд, з огляду на положення ч. 10 ст. 126, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 313 КАС України вважає, що сторони повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, причини неявки представника позивача до суду є неповажними, явка сторін не визнавалася обов`язковою, отже, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи. З огляду на таке, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає заяву у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 з 07.11.2015 перебував на службі в органах національної поліції України на посаді дільничного офіцеру поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУ ГУ НП в Донецькій області у званні лейтенант поліції. 31.03.2021 слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Краматорську, склав протокол затримання Шимадіна 30.03.2021 року о 20 годині 42 хвилини за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. 31.03.2021 слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Краматорську повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 01.04.2021 до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань № 6» строком на 60 діб до 28 травня 2021 року включно. Визначено розмір застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в розмірі 45400,00 грн. Відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області від 31.03.2021 № 614 призначено службове розслідування за фактом відкриття Територіальним управлінням ДБР, розташованого у м. Краматорську, кримінального провадження від 22.03.2021 року № 62021050030000019 за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України відносно окремих працівників Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області. Наказом ГУНП в Донецькій області від 31.03.2021 № 200 о/с дільничного офіцеру поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУ ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування. В ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією ГУ НП в Донецькій області встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідування відкрито кримінальне провадження від 22 березня 2021 року № 62021050030000019 за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України відносно окремих працівників Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Підставою для відкриття кримінального провадження є те, що 25.02.2021 о 11:25 гр. ОСОБА_4 , діючи умисно, таємно шляхом вільного доступу, перебуваючи в приміщенні крамниці «Червоний маркет» ФОП ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , намагався таємно викрасти товари на загальну суму 381 грн без НДС. Однак, свої дії не довів до кінці з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками магазину. За даним фактом, того ж дня, сектором дізнання відділу поліції № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частини першої статті 185 Кримінального кодексу України. Сектором превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області здійснювався супровід у вказаному кримінальному провадженні, а саме: дільничними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на яких було покладено обов`язок забезпечити явку особи для допиту. 30.03.2021 дільничними до слідчого відділення був викликаний громадянин ОСОБА_4 для отримання детального пояснення з приводу вчиненого кримінального правопорушення з метою підготовки повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. З пояснень начальника сектору превенції відділу № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області Сороки М.Г. встановлено, що останній бачив ОСОБА_1 30.03.2021 о 15:00 на вході у відділ поліції разом з громадянином ОСОБА_4 та приблизно о 16:00 йому зателефонував позивач і доповів, що слідчий зобов`язав ОСОБА_4 явкою на 31.03.2021 об 11:00. З пояснень заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області Войнова О.В. вбачається, що 30.03.2021 ОСОБА_1 доставив до слідчого громадянина ОСОБА_4 для проведення слідчих дій. 31.03.2021 було заплановано повідомити про підозру громадянину ОСОБА_4 та вжити заходи до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021053790000102 шляхом спрямування до суду обвинувального акту. 30.03.2021 приблизно о 20:40 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою, на службовому автомобілі Renault Logan н.з НОМЕР_1 , прибувши за місцем перебування громадянина ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_6 , перебуваючи разом з ОСОБА_10 , повідомили громадянину ОСОБА_11 , що він має надати їм 30000,00 грн. за не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності та невжиття заходів щодо повідомлення інформації про нього відповідному підрозділу поліції, як особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Далі, ОСОБА_6 , діючи з відома та за погодженням з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , пройшов разом з громадянином ОСОБА_13 до квартири АДРЕСА_3 , де ОСОБА_14 , узгодивши дії із ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , змінив суму неправомірної вигоди, яку необхідно надати громадянину ОСОБА_11 та повідомив останнього, що він має надати не 30000,00 грн., а 40000,00 грн, за не вчинення вищевказаних дій. На вказану пропозицію громадянин ОСОБА_15 погодився та в подальшому перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 передав ОСОБА_16 грошові кошти, в сумі 40000,00 грн., які поклав у праву бокову зовнішню кишеню куртки, яка була вдягнута на ньому. Після чого, ОСОБА_6 повернувся до службового автомобіля Renault Logan н.з. НОМЕР_2 , в якому його чекали ОСОБА_7 , ОСОБА_8 для розподілу неправомірної вигоди. Таким чином ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме, в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду будь - якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групи осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. Опитаний лейтенант поліції ОСОБА_1 пояснив, що вважає повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення необґрунтованим, тому керуючись ст. 63 Конституції України відмовився від надання пояснень. Також відомо, що в період з 18.03.2021 до 30.03.2021 працівниками поліції складались відносно цивільних осіб протоколи про вчинення адміністративного правопорушення. За якою статтею цивільним особам невідомо, але у вказаний період часу цивільні особи правопорушень не вчиняли. Працівники поліції постійно давали чисті бланки якихось документів, які просили підписати. Вони підписували, а інше поліцейські дописували самостійно. Перевіркою за обліками даних Інформаційного порталу Національної поліції встановлено, що відповідно гр. ОСОБА_17 в період з 01.01.2021 до 01.04.2021 складено 7 протоколів про адміністративне правопорушення, з них за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - 2 (В. Щелко), за ч. 1 ст. 187 КУпАП - 5 ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ), а також винесено 4 постанови за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП - 1 (В. Щелко), ч. 1, 2, ст. 178 КУпАП - 2 (В. Щелко, Е. Шимадін) та ст. 177 КУпАП - 1 (В. Щелко). зазначене свідчить про порушення ОСОБА_10 , ОСОБА_18 . Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні порушення та інші події, затвердженого наказом МВС України № 100 від 08.02.2019 року. Враховуючи отримані під час проведення службового розслідування відомості про внесення дільничними офіцерами поліції ОСОБА_19 та В. Щелком завідомо недостовірних відомостей до офіційних документів, що формально містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 366 КК України, відповідно до Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, інформацію про це 21.04.2021 було внесено до ЄО ГУНП в Донецькій області за № 1641 та матеріали перевірки 23.04.2021 № 1604/12/02-2021 направлені до ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, для прийняття рішення згідно з чинним законодавством України. Таким чином, у ході службового розслідування встановлено, що дільничний офіцер ОСОБА_1 , будучи працівником правоохоронних органів, порушив норми чинного законодавства України, діяв в порушення основних засад нормативно-правових актів, які регулюють службу в поліції, а такі дії підривають авторитет поліції та є несумісними з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України. Зазначені порушення стали можливим внаслідок порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що виразилось у недотриманні ним вимог чинного законодавства України. За результатом службового розслідування складено висновок службового розслідування, яким дисциплінарна комісія, зокрема вважала би: службове розслідування за фактом відкриття Територіальним управлінням ДБР, розташованого у м. Краматорську, кримінального провадження № 62021050030000019 за ч. 3 ст. 368 КК України закінчити. Відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, - такими, що підтвердилися. За порушення службової дисципліни, що виразилось в порушенні вимог п.п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 22 закону України "Про запобігання корупції", ч. 2 ст. 19 Конституції України, вимог п.1 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події , затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, абзаців 1, 2, 3 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, скоєння вчинків, несумісних із подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України, дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Шимадіна Е.О. (0112825) звільнити із служби в поліції. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був разом з ОСОБА_10 ,(який 30.03.2021 перебував у черговій відпустці) в кінці робочого дня, у службовому автомобілі (який ще і закріплений за ОСОБА_20 ), якій закріплений за територією обслуговування Центрального району, в той час як ОСОБА_1 працював та був закріплений за територією обслуговування Лівобережного району. В матеріалах справи відсутні пояснення с цього приводу. ОСОБА_1 надавати пояснення в ході службового розслідування відмовився, скориставшись ст. 63 Конституції України. Матеріали службового розслідування свідчать, що в ході службового розслідування були використані копії ухвал Краматорського міського суду Донецької області від 07.04.2021 про надання дозволу на проведення обшуку по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021050030000019 від 22.03.2021, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, копії ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 01.04.2021 про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021050030000019 від 22.03.2021, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України. 30.04.2021 начальником ГУНП в Донецькій області погоджено висновок службового розслідування, за результатами якого комісія дійшла висновку про звільнення позивача зі служби в поліції у зв`язку із порушенням позивачем службової дисципліни, що виразилася у недотриманні вимог п.п. 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», частини другої статті 19 Конституції України, п.6 розділу I Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2017 року № 650, абзаців 1,2,3 п. 1 розділу Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, скоєння вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України. Наказом ГУНП в Донецькій області від 30.04.2021 № 268 о/c позивача з 30.04.2021 допущено до виконання службових обов`язків за займаною посадою. Наказом ГУНП в Донецькій області від 18.05.2021 № 1005 позивача за порушення службової дисципліни звільнено зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Донецькій області від 26.05.2021 № 310 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 31.05.2021. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що вчинення дисциплінарного проступку позивачем повністю підтверджується висновком службового розслідування, отже, відповідач, видаючи накази про звільнення ОСОБА_1 , діяв у спосіб і в межах своїх повноважень, визначених законодавством. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На підставі частини першої статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Відповідно до частини першої статті 18 Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Частиною другою статті 18 Закону встановлено, що поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. На підставі частиною другою статті 19 Закону України "Про національну поліцію" встановлено підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Згідно частин першої та другої статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Пунктами 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. На підставі пунктів 1,2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з частиною першою статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Частинами першою, другою та четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до частин першої, другої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Згідно статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним в підпункті «з» (поліцейські) пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди (грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав) для себе чи інших осіб. На підставі частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції. Як визначено частиною третьою статті 11 Закону України "Про Національну поліцію" рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Відповідно частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Метою Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 (далі Правила), є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції. Відповідно до абзаців 1,2,3 пункту першого розділу II Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України. Згідно пункту третього розділу IV Правил поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. На підставі абзацу 5 пункту першого розділу II Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України. Зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. За статтею 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу. З урахуванням положень частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 у справі № 804/1831/16. Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку. Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 804/6242/17, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 17.03.2020 у справі № 818/235/17, від 06.02.2020 у справі № 300/1406/19, від 22.01.2020 у справі № 160/1750/19, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 9901/918/18, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 02.10.2018 у справі № 9901/454/18 (П/9901/454/18) тощо. Матеріали справи свідчать, що дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах кримінального провадження, а лише перевірила викладені у матеріалах службового розслідування відомості на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів Національної поліції та наявності в описаних позивача діях складу дисциплінарного проступку. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , хоч і прийнято на підставі відомостей згідно матеріалів кримінального провадження, розпочатого відносно нього за частиною 3 статті 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. Тобто, суд в межах розгляду цієї справи не повинен досліджувати питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а повинен надати правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набранням чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання поліцейським службової дисципліни. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21. Враховуючи, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення є окремою підставою для звільнення особи зі служби. В даному випадку, звільнення відбулось за порушення службової дисципліни, вина позивача у скоєнні якого встановлюється у визначеному законом порядку. Як встановлено матеріалами службового розслідування, підставою для накладення дисциплінарного стягнення на позивача стало не лише факт отримання неправомірної вигоди, але й дії щодо внесення недостовірних відомостей до офіційних документів в порушення Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні порушення та інші події, затвердженого наказом МВС України № 100 від 08.02.2019 року; бездіяльність у зв`язку неповідомленням про можливе надходження неправомірної вигоди та не реагування на вказану подію згідно вимог положень статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» тощо. Зазначене свідчить про безпідставність доводів позивача про незаконність рішень щодо його звільнення у зв`язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку. Вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Подібний за змістом висновок висловлений в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 810/2073/16, постанові від 14 липня 2022 року у справі № 520/1795/19. З огляду на сукупність встановлених фактичних обставин, висновків Верховного Суду у аналогічних та подібних правовідносинах, виходячи із вимог національного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України відбулось на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством, що обумовлює відсутність підстав для скасування наказів про його звільнення зі служби в поліції. Враховуючи, що інші позовні вимоги позивача: про поновлення позивача на службі в поліції та стягнення з ГУНП в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про скасування наказів про звільнення, тому похідні позовні вимоги також не підлягають задоволенню. Є неприйнятними доводи позивача про відсутність підстав для проведення службового розслідування з огляду на наступне. Як свідчать матеріали справи службове розслідування призначено за фактом відкриття ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, кримінального провадження від 22.03.2021 року № 62021050030000019 за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України відносно окремих працівників Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області. Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Згідно пункту 2 Розділу II Порядку № 893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; - повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку. Відповідно до пункту 4 Розділу 1 Порядку № 893 зазначено, що в наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно і проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування не відомо). Проект наказу про призначення службового розслідування та пропозиції щодо складу дисциплінарної комісії готує структурний підрозділ, яким установлено наявність підстав для проведення службового розслідування. Отже, у наказі про призначення службового розслідування мають бути зазначені підстави його призначення та, якщо відомі, дані особи поліцейського стосовно якого воно проводитиметься. Тобто, при призначенні службового розслідування відомості щодо поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься, можуть бути як відомі так і не відомі. Матеріалами справи підтверджено внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння позивачем кримінального правопорушення та вручення йому повідомлення по підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення. Таким чином, відсутність у наказі про призначення службового розслідування даних щодо прізвища, ім`я, по батькові та посади позивача не спростовує наявність підстав для призначення службової перевірки за фактом відкриття ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, кримінального провадження від 22.03.2021 року № 62021050030000019 за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України відносно окремих працівників Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області. Будь-яких порушень з боку відповідача під час проведення службового розслідування та прийнятті спірних наказів, судами не встановлено. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у справі №200/8271/21 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 200/8271/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 27 березня 2023 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 27 березня 2023 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв