Постанова 4809 № 394/399/22

ПОСТАНОВА Іменем України 23 березня 2023 року м. Кропивницький справа № 394/399/22 провадження № 22-ц/4809/395/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А. за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І., учасники справи: позивач Приватне сільськогосподарське підприємство «Лан», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2022 року у складі судді Партоліної І.П. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У липні 2022 року Приватне сільськогосподарське підприємство (далі ПСП) «Лан» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про внесення змін до п. 40 договору оренди земельної ділянки від 20.06.2006. В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що 20 червня 2006 року між ПСП «Лан» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки б/н загальною площею 4,88 га, кадастровий номер земельної ділянки 3523655000:02:000:0007, що знаходиться на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, який зареєстровано у Новоархангельському відділі КПФ ЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2007 за № 57 (далі Договір оренди). За умовами п. 8 Договору оренди, договір укладено на 25 років таким чином Договір оренди укладено строком до 28.05.2032. Пунктом 40 Договору оренди визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. У січні 2022 року між відповідачами було укладено договір дарування земельної ділянки та листом повідомлено позивача про те, що ОСОБА_2 є новим власником земельної ділянки та запропонував розірвати договір оренди за взаємною згодою сторін. Посилаючись на зазначені обставини представник позивача просив внести зміни до Договору оренди земельної ділянки № б/н від 20.06.2006, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП «Лан», зареєстрованого у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК, про що у держаному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2007 за № 57, а саме п. 40 Договору, викласти у наступній редакції: «п.

40. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку про недоведеність позову, оскільки підстава припинення договору шляхом його розірвання у випадку переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду ПСП «Лан» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Представник позивача вказує, що в оскаржуваному судовому рішенні має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення. Зокрема зазначала, що судом першої інстанції взагалі не надано жодної правової оцінки діям відповідачів, щодо укладення останніми договору дарування, мета якого єдина - дострокове розірвання Договору оренди. Вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що укладення договору оренди земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_1 строком на 25 років (до 2032 року), очевидно, свідчить про намір сторін на момент його укладення забезпечити тривалу стабільність свого становища в цих правовідносинах і в такому випадку намагання відповідачів розірвати договір у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки, за 10 років до дати його закінчення не можна вважати добросовісним. Зауважує, що відповідачі уклали договір дарування, який за своїми правовими наслідками направлений виключно на дострокове повернення з оренди земельної ділянки, а тому вважає, що до договору оренди має бути внесено зміни (змінено умови Договору), а саме, п. 40 Договору оренди викладено у наступній редакції: «п.

40. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.» Вважає, що є всі підставами для зміни умов Договору оренди відповідно до частини другої статті 652 ЦК України. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначав, що під час укладання договору оренди земельної ділянки відповідачі діяли в межах норм чинного законодавства зокрема такий договір за правовою кваліфікацією відноситься до реальних договорів за яким передбачений перехід права власності на земельну ділянку до обдарованого, що в свою чергу і відбулося, зокрема наслідки укладання такого договору та сам договір не суперечить змісту та умовам договору оренди земельної ділянки від 20.06.2006 року, а тому жодним чином не порушуються права позивача. Вказував, що під час укладання договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 та ПСП «Лан» керуючись принципом свободи договору, погодили як підставу для розірвання договору зміну власника земельної ділянки в свою чергу в даному випадку відсутні обставини, визначені у ч.2 ст.651, ч.1 ст.652 ЦК, за існування яких суд може змінити умови договору оренди, оскільки його сторонами не допущено його істотного порушення та обставини, якими сторони керувались при його укладенні, не зазнали змін. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Новоархангельського районного суду від 15.11.2022. Судом першої інстанції встановлено такі обставини 20 червня 2006 року між ОСОБА_1 та ПСП «Лан» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,88 га, терміном на 25 років, який зареєстровано у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК, про що у держаному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2007 року за №

57. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 296881913 від 28 січня 2022 року власність на земельну ділянку площею 4,8816 га, кадастровий номер 3523655000:02:000:007, зареєстровано 28 січня 2022 року за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), підстава для державної реєстрації договір дарування № 64 від 28 січня 2022 року. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Представник ПСП «Лан», який був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду спраи в судове засідання апеляційного суду не з`явився. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно частини першоїстатті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору. Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Згідно оспорюваного пункту 40 договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2006 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Тобто наведеними умовами договору передбачена можливість його розірвання у разі зміни власника земельної ділянкти та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема істотного порушення договору. Положення пункту 40 договору були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказала, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що договір дарування було укладено між відповідачами виключно з метою дострокового повернення з оренди земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки реальність укладення договору дарування від 28.01.2022, відповідно до умов якого ОСОБА_2 набув права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523655000:02:000:0007, підтверджується витягом № 296881913. Позивач посилаючись на ч. 2 ст. 652 ЦК України зазначав, що підставою для внесення змін до договору оренди, а саме викладення пункту 40 у новій редакції, стала зміна істотних обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору оренди. Для прийняття судом рішення про зміну договору відповідно до частини другої статті 652 ЦК України у справі має бути встановлена наявність одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Водночас за частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Таким чином, зміна договору за рішенням суду у зв`язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на позивача покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність всіх цих чотирьох умов. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/10074/19. Танасієнко В.І. звернувся до ПСП «Лан» з пропозицією розірвати договір не у зв`язку з істотною зміною обставин, а у зв`язку із настанням події, яку сторони, на власний розсуд, керуючись принципом свободи договору, погодили як підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385 17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов?яз-ки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. У разі якщо позивач не погоджувався із такими підставами розірвання договору оренди, він на стадії укладання договору або додаткової угоди до договору, мав право навести свої заперечення або запропонувати внесення відповідних змін. Ці та інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку суду першої інстанції по суті спору та значною мірою зводяться до переоцінки доказів. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи зазначене та відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» залишити без задоволення. Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 27 березня 2023 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Дуковський О.А. Письменний