Постанова 4824 № 1002/1659/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Голік Г.К. Єдиний унікальний номер справи № 1002/1659/2012 Апеляційне провадження №22ц/824/4924/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Ігнатченко Н.В., Савченка С.І., секретар - Олешко Л.Ю. Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Березанського міського суду Київської області від 26 грудня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, суд , - В с т а н о в и в : ОСОБА_1 у листопаді 2022 року звернулася до суду з даною заявою. Свою заяву обгрунтовувала тим, що заочним рішенням Березанського міського суду Київської області від 14 січня 2013 року задоволено її позов про стягнення боргу . Стягнуто з ОСОБА_3 на її користь заборгованість в сумі 159860гривень та судові витрати в розмірі 1598 гривень, а всього 161458 гривень. Виконавчий лист був виданий Березанським міським судом Київської області 18 лютого 2013 року ,який був поданий до Березанського відділу ДВС про що державним виконавцем було винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження від 15 вересня 2015 року . Ніяких заяв щодо зупинення чи відкликання виконання виконавчого листа вона не подавала . У вересні 2022 року (20 вересня 2022 року ) вона звернулася з письмовою заявою на ім`я начальника Березанського ВДВС для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з метою отримання інформації щодо ходу виконання рішення суду та вжитих заходів щодо стягнення боргу. З відповіді, яка була надана державним виконавцем стало відомо, що 12 листопада 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» та направлено на її адресу простою кореспонденцією , при цьому жодних доказів того, що дані документи їй дійсно були направлені у виконавчій службі не надали. З огляду на вказане, заявниця вважає, що слід вважати поштове відправлення втраченим при пересилці. У прохальній частині заяви просила- -поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа виданого Березанським міським судом Київської області 18 лютого 2013 року на виконання рішення Березанського міського суду Київської області від 14 січня 2013року суду по справі №2/356/20/13 - видати дублікат виконавчого листа по справі №2/356/20/13 виданого Березанським міським судом Київської області від 18 лютого 2013року про стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 161458,87 грн. Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 26 грудня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, заявниці ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, постановити ухвалу якою задовольнити заяву . У скарзі зазначено, що суд не врахував наявні в матеріалах докази, суд не дав оцінки доводам, викладеним заявником у заяві про видачу дублікату виконавчого документа і поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України особи, які приймають участь у справі, повідомлені про день та час розгляду справи на 16 березня 2023 року. Заяв, клопотань про зміну місця знаходження, про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції від заявника, заінтересованої особи, державного виконавця,боржника не надходили, відтак відсутні підстави вважати причини їх неявки поважними. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд першої інстанції встановив, що заочним рішенням Березанського міського суду Київської області від 14 січня 2013 року задоволено позов ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про стягнення боргу. Стягнуто з ОСОБА_3 на її користь заборгованість в сумі 159860 грн та судові витрати в розмірі 1598 грн, а всього 161458 грн. ( т.1 а.с. 28) Виконавчий лист та копія рішення були видані Березанським міським судом Київської області 18 лютого 2013 року згідно відмітки у вищезазначеній цивільній справі на обкладинці справи. Ухвалою Березанського міського суду від 16 листопада 2015 року подання ВДВС Березанського МУЮ про видачу дублікату виконавчого листа,повернуто без розгляду(а.с.47). У поданні було зазначено що з 15 лютого 2015 року на виконанні у ВДВС Березанського МУЮ перебуває виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого Березанським міським судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 161458,87 грн ( т.1 а.с. 41-47). В подальшому, 16 серпня 2021 року Березанський ВДВС у Броварському районі Київської області звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа . Ухвалою суду від 07 жовтня 2021року було відмовлено у видачі дублікату виконавчого листа в зв`язку з пропуском строку звернення до суду .( т.1 а.с.59,92) Також в матеріалах справи міститься відповідь Березанського ВДВС від 20 вересня 2022 року №7221 на заяву ОСОБА_1 . У відповіді зазначено, що 15 вересня 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття провадження ВП48542086, і в подальшому 12 листопада 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». Станом на 20 вересня 2022 року вищезазначений виконавчий лист до Березанського ВДВС не надходив. (т.1 а.с.162-164) Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення ,що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого врядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом. Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу. Аналогічні положення містить ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якої стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий документ до примусового виконання. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст.89 ЦПК дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України У виконавчому документі зазначаються, серед іншого, строк пред`явлення рішення до виконання. (п. 7 ч. 1ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до вимог п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18) Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання. До заяви про видачу дублікату виконавчого листа мають бути додані: довідка стягувача, державного виконавця чи органу зв`язку про втрату виконавчого листа; при втраті виконавчого листа стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що виконавчий лист втрачено і до виконання не пред`явлено. В обґрунтування поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачі його дубліката, заявниця вказала лише, що виконавчий лист втрачено та рішення суду про стягнення шкоди не виконано. Так, на момент набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, строк пред`явлення виконавчих документів до виконання був встановлений статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції закону від 01 січня 2013). Відповідно до ст 22 Закону України Про виконавче провадження» (N 606-XIV від 21 квітня 1999 року в редакції що діяла на час виникнення правовідносин - дата набрання рішення законної сили 02 лютого 2013 року ) визначені строки пред`явлення виконавчих документів до виконання. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

2. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.Таким чином , строк пред.»явлення виконавчого листа до виконання сплив 18 лютого 2014 року . Разом з тим як видно із матеріалів справи , постановою державного виконавця від 15 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження № ВП48542086, і в подальшому 12 листопада 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 20 вересня 2022 року вищезазначений виконавчий лист до Березанського ВДВС не надходив.( т.1 а.с.162-164). Як вбачається з відповіді начальника Березанського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮУ (м. Київ) від 08 грудня 2022 року вих. № 10060 ,наданої на ухвалу суду від 24 листопада 2022 року , матеріали виконавчого провадження , відсутні.(а.с.186) Згідно інформаційної довідки виконавчий лист по справі повернутий стягувачу 12 листопада 2015 року, із зазначенням повторного строку пред`явлення до виконання 12 листопада 2016 року. Звернувшись до суду у 2022 році, тобто, після збігу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання через 6 років, стягувачка пропустила всі визначені законодавцем строки . Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" набрав чинності 05 жовтня 2016 року Згідно з пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Тлумачення пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII свідчить про те, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Для цього пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII (від 02 червня 2016 року) до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплив на час набрання ним чинності. (правова позиція Верховного Суду у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 522/11429/13-ц та у постанові від 18 травня 2020 року у справі №2-9/11). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки)). Відповідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент видачі виконавчих листів), сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку його пред`явлення до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа. Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами. Інші учасники виконавчого провадження мають право подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом для цих осіб. Сторони зобов`язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи. Боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з`являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.Аналогічні положення містить і Закон України про виконавче провадження який набрав чинності Всупереч вищевказаній нормі Закону України «Про виконавче провадження» в період з 15 вересня 2015 року , з моменту відкриття виконавчого провадження , остання не проявляла інтересу щодо ходу виконання виконавчого провадженн. Заявниця не надала належних і допустимих доказів , що вчиняла будь-які дії аж до червня 2021 року направлені на бажання отримати виконання судового рішення, не заявляла про бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження, не давала усних та письмових пояснень, не висловлювала своїх доводів та міркувань з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження. З матеріалів справи вбачається, що лише у червні 2021 року заявниця звернулася до органів виконавчої служби із запитами про хід виконавчого провадження та щодо знаходження виконавчого листа, при цьому не обґрунтовує та не спростовує своєї пасивної поведінки щодо контролю за виконанням рішення суду більш ніж 6 років. Крім того ,як видно із матеріалів справи, лише у жовтні 2022 року заявниця звернулася із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання. Будь-яких доказів, що протягом тривалого часу (починаючи із вересня 2015 року - дата відкриття виконавчого провадження), і в подальшому з 12 листопада 2016 року - дати закінчення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, і до дня подачі заяви - 03 жовтня 2022 року, заявниця була позбавлена можливості подати заяву про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання, і ці обставини були об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення дій, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надала, а тому вимоги про визнанням вказаних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними, є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак висновок суду про відмову у задоволенні заяви є цілком обґрунтованим . Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Як встановив суд першої інстанції заявниця ОСОБА_1 своєчасно (18 лютого 2013 року) отримала виконавчий лист і пред`являла його до виконання. Вказана обставина заявницею не спростована. Докази, що виконавчий лист не отриманий, або втрачений матеріали справи не містять, не містить таких доказів і апеляційна скарга. Згідно положень статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Само по собі судове рішення, яким було задоволено позовні вимоги позивача не може бути 100 % гарантією його виконання відповідачем. В такому випадку держава забезпечує примусове виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Порядок виконання рішення суду визначений Законом України «Про виконавче провадження». Після відкриття виконавчого провадження стягувач має право: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція). Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Колегія суддів вважає, що наведені у заяві ОСОБА_1 причини щодо пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не є поважними та істотними , оскільки ніяким чином не перешкоджали їй в отриманні дублікату виконавчого листа і пред`явленні його до виконання, бо справа після її розгляду, починаючи із 14 січня 2013 року року перебувала в суді першої інстанції. Жодного доказу про поважність причин пропуску строку заявницею суду не надано . Доводи заявника про те, що рішення суду залишається невиконаним, не можуть бути достатньою підставою для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення до виконання, оскільки саме бездіяльність стягувача з приводу здійснення дій для виконання рішення суду, ухваленого на його користь, призвела до тривалого невиконання рішення суду. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про відмову в задоволенні заяви про видачу у видачі дублікату виконавчого листа . Крім того , суд першої інстанції правильно зауважив , що визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися, однак, визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання. Крім того, цей строк є розумним та достатнім для вчинення таких дій. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 18 ЦПК України). Доводи заяви свідчать лише про те, що стягувачка фактично не цікавився ходом виконання судового рішення. Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачкою своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявниця не надала суду. Обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 10 вересня 2018 року у справі №5011-58/9614-2012, від 16 серпня 2018 року у справі № 6/275-08, від 15 серпня2018 р. у справі № 6/256, від 26 квітня 2018 р. у справі № 922/6111/15 та від 21 січня 2019 у справі №916/215/15-г). У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 6 статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина 1статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви». При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною заявою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав ЦПК не містить, вони в кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. А тому суддя дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Всупереч вищевказаній нормі Закону України «Про виконавче провадження» в період з квітня 2015 року, а саме з моменту повернення виконавчого документу стягувачу , останній не проявляв інтересу щодо місця знаходження виконавчого документу , не вчиняв будь-яких дій в тому числі не заявляв про бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження, не давав усних та письмових пояснень, не висловлював свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження. З матеріалів справи вбачається, що лише у червні 2021 року заявниця звернулася до органів виконавчої служби із запитами про хід виконавчого провадження та щодо знаходження виконавчого листа , при цьому не обґрунтовує та не спростовує своєї пасивної поведінки щодо контролю за виконанням рішення суду більш ніж 6 років. Доводи апелянта ,що поважною причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є те,що вона не отримувала від виконавчої служби жодного письмового повідомлення ,є безпідставними. Заявницею не надано жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, враховуючи, те що стягувачка ОСОБА_1 отримала виконавчий лист18 лютого 2013 року. Постанову про відкриття провадження винесено 15 вересня 2015 року . Виконавчий лист 12 листопада 2015 року повернуто стягувачу. ОСОБА_1 могла реалізувати своє право щодо отримання дубліката виконавчого листа в межах строку пред`явлення його до виконання. З огляду на те, що заявниця не спростувала своєї пасивної поведінки щодо контролю за виконанням рішення суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що заява про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для їх пред`явлення до виконання задоволенню не підлягає. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 369, 371, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд ,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Березанського міського суду Київської області від 26 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В частині відмови у видачі дублікату виконавчого документа може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до суду касаційної інстанції, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. В іншій частині постанова оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 23 березня 2023 року. Головуючий Судді