Постанова 4824 № 756/9263/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: №756/9263/15-ц номер провадження №22-ц/824/114/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних прав: судді - доповідача Білич І.М. суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А. при секретарі Рагушиній І.В. за участю: представника заявника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року, постановлену під головуванням судді Оболонського районного суду м. Києва Белоконної І.В., у цивільній справі №756/9263/15-ц за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,- в с т а н о в и л а: У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із заявою про визнання п. 1.2 мирової угоди від 21 вересня 2016 року, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка була затверджена ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року по справі № 756/9263/15-ц щодо визначення проживання доньки ОСОБА_4 за місцем проживання (реєстрації) ОСОБА_3 , такою, що не підлягає виконанню. В обґрунтування вимог зазначаючи, що 13 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір щодо здійснення батьківських прав та про визначення місця проживання дітей, зареєстрований у реєстрі за № 443, яким сторони визначили, що їх син ОСОБА_5 буде проживати з батьком ОСОБА_5 , а дочка ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_3 . Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 21 вересня 2016 року, згідно пункту 1.2 якої, син сторін проживатиме з батьком, а дочка з матір`ю. 23 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін до договору від 13 червня 2016 року, зареєстрований у реєстрі за № 827, за умовами якого, син та донька будуть проживати з батьком ОСОБА_2 . Вказаний договір є чинним та виконувався ОСОБА_3 . Таким чином, сторони у погодженій формі внесли зміни до мирової угоди у частині визначення місця проживання дітей, що є підставою для визнання умови визначеної пунктом 1.2 мирової угоди щодо визначення проживання доньки за місцем проживання (реєстрації) ОСОБА_3 , такою, що не підлягає виконанню. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив скасувати вищевказану ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким вимоги заяви, задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказуючи, що суд першої інстанції проігнорував наявність чинного договору укладеного між сторонами 23 вересня 2016 року, неповно встановив обставини, які мають значення для справи, у зв`язку з чим невмотивовано відмовив у задоволенні вимог заяви. Вищевказаним договором сторони у погодженій формі внесли зміни до мирової угоди у частині визначення місця проживання дітей з батьком та виконали її умови, у зв`язку з чим, п.1.2 мирової угоди щодо визначення місця проживання доньки - ОСОБА_4 за місцем проживання (реєстрації) ОСОБА_3 , є таким, що не підлягає виконанню. Представник заявника - адвокат Калінчук В.В. підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися про дату час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представника заявника, який з`явився в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання пункту 1.2 виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, оскільки мирова угода від 21 вересня 2016 року укладена між сторонами та затверджена ухвалою суду, що набрала законної сили, у тому числі пункт 1.2 вказаної мирової угоди, не є таким, що виданий помилково та з матеріалів справи не випливає, що обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням чи добровільним виконанням станом на день його видачі. Розглядаючи спір колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 13 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав та про визначення місця проживання дітей, зареєстрований у реєстрі за № 443, відповідно до умов якого, сторони визначили, що місцем проживання сина ОСОБА_5 є місце проживання (реєстрації) батька ОСОБА_2 , а місцем проживання доньки ОСОБА_4 , є місце проживання (реєстрації) матері ОСОБА_3 (т. 11 а.с. 171-172). Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі № 756/9263/15-ц визнано мирову угоду, укладену 21 вересня 2016 року між ОСОБА_2 (сторона-1) та ОСОБА_3 (сторона-2). Згідно п.1.2 вказаної мирової угоди, її предметом є примирення сторін та здійснення батьками прав та обов`язків і визначення місця проживання дітей на наступних умовах: місце проживання ОСОБА_5 є місце проживання (реєстрації) сторони-1. У разі зміни місця проживання дитини, сторона-1 зобов`язується попереджувати сторону-2 письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни проживання; місце проживання ОСОБА_4 є місце проживання (реєстрації) сторони-2. У разі зміни місця проживання дитини, сторона-2 зобов`язується попереджувати сторону-1 письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни проживання. Згідно п. 4.3 угоди, за згодою сторін, зміни та доповнення до неї вносяться шляхом укладення договору, посвідченого нотаріально. Одностороння відмова від виконання умов цієї угоди або одностороння зміна її умов недопускається (т. ІІ а.с. 163-164). 23 вересня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір про внесення змін до договору щодо здійснення батьківських прав та про визначення місця проживання дітей, укладеного та посвідченого 13 червня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Заїзжай К.М. за реєстровим № 443, відповідно до умов якого, сторони визначили, що місцем проживання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є місце проживання (реєстрації) батька ОСОБА_2 . Вказаний договір посвідчено за реєстровим № 827 (т. ІІ а.с. 173-174). Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 201 року у справі № 756/9263/15-ц (т. ІІ а.с. 43-44), яка постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року залишена без змін (т. ІІ а.с. 137-145), поновлено строк пред`явлення до виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року по справі № 756/9263/15-ц (т. ІІ а.с. 43-44). За змістом ч.ч. 1,2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Частинами 2-3 ст. 208 ЦПК України визначено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. З аналізу наведеної норми вбачається, що підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21) та від 24 червня 2021 року у справі № 750/9956/17 (провадження № 61-15664 св 19). З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі № 756/9263/15-ц визнано мирову угоду, укладену 21 вересня 2016 року між ОСОБА_2 (сторона-1) та ОСОБА_3 (сторона-2). Пунктом 1.2 вказаної мирової угоди визначено, зокрема, що місце проживання ОСОБА_4 є місце проживання (реєстрації) Сторони-2. Вказана ухвала являється виконавчим документом (ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року,яка постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року залишена без змін, поновлено строк пред`явлення до виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року по справі № 756/9263/15-ц), набрала законної сили, а відтак, є обов`язковою для виконання. При цьому, зазначений виконавчий документ не є таким, що видано помилково, та з матеріалів справи не випливає, що обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням чи добровільним виконанням станом на день його видачі. В свою чергу, та обставина, що сторонами 23 вересня 2016 року (після визнання мирової угоди судом) було укладено договір про внесення змін до договору від 13 червня 2016 року, не є підставою для визнання п. 1.2 мирової угоди від 21 вересня 2016 року щодо визначення проживання доньки ОСОБА_4 за місцем проживання (реєстрації) ОСОБА_3 , яка визнана ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі № 756/9263/15-ц, таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви. Доводи апеляційної скарги в частині того, що договором від 23 вересня 2016 року сторони внесли зміни до мирової угоди, не впливають на правильність оскаржуваної ухвали, оскільки укладення зазначеного договору не входить до переліку підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, визначених ст. 432 ЦПК України. Посилання скаржника на те, що ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції проігнорував наявність чинного договору укладеного між сторонами 23 вересня 2016 року та неповно встановив обставини, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час її постановлення, судом було правильно встановлено обставини справи, досліджено наявні в матеріалах справи докази, яким надано відповідну правову оцінку. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст.12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 368, 372,374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 22 березня 2023 року. Суддя-доповідач: Судді: