Постанова Київський апеляційний суд № 753/12481/19

Постанова Іменем України 10 серпня 2021 року м. Київ провадження № 22-ц/824/11307/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О.В., Кравець В.А., за участю секретаря Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, від 26 квітня 2021 року в складі судді Комаревцевої Л.В. у справі №753/12481/19 Дарницького районного суду м. Києва за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), В С Т А Н О В И В: 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ - судовий наказ Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року у справі №753/12481/19 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заяви вказував, що в нього відсутній обов`язок щодо сплати аліментів за даним судовим наказом з моменту їх стягнення, оскільки з 06.01.2019 донька проживає разом з ним, він несе витрати на її утримання; право на аліменти має той з батьків, з ким проживає дитина. Додав, що обставини проживання дитини разом з ним підтверджується доказами, долученими до заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Вважав, що у відповідності до вимог ст. 432 ЦПК України наявні правові підстави для визнання виконавчого документа - судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення питання. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доказам, які підтверджують факт проживання дитини разом з батьком ОСОБА_1 , в результаті чого дійшов хибних висновків по справі. Вважав, що докази, які підтверджують факт проживання дитини з батьком свідчать про те, що останній не повинен сплачувати аліменти на користь колишньої дружини з якою дитина не проживає. Суд не взяв до уваги, що за приписами ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються тому з батьків разом з яким проживає дитина. Вказував, що наведене свідчить про не врахування судом інтересів дитини, оскільки кошти за судовим наказом отримує мати дитини ОСОБА_2 , однак ці кошти на утримання дитини не надає. Також, як на підставу скасування ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, посилався на те, що суд в ході розгляду справи в порушення вимог ч. 3 ст. 432 ЦПК України незаконно відмовив в задоволенні заяви про зупинення виконання судового наказу. За вказаних обставин, просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Заявник ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з`явився. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі скаржника. Заінтересована особа - ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася. Заінтересована особа - Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Відповідно до ч. 2 ст. 372, ст. 432 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання, та їхніх представників. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 03 липня 2019 року Дарницьким районним судом м. Києва видано судовий наказ №753/12481/19 про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення заяви до суду - 21.06.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини не свідчать про припинення обов`язку за судовим наказом, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне. За приписами частин 1, 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Таким чином, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що законодавцем передбачено у судовий спосіб захист прав боржника у разі якщо стягувач не визнає відсутність обов`язку боржника. Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа - судового наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник посилався на те, що з 06.01.2019 донька ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначив, що він самостійно без участі ОСОБА_2 виховує та матеріально забезпечує їх спільну дитину. На думку заявника, факт проживання з ним доньки із січня 2019 року свідчить про припинення у нього обов`язку з виконання судового наказу від 03.07.2019 про стягнення аліментів. З матеріалів справи вбачається, що до заяви ОСОБА_1 долучено письмові докази на підтвердження факт проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Однак, матеріали справи не містять належних доказів припинення зобов`язань ОСОБА_1 за судовим наказом від 03.07.2019, яким стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 . Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов мотивованого та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документа - судового наказу таким, що не підлягає виконанню, з підстав на які посилається заявник. Доводи апеляційної скарги, що аліменти на утримання дитини стягуються на користь того з батьків з ким проживає дитина не спростовують висновку суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви, оскільки існує судове рішення, а саме судовий наказ, який набрав законної сили, а тому у відповідності до вимог ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим до виконання. Також не спростовують висновку суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви і доводи апеляційної скарги, що факт проживання дитини з батьком та факт перебування дитини на утриманні батька свідчать про припинення обов`язку зі сплати аліментів, з огляду на таке. Як вже вказувалося вище, 03.07.2019 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 щомісячно, до досягнення останньою повноліття. З матеріалів справи вбачається, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Законодавцем визначено підстави припинення обов`язку зі сплати аліментів на підставі судового рішення. Так, статтею 273 Сімейного кодексу України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Аналіз вказаної норми закону свідчить, що у зв`язку зі зміною обставин, які мають істотне значення, платник аліментів у порядку визначеному законом, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, має право на звільнення його від обов`язку щодо сплати аліментів. З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері для утримання дитини, є істотною обставиною та може слугувати підставою для звернення батька до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів. Отже, обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, є істотними, але підлягають доведенню при вирішенні спору про звільнення від сплати аліментів, відповідно ж не вказують на припинення обов`язку зі сплати аліментів. А за ст. 432 ЦПК України дослідженню підлягають не обставини припинення обов'язку за судовим рішенням, а лише докази про припинення такого обов'язку. Матеріали справи не містять доказів, що у визначеному законом порядку ОСОБА_1 звільнено від сплати аліментів за судовим наказом від 03.07.2019. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалення рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів може бути підставою для звернення до суду із заявою в порядку ст. 432 ЦПК України, якою регламентовано порядок та підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Також, колегія суддів звертає увагу, що за наявності відкритого виконавчого провадження та досягнення між боржником і стягувачем згоди про припинення зобов`язання за судовим наказом, сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження"). Крім того, стягувач має право: звернутися до державного виконавця із письмовою заявою про повернення виконавчого документа (п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»); відмовитися від примусового виконання судового рішення (п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»). З огляду на викладене, колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги щодо не надання судом першої інстанції правової оцінки доказам, які підтверджують факт проживання дитини з батьком. Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявником не надано доказів відсутності обов'язку боржника перед стягувачем за виконавчим документом - судовим наказом від 03.07.2019. Доводи апеляційної скарги, що судом в ході розгляду даної справи незаконно відмовлено в задоволенні заяви про зупинення виконання судового рішення колегія суддів відхиляє, оскільки за приписами ч. 3 ст. 432 ЦПК України це є правом суду, а не обов`язком. Більше того, такі посилання скаржника є недоречними, оскільки ухвала суду за результатами розгляду заяви про зупинення виконання судового рішення підлягає окремому оскарженню. Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, ухвалу постановлено судом першої інстанції з додержанням вимог закону. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді О.В. Желепа В.А. Кравець