Постанова 4851 № 520/18821/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 р.Справа № 520/18821/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.01.22 по справі № 520/18821/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНІТ+" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГНІТ+" (далі ТОВ "МАГНІТ+", позивач) звернувся до Харківської окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у Харківської області, відповідач), в якому просив: - визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00055730712 від 21 квітня 2021 року, яким ТОВ «Магніт+» застосовано суму штрафних санкцій та пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 322221,61 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року задоволено позовну заяву. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00055730712 від 21 квітня 2021 року, щодо застосування до ТОВ «Магніт+» суми штрафних санкцій та пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 322221,61 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «Магніт+» порушено вимоги п. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII (далі Закон №2473-VIII), при виконанні імпортного контракту від 08.05.2018 №TWP18050801, а саме: не отримання товару від нерезидента. Резидентом було укладено імпортний контракт з нерезидентом компанію UAB «Tinwestplus» (далі нерезидент) від 08.05.2018 №TWP18050801. Станом на 01.03.2019 у позивача облікувалась дебіторська заборгованість на суму 17037, 50 євро, граничний строк погашення становить по сумі 4660, 84 євро 27.01.2020, по сумі 12000,00 євро 10.02.2020 та по сумі 376, 66 євро 13.02.2020. В акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді з 01.03.2019 по 28.02.2021 товар від нерезидента не надійшов. Крім цього зазначив, що ТОВ «Магніт+» надано копії документів щодо звернення до Третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» з позов про стягнення заборгованості з нерезидента по контракту від 08.05.2018 №TWP18050801. Апелянт вказав, що спори, в яких одна із сторін є нерезидентом України, чи підприємством з іноземцями підлягають розгляду виключно міжнародним комерційним арбітражем. Відповідні роз`яснення були надані листом Міністерства юстиції від 25.03.2005 №25-32/622 «Щодо виконання рішень третейських судів та рішень МКАС чи МАК». Від представника позивача надійшов відзив, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 по справі №520/18821/21 без змін. Зазначив, що апелянтом не враховано, що як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, між сторонами контракту було укладено додаткову угоду відповідно 4.16 контракту від 08.05.2018 №TWP18050801. Вказав, що у зв`язку із існуванням заборгованості за контрактом станом на січень 2020 року, позивач, керуючись умовами контракту та додаткової угоди до нього звернувся до Третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» із позовом до ЗАТ UAB «Tinwestplus» про стягнення заборгованості. Прийняття Третейським судом при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» відповідної заяви позивача та прийняття рішення у справі за позовом ТОВ «Магніт+» до ЗАТ UAB «Tinwestplus» суми боргу за договором поставки від 08.05.2018 №TWP18050801 є підставою для зупинення строків зарахування валютної виручки на рахунок позивача, а тому пеня за їх порушення у цей період не сплачується. Згідно з положеннями ч.1, 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. 07.09.2017 ТОВ «Магніт+» взято на облік контролюючих органах за №203617226113, має свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість від 01.11.2017 №200360651 ІПН 415712620364. Посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області було проведено позапланову перевірку та за наслідками перевірки складено акт від 16.03.2021 №4192/20-40-07-12-07/41571260 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Магніт+» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 08.05.2018 №TWP18050801». Перевірка проводилась на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755Л/І, із змінами та доповненнями (далі ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 25.02.2021 №1204-п. Згідно висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Магніт+» пункту 3 статті 13 Закону №2473-VIIІ по зовнішньоекономічному контракту від 08.05.2018 №TWP18050801, який укладено з UAB «Tinwestplus» (Литва). ТОВ «Магніт+» засобами поштового зв`язку отримало податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00055730712 від 21 квітня 2021 року, яким ТОВ «Магніт+» застосовано суму штрафних санкцій та пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 322221,61 грн. за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства. Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішення, керуючись вимогами ст. 56 ПК України позивач подав до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00055730712 від 21 квітня 2021 року. Зазначена скарга була подана засобами поштового зв`язку 26 травня 2021 року та отримана ДПС України 28 травня 2021 року. Рішенням від 30.08.2021 Державної податкової служби України, яке прийнято за наслідками розгляду скарги ТОВ «Магніт+» на ППР ГУ ДПС у Харківській області №00055730712 від 21 квітня 2021 року, скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Позивач, отримав зазначене рішення органу ДПС 28 вересня 2021 року, з не погоджується та вважає, що таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в судовому порядку. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності підстав для визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №00055730712 від 21 квітня 2021 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України). Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпунктом 78.1.1 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено, що в письмовому запиті контролюючого органу про надання пояснень та їх документального підтвердження має бути зазначено порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та відповідно виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію. 21.06.2018 Верховною Радою України було прийнято Закон №2473-VIII, який вступив в дію 07.02.2019. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 Закону №2473-VІІІ, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Пунктом 21 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» (затв. постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5) встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 14 Закону №2473-VІІІ за порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13 цього Закону) можуть бути застосовані: до юридичних осіб (крім уповноважених установ) - заходи впливу у вигляді штрафних санкцій. Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону №2473-VІІІ порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Згідно п. 6-8 ст. 13 вказаного Закону - у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті. Враховуючи вище зазначені норм чинного законодавства вбачається, що визначальним фактором для нарахування пені є власне порушення резидентами передбачених Законом та/або постановою правління Національного банку України строків при здійсненні імпортних операцій на умовах відстрочення поставки. Проте, зазначені строки зупиняються і пеня за їх порушення за цей період не нараховується у випадку звернення резидента з позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду. Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «МАГНІТ +» (Покупець), в особі директора Кузнецової Раксани Віталіївни, діючої на підставі Статуту, та UAB «Tinwestplus» (Литва) (Продавець) в особі директора Донатаса Імбраса, діючого на підставі Статуту, уклали договір поставки від 08.05.2018 № TWP18050801. Відповідно до предмету договору Продавець зобов`язується передавати у власність Покупця, а Покупець - приймати та сплачувати на умовах діючого договору Товар партіями у кількості, асортименті, за ціною та в строки, вказані в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Загальна сума договору: складається з суми всіх партій Товару. Валюта платежу: евро. Умови поставки: СРТ Харків (згідно Інкотермс-2010). Строк дії договору встановлено до 31.12.2020 з автоматичною пролонгацією на один календарний рік у разі відсутності письмової заяви Сторін про відмову в його продовженні. Згідно даних, акту перевірки, станом на 01.03.2019, згідно даних бухгалтерського обліку у ТОВ «МАГНІТ +» по контракту від 08.05.2018 № TWP18050801, який укладено з UAB «Tinwestplus» (Литва), обліковується дебіторська заборгованість у сумі 17037,50 евро, з граничним строком розрахунків: у сумі 4 660,84 евро - 27.01.2020; у сумі 12 000,00 евро -10.02.2020; у сумі 376,66 евро -13.02.2020. Як вірно встановлено судом першої інстанції, що на виконання ст. 13 Закону №2473-VІІІ, умов договору поставки з урахуванням третейської угоди, передбаченої умовами додаткової угоди до договору ТОВ «МАГНІТ+» вчасно, до настання визначеного Законом граничного терміну, а саме 11 січня 2020 року звернулося до Третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» з питання стягнення з нерезидента, контрагента за договором поставки №TWP 18050801 від 08 травня 2018 року існуючої заборгованості, у зв`язку з чим ухвалою Третейського суду від 11 січня 2020 року було відкрите провадження у справі №01/11/01/20 та справа тривалий час знаходилася у провадженні суду. За наслідками розгляду зазначеної справи третейським судом при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» 03 травня 2021 року проголошено рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Магніт+» задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «UAB «Tinwestplus» (Литва) на користь ТОВ «Магніт+» суму боргу за контрактом від 08.05.2018 №TWP18050801. Крім того, на момент подачі позову до третейського суду між сторонами укладена додаткова угода №2 від 29.05.2018 про те, що зазначений спір підлягав розгляду Третейським судом при Асоціації захисту прав приватних інвестицій (м.Харків, Україна). Підпунктом 6 пункту 1 статті 1 Європейської Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961, яка ратифікована Україною, зазначено, що термін "арбітраж" визначає розгляд спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж), так і постійними арбітражними органами. Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 1 Закон України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 року №1701-IV (далі Закон №1701-IV) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж той, що встановлено цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору. Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону №1701-IV Третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку,встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України (п. 12 ч. п.1 ст. 6 Закону №1701 IV). При цьому ч. 4 ст. 1 цього Закону визначено, що його дія не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж. Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24.02.1994 №4002-ХІІ (далі Закон №4002-ХІІ) передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном. Статтею 2 Закону №4002-ХІІ визначено, що для цілей цього Закону: "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки №1 і № 2 до цього Закону); "третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів; "суд" - відповідний орган судової системи держави. Згідно зі ст. 7 Закону №4002-ХІІ підставою для розгляду справи арбітражем, переліченим у статті 2 цього Закону, є виключно арбітражна угода. Крім того, відповідно до частини 4 статті 1 Закону №4002-ХІІ обумовлено, що цей Закон не зачіпає дії будь-якого іншого закону України, в силу якого певні спори не можуть передаватися до арбітражу або можуть бути передані до арбітражу тільки згідно з положеннями іншими, ніж ті, що є в цьому Законі. З огляду на зміст вищенаведених нормативних актів, під судом, переліченим у статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", слід розуміти відповідний орган судової системи держави, зокрема, створений відповідно до Розділу VІІІ Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", або Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України або інший арбітраж (третейський суд), створений відповідно до положень Закону №4002-ХІІ. Колегія суддів зазначає, що Третейський суд при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій», до якого звернувся позивач, є арбітражем, створеним на підставі, в тому числі положень Закону №4002-ХІІ та має компетенцію приймати арбітражне рішення відповідно до Розділу VІ Закону №4002-ХІІ. Враховуючи вище зазначене, колегія суддів зазначає, що прийняття Третейським судом при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» відповідної заяви позивача та прийняття рішення у справі за позовом ТОВ «Магніт+» до ЗАТ UAB «Tinwestplus» є підставою для зупинення строків зарахування валютної виручки на рахунок позивача, а тому пеня за їх порушення у цей період не сплачується. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладена в постанові від 11.09.2019 по справі №826/13660/14. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанцій, що контролюючим органом, всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00055730712 від 21.04.2021. Посилання апелянта на те, що спори, в яких одна із сторін є нерезидентом України, чи підприємством з іноземцями підлягають розгляду виключно міжнародним комерційним арбітражем спростовуються вищевикладеними висновками суду апеляційної інстанції. Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року по справі №520/18821/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 24.03.2023