Постанова 4851 № 520/8790/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2021 р. Справа № 520/8790/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Курило Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків по справі № 520/8790/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-АВТО-ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик-Авто-Плюс" (надалі - позивач, ТОВ "Логістик-Авто-Плюс") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі- відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 року №0058981817, складене Головним управлінням ДПС у Харківській області, сума боргу - 33391,50 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 позовні вимоги ТОВ "Логістик-Авто-Плюс" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 року №0058981817 Головного управлінням ДПС у Харківській області про застосування у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Авто-Плюс" штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 25% у сумі 33391,50 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції невірно застосував приписи пп. 57. 1 ст. 57, 36.1 статті 36, п. 38.1 ст. 38, п. п. 86.7.1. п.86.7 ст.86, п.п. 17.1.16 п.17.1 ст. 17, п. 124.2 ст. 124, п. 112.1, п. 112.2 ст. 112 Податкового кодексу України. Стверджує, що про можливість ТОВ "Логістік-Авто-Плюс" виконати обов`язок по своєчасній сплаті податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених у податкових деклараціях за період серпень 2019 року (від 17.09.2019 № 27169973) та листопад 2019 року (від 19.12.2019 № 36327122) свідчить наявність в Кодексі інформації про граничні строки подання податкової звітності; наявність інформації про електронний рахунок, на який здійснюється сплата податкового зобов`язання визначеного в податковій звітності з податку на додану вартість; обізнаність платника податків власне із наявністю обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання, а саме: позивачем сплачено суму податкового зобов`язання за вище вказаний період із запізненням, тобто, такий платник усвідомлював, що такий обов`язок в нього існує; платником податків було самостійно визначено суму податкового зобов`язання, тобто, на етапі підготовки податкової звітності платник усвідомлював про обов`язок в подальшому сплатити дані зобов`язання. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку ТОВ "Логістік-Авто-Плюс" з питання дотримання термінів сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість, за результатами якої відповідачем складено акт перевірки №5204/20-40-18-17-10/37568460 від 23.03.2021. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.57.1, 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям, а саме: за податковою декларацією від 19.12.2019 № 36327122 та податковою декларацією від 17.09.2019 № 27169973 у загальній сумі 133566,00 гривень із затримкою 29 календарних днів та 3 календарних днів відповідно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, за які передбачено відповідальність за несплату суми самостійного визначеного грошового зобов`язання протягом граничних строків згідно з п.124.1 ст.124 ІІК України. На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 № 0058981817 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 25% у сумі 33391,50 грн. (на підставі п.124.2 ст.124 ПК України). Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0058981817 від 26.04.2021. У позовній заяві позивач стверджує, що відповідач не встановив умисел в податковому правопорушенні, невірно кваліфікував дії позивача та незаконно зобов`язав сплатити штраф у розмірі 25% несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання. Також, відповідачем не встановлено та не доведено наявність у діях позивача умислу відповідно до п.124.2 ст.124 ПК України, а навпаки в рамках камеральної перевірки повідомлено про відповідальність за п.124.1 ст.124 ПК України. У свою чергу відповідач зазначає, що позивач затримав сплату по узгодженим податковим зобов`язанням майже на місяць, що свідчить про невжиття позивачем достатніх заходів щодо дотримання норм ПКУ. Вважає, що позивач, допускаючи бездіяльність, за що передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, тому повинен сплатити штраф саме у розмірі 25% несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 № 0058981817 не містить посилань про можливість ТОВ "Логістік-Авто-Плюс" виконати обов`язок щодо своєчасної сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених у податкових деклараціях за період: серпень 2019 року (від 17.09.2019 № 27169973) та листопад 2019 року (від 19.12.2019 № 36327122) та про дії, вчинені умисно. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений к порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. (статті 111 ПК України). З огляду на викладене, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Колегія суддів акцентує увагу на тому, що між сторонами відсутній спір щодо порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань по деклараціям з ПДВ № 36327122 від 19.12.2019, №27169973 від 17.09.2019 в розмірі 133566,00 гривень. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України щодо застосування у відношенні позивача вимог п.124.2 ст.124 ПК України при нарахуванні штрафних санкцій в частині розміру застосованої штрафної санкції. Як вбачається з акту перевірки, вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість за які передбачено відповідальність за несплату суми самостійного визначеного грошового зобов`язання протягом граничних строків згідно п.124.1 ст.124 ПК України. Отже, перевіркою встановлена кваліфікація податкового правопорушення за п.124.1 ст.124 ПК України, яка передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу. При цьому, 26.04.2021 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0058981817, з якого вбачається, що на підставі п.124.2 ст.124 ПК України зобов`язано сплатити штраф у розмірі 25% від погашеної суми податкового боргу, що становить 33391,50 грн, тобто застосований підвищений розмір штрафу, як за діяння, що вчинене позивачем умисно. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п. 124.1 ст. 124 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Згідно з приписами п. 11 підрозділу 10 розділу ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій. Тобто, контролюючий орган під час прийняття рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій застосовує ст. 124 ПКУ у редакції, чинній на день його прийняття. У ході судового розгляду з`ясовано, що платником податків не заперечується, що ним було самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а також несвоєчасність сплати позивачем таких узгоджених грошових зобов`язань. При цьому, позивач наголошує на відсутності умислу при вчиненні податкового правопорушення. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Законом України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466--IX) внесено зміни до ПК України, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Також, Законом №466--IX визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи. Податковим правопорушенням, відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. З аналізу наведених норм слідує, що в разі невжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення. При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є: - встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; - доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення. Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини. Отже, відповідальність за скоєння податкового правопорушення, що передбачена, у тому числі, пунктом 124.2 статті 124 ПКУ настає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а не навпаки, як помилково вважає відповідач, зазначаючи в апеляційній скарзі, що саме платник податків повинен довести обставини на підтвердження того, що затримка сплати узгодженого грошового зобов`язання вчинена ним не умисно. Колегія суддів наголошує, що в акті про результати камеральної перевірки не міститься мотивів встановлення в діях платника податку умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п.124.1 ст.124 ПК України (тобто у розмірі 5 % від суми несвоєчасно сплаченого зобов`язання). Водночас, оскаржуване податкове повідомлення - рішення містить висновок про накладення штрафу в розмірі 25 %, що не узгоджується з висновками камеральної перевірки. При цьому, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що від позивача не надходили заперечення на акт камеральної перевірки, де позивач міг би спростувати наявність умислу в своїх діях, вчинених всупереч положенням законодавства, що є недоречним аргументом, оскільки в акті камеральної перевірки не вказано про наявність в діях платника податку умислу та встановлено позивачем іншого пункту статті 124 ПК України, ніж той за порушення, якого позивача притягнуто до фінансової відповідальності. Тобто, відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п. 124.2 ст. 124 ПК України, положення якого передбачають накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування п. 124.2 ст. 124 ПКУ до спірних правовідносин є протиправним. Проте, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що позивач дійсно не сплатив вчасно узгоджену суму грошового зобов`язання, що є підставою для застосування п. 124.1 ст. 124 ПКУ та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Таким чином, загальна сума штрафних санкцій які мали б бути застосовані до позивача становить 6 678,3грн (133566 грн х 5 %). Тобто, різниця між штрафними санкціями, нарахованими контролюючим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, та штрафними санкціями, які мають бути застосовані до ТОВ "Логістик-Авто-Плюс" складає 26 713,2 грн (33391,50 грн - 6 678,3 грн). Отже, в ході судового розгляду справи судом відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України в частині застосування штрафної санкції на суму 26 713,2 грн. У частині застосування штрафної санкції на суму 6 678,3 грн за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 5% на підставі п.124.1 ст.124 ПК України, оскаржуване податкове повідомлення рішення є правомірним, а висновок суду першої інстанції про його скасування в цілому, без урахування того, що до позивача за наявності достатніх правових підстав застосовано штраф на суму 6 678,3 грн, є помилковим. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Логістик-Авто-Плюс" про скасування податкового повідомлення - рішення від 26.04.2021 № 0058981817 в частині накладення штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ в сумі 6 678,3 грн з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні вимог позову. В іншій частині, тобто в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 26.04.2021 №0058981817 в частині накладення штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ в розмірі 25 % в сумі 26 713,2 грн, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, належить залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального права. Згідно ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 3 вказаної норми визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. З огляду на результат апеляційного розгляду, часткове задоволення вимог позову та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (крім витрат суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, що не включається до переліку витрат, що можуть бути розподілені за результатами розгляду справи відповідно до статті 139 КАС України), судові витрати в суді апеляційної інстанції розподілу не підлягають. При цьому колегія суддів не вбачає підстав змінювати порядок розподілу судових витрат, який зроблений судом першої інстанції в додатковому рішенні, оскільки апеляційна скарга відповідача не містить обґрунтувань помилковості стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, в той час як стягнення судового збору правомірно здійснено судом за правилами статті 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 по справі № 520/8790/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2021 №0058981817 Головного управлінням ДПС у Харківській області про застосування у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Авто-Плюс" штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у сумі 6 678,3 грн. Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Авто-Плюс" . В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 по справі № 520/8790/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Курило Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц