Постанова Волинський апеляційний суд № 161/10109/22

Справа № 161/10109/22 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/281/23 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Матвійчук Л. В., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Трикош Н. І., з участю представника позивача Ходачинської Ю. Ю., представника відповідача Домальчука Р. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», третя особа ОСОБА_2 , про визнання зобов`язання припиненим, за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2022 року В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 у липні 2022 року звернувся в суд з позовом до відповідача ПАТ Б «Укргазбанк» про визнання зобов"язання за кредитним договором виконаним. Позов обґрунтований тим, що 05 вересня 2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступник ПАТ АБ «Укргазбанк») та ним укладено кредитний договір №37-І/02, відповідно до умов якого банк надав кредит в розмірі 25 000 доларів США на строк до 04 вересня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2011 року у справі №2-1816/11 задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року. Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заборгованість в сумі 182 593,21 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2012 року у справі №2-7862/11 задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 15 червня 2021 року у справі №2-1816/11 відмовлено в ухваленні додаткового рішення. Він виконав рішення суду, виконавче провадження №30498612 закінчено 24 вересня 2021 року у зв`язку із перерахуванням стягувачу заборгованості у розмірі 183 503,31 грн, виконавчий збір та витрати сплачено. Вважає що ним виконане зобов`язання у повному обсязі. З врахуванням заяви про зміну предмета позову від 04 жовтня 2022 року, просить визнати зобов`язання за кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року укладеним ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_1 припиненим. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області позов задоволено, визнано припиненим зобов`язання за кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк». Відповідач ПАТ АБ «Укргазбанк» подав апеляційну скаргу на рішення суду. Вважає його необґрунтованим та незаконним, оскільки воно було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначена в рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2011 року у справі №2-1816/11 суду сума заборгованості за кредитним договором позивачем не сплачена, на підтвердження чого до суду першої інстанції було надано розрахунок станом на 31 березня 2022 року. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Від представника позивача ОСОБА_3 до апеляційного суду 01 березня 2023 року надійшов відзив на апеляційну скаргу. Зазначила, що відповідач скористався свої правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, звернувшись до суду з відповідним позовом. Рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором в гривневому еквіваленті набрало законної сили, а в ухваленні додаткового рішення про визначення суми заборгованості в іноземній валюті відмовлено. Посилання відповідача на те, що заборгованість за кредитним договором становить 21 312,16 доларів США не має правового підґрунтя. Позивачем виконано рішення суду у повному обсязі та сплачено на користь відповідача заборгованість у визначеному судом еквіваленті, у зв`язку із чим виконавче провадження закінчено. З пред`явленням позову про стягнення заборгованості за цим кредитним договором строк договору настав і позичальник повинен був повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані проценти. Кредитор втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку. Суд правомірно не взяв до уваги поданий відповідачем розрахунок іншої суми заборгованості, оскільки рішенням суду від 30 березня 2011 року остаточно встановлено розмір кредитної заборгованості, який достроково підлягав погашенню з боржника та був стягнутий судом і повністю погашений під час примусового виконання рішення. Просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача Домальчук Р. В. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити з підстав у ній викладених. Представник позивача ОСОБА_3 заперечувала вимоги апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2022 року без змін. Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити з огляду на таке. Судом встановлено, 05 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством Акціонерний Банк «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк», укладено кредитний договір № 37-1/02, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 25 000 доларів США, а боржник зобов`язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 12,5% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту до 04 вересня 2018 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством Акціонерний Банк «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк», укладено іпотечний договір від 05 вересня 2006 року № 37-06/02, предметом іпотеки є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2011 року у справі №1816/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 37-06/02 від 05 вересня 2006 року в сумі 182 593,31 грн. У мотивувальній частині рішення встановлено, що згідно кредитного договору № 37-1/02 від 05 вересня 2006 року заборгованість станом на 31 грудня 2010 року становить 21321,16 доларів США та 12885,40 гривень пені, з яких заборгованість за кредитом 16145,89 доларів США, заборгованість за відсотками 227,31 доларів США, прострочений кредит - 3808,41 доларів США, прострочені відсотки - 1139,56 доларів США та 12885,40 гривень пені. Крім того, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2012 року у справі № 2- 7862/11 ухвалено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року в розмірі 21 321,16 доларів США та 12 885,40 грн звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 . Відповідно до постанови державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Арсенюк О. В. від 24 вересня 2021 року виконавче провадження № 30498612 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 37-1/02 від 05 вересня 2006 року в розмірі 183503,31 грн закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». У мотивувальній частині цієї постанови приватний виконавець встановив, що заборгованість за виконавчим документом перерахована стягувачу згідно платіжного доручення № 55553 від 24 вересня 2021 року, витрати виконавчого провадження сплачені в повному обсязі. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1049 ЦК України). Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. У статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Колегією суддів встановлено, що при зверненні до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом у цивільній справі №2-1816/11 ВАТ АБ «Укргазбанк» просив, серед іншого, стягнути з ОСОБА_1 солідарно заборгованість за кредитним договором № 37-1/02 від 05 вересня 2006 року в розмірі 21 321,16 доларів США та 12 885,40 грн пені. В своєму рішенні від 30 березня 2011 року суд здійснив розрахунок заборгованості, заявленої до стягнення позивачем в іноземній валюті, в еквівалентну суму в національній валюті гривні, як того вимагало чинне станом на день ухвалення рішення законодавство, вказавши, що 21 321,16 доларів США х 795,9600 відповідно до курсу Національного банку України станом на 31 грудня 2010 року + 12 885,40 грн пені = 182 593,31 грн, що є загальною сумою заборгованості, яка підлягає стягненню. Зі змісту рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2012 року у справі №2-7862/11 за позовом ПАТ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 (іншого із боржників за кредитним договором 37-1/02 від 05 вересня 2006 року) про стягнення грошових коштів, звернення стягнення на майно, встановлено, що судом у цій справі визначено розрахунок заборгованості станом на 31 грудня 2010 року (на ту ж дату, що була врахована судом першої інстанції при розрахунку заборгованості за цим же кредитним договором у справі №2-1816/11), згідно якого загальна заборгованість становить 21 321,16 доларів США, з яких заборгованість за кредитом 16 145,89 доларів США, заборгованість за нарахованими процентами 227,31 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом 3808,41 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 1139,56 доларів США та пеня за простроченими відсотками та кредитом у розмірі 12 885,40 грн. Розрахунок такої заборгованості є ідентичним розрахунку в рішенні суду від 30 березня 2011 року у справі №2-1816/11. Рішенням суду у справі №2-7862/11 від 24 жовтня 2012 року ухвалено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року в розмірі 21 321,16 доларів США та 12 885,40 грн (пені) звернути стягнення на предмет іпотеки. Отже цим рішенням суду, яке прийняте пізніше ніж рішення суду від 30 березня 2011 року, була визначена заборгованість за спірним кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року у розмірі 21 321,16 доларів США та 12 885,40 грн. Це рішення суду позивач ОСОБА_1 не оскаржував. Вищевказане рішення суду стосується основного зобов`язання, що виникло у зв`язку із заборгованістю за кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року. Тобто за кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року у солідарних боржників ОСОБА_1 виникло зобов`язання по сплаті на користь банку 21 321,16 доларів США, з яких заборгованість за кредитом 16 145,89 доларів США, заборгованість за нарахованими процентами 227,31 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом 3808,41 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 1139,56 доларів США та пеня за простроченими відсотками та кредитом у розмірі 12 885,40 грн (що встановлено у рішенні суду від 30 березня 2011 року у справі №2-1816/11 та у рішенні суду від 24 жовтня 2012 року у справі №2-7862/11). Обставини, встановлені рішеннями суду, що набрали законної сили, додатковому доказуванню не підлягають. Помилковим є твердження позивача ОСОБА_1 про те, що ним належно виконано зобов`язання за кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року у зв`язку із тим, що в межах виконавчого провадження № 30498612 з нього стягнуто у примусовому порядку 182 593,31 грн в рахунок погашення заборгованості, що підлягала стягненню за рішенням суду від 30 березня 2011 року у справі №2-1816/11. Зважаючи на те, що належним виконанням зобов`язання з боку позичальника (або, у цьому випадку солідарного боржника) є повернення коштів у тій же сумі, яка визначена договором позики (ст. ст. 1046, 1049 ЦК України в редакції, чинній станом на день ухвалення рішення суду від 30 березня 2011 року у справі №2-1816/11), поверненню позичальником на користь кредитора підлягає сума позики яка відповідає тій, що визначена у договорі позики. Позивач не надав суду доказів про погашення заборгованості за кредитним договором, яка визначена у рішенні суду в розмірі 21 321,16 доларів США та 12 885,40 грн та не спростував розмір заборгованості за спірним кредитним договором, укладеним між ним і банком, яка була встановлена у рішенні суду від 24 жовтня 2012 року. Раніше усталена судова практика зводилася до того, що незалежно від того, у якій валюті в зобов`язанні визначено борг, засобом погашення грошового зобов`язання може бути лише національна валюта України. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові № 308/3824/16-ц. У постанові № 373/2054/16-ц Верховний Суд виклав правову позицію, змінивши раніше застосовувану практику. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що немає законодавчої заборони на стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. При цьому було наголошено, що відступу від раніше визначеної позиції не відбулося, адже правовий режим іноземної валюти на території України хоча й пов`язаний із певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, але не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Якщо в судовому рішенні вказано суму боргу в іноземній валюті й наведено її еквівалент у національній валюті, то перераховують саме суму в іноземній валюті. Якщо в судовому рішенні суму боргу вказано в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми в гривні, то перерахування боргу в національній валюті не можна вважати належним виконанням судового рішення. У постанові виконавця про відкриття виконавчого провадження також має бути зазначено суму в інвалюті, що відповідає змісту судового рішення (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Колегія суддів звертає окрему увагу на те, що кредитним договором №37-І/02 від не встановлено іншого порядку повернення боргу, окрім як в іноземній валюті доларах США, та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України гривні. У суду немає правових підстав вважати, що стягнення з солідарного боржника на користь кредитора, враховуючи триваюче невиконання рішення суду (близько десяти років), визначеної рішенням суду суми в розмірі 182 593,31 грн є належним (повним) виконанням позичальником (або його солідарним боржником) зобов`язання за кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року у розмірі 21 321,16 доларів США та пені за простроченими відсотками та кредитом у розмірі 12 885,40 грн, що була встановлена судом у цьому ж рішенні. Тобто ОСОБА_1 хоч і виконане у повному обсязі рішення суду від 30 березня 2011 року у справі №2-1816/11, однак не є виконаним валютне зобов`язання перед кредитором з повернення усієї суми заборгованості за кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року, що виникла станом на 31 грудня 2012 року, у сумі 21 321,16 доларів США та 12 885,40 грн пені і таких доказів суду не надано. Зважаючи на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про повне виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором №37-І/02 від 05 вересня 2006 року є передчасним. Підстави для визнання зобов`язання за цим кредитним договором виконаним належним чином та припиненим в силу ст.599 ЦК України відсутні. Наданий відповідачем розрахунок заборгованості, здійснений станом на 28 вересня 2021 року, колегія суддів до уваги не бере, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання. Позовні вимоги банку рішенням суду від 30 березня 2011 року в частині стягнення заборгованості були задоволені. Тому, з моменту пред`явлення вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а відповідач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами. Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду і прийняття нового судового рішення про відмову в задоволені позову. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2022 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання зобов`язання за кредитним договором №37-01/02 від 05 вересня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (правонаступник Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк») припиненим відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Судді