Рішення КАС ВС № 9901/420/19

РІШЕННЯ Іменем України 16 березня 2023 року м. Київ справа № 9901/420/19 адміністративне провадження № П/9901/420/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Головуючого судді - Яковенка М. М. (суддя-доповідач), суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., Шишова О. О. за участю: секретаря судового засідання Бугаєнко Н. В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 9901/420/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ 1. 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, або Комісія), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати Наказ від 11 липня 2019 року № 321-к/тр в.о. Голови ВККС Бутенка В. І. в частині відрахування ОСОБА_1 із штату Комісії; - зобов`язати ВККС поновити ОСОБА_1 на посаді члена Комісії; - стягнути з ВККС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільнення з посади члена Комісії, з 11 липня 2019 року по дату прийняття рішення у справі.

2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2019 року вказану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого-судді Яковенка М. М., суддів - Бевзенка В. М., Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., Шишова О. О.

3. Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

4. Також, 07 серпня 2019 року до Верховного Суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 9901/420/19. 6. 27 серпня 2019 року на адресу Верховного Суду від ВККС надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить відмовити у його задоволенні.

7. Також, 27 серпня 2019 року на адресу Верховного Суду від Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини надійшли пояснення щодо позову. 8. 29 серпня 2019 року до Верховного Суду від представника третьої особи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - адвоката Александрука Р. А. та 17 жовтня 2019 року від ОСОБА_1 надійшли клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі № 640/14339/19 та розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.

9. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_1 та представника третьої особи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - адвоката Александрука Р. А. про зупинення провадження у справі № 9901/420/19 задоволено. Зупинено провадження у справі № 9901/420/19 за позовом ОСОБА_1 до ВККС, третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку до набрання законної сили судовим рішення у справі № 640/14339/19 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, третя особа - ВККС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, що розглядається в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом міста Києва. 10. 02 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відмову від позову в частині позовної вимоги про зобов`язання ВККС поновити ОСОБА_1 на посаді члена Комісії (пункт 4 прохальної частини позовної заяви).

11. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2022 року для розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ВККС, третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку була сформована колегія суддів у складі: головуючого судді Яковенка М. М., суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., Шишова О. О. 12. 17 листопада 2022 року суддею Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Білоусом О. В. заявлено самовідвід від розгляду справи № 9901/420/19.

13. Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року відмовлено в задоволенні заяви судді Білоуса О. В. про самовідвід від участі у розгляді справи № 9901/420/19. 14. 16 лютого 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 9901/420/19.

15. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року поновлено провадження у справі № 9901/420/19.

16. Також 16 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду заяву ОСОБА_1 про відмову від позову (частини позовних вимог) задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від позовної вимоги про зобов`язання ВККС поновити ОСОБА_1 на посаді члена Комісії. Закрито провадження у справі № 9901/420/19 за позовом ОСОБА_1 до ВККС, третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, в частині позовної вимоги про зобов`язання Комісію поновити ОСОБА_1 на посаді члена ВККС.

17. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року витребувано від ВККС відомості про заробітну плату ОСОБА_1 до його звільнення з посади члена Комісії. 18. 01 березня 2023 року на виконання вказаної ухвали до Верховного Суду від ВККС надійшла довідка про заробітну плату ОСОБА_1 за попередні два місяці перед звільненням та середньоденну заробітну плату. 19. 15 березня 2023 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі щодо розрахунку його середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

20. У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, у повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

21. Представники відповідача та третьої особи, повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не з`явилися. Водночас 28 лютого 2023 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про розгляд справи за його відсутності.

22. З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду в подібній категорії справ (зокрема у справі № 9901/378/19), заслухавши думку позивача, колегія суддів Верховного Суду ухвалила розгляд справи здійснювати без участі представника ВККС. При ухваленні такого рішення Суд виходив з того, що процес формування нового складу ВККС може розтягнутися до невідомого проміжку часу і такий стан може негативно вплинути на здійснення адміністративного судочинства в межах розумного строку.

23. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення позивача, враховуючи позицію відповідача та третьої особи висловленої у відзиві та поясненнях щодо позову, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав. ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 24. 11 жовтня 2016 року Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини було видано наказ № 10/02-16 про проведення публічного конкурсу на посаду члена ВККС. 25. 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 разом з іншими претендентами допущено до участі в конкурсі, що підтверджується протоколом № 1 засідання конкурсної комісії.

26. За результатами проведення публічного конкурсу переможцем визначено ОСОБА_1 , і наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини В. В. Лутковської від 25 жовтня 2016 року № 346/к «Про призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» його призначено на вказану посаду за квотою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Підстава: заява ОСОБА_1 , рішення конкурсної комісії з відбору кандидата на посаду ВККС (протокол засідання від 24 жовтня 2016 року № 2). 27. 26 жовтня 2016 року листом № 1-2480/16-35 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повідомив ВККС про проведення названого публічного конкурсу.

28. Наказом ВККС від 14 листопада 2016 року за № 403-10/ТР ОСОБА_1 зараховано до штату ВККС на посаду члена Комісії з 15 листопада 2016 року. 29. 13 березня 2019 року до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л. Л. надійшла скарга щодо допущення порушень під час проведення конкурсу на посаду члена ВККС та оголошення переможця від ОСОБА_3 , в якій він просив: - провести перевірку відповідності частині першій статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII призначеного Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини члена ВККС ОСОБА_1 ; - у разі виявлення невідповідності призначеного Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини члена ВККС ОСОБА_1 прийняти рішення про звільнення його з посади з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; - оголосити про проведення конкурсу на вакантну посаду члена ВККС в порядку і строки, визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

30. Зокрема, у скарзі заявник посилався на те, що на його думку, подані ОСОБА_1 документи для участі в конкурсі на посаду члена ВККС не підтверджують наявність у нього стажу професійної діяльності у сфері права не менше п`ятнадцяти років, а саме: сумнівним є отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1868, яке було видане на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11 грудня 2003 року № 5-30-2, а як наслідок, є сумнівним і наявність у ОСОБА_1 трудового стажу 9 років та 4 місяці.

31. Також 08 квітня 2019 року до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л. Л. надійшла заява щодо невідкладного виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та звільнення ОСОБА_1 з посади члена ВККС, подана Всеукраїнською громадською організацією «Народний антикорупційний нагляд», у якій зазначено про відсутність жодних доказів і підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду з травня 2004 року по жовтень 2016 року до стаду професійної діяльності у сфері права за ознакою здійснення приватної юридичної практики.

32. З метою перевірки інформації, викладеної у скарзі ОСОБА_3 , Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини направлено запити до Ради адвокатів України, Ради адвокатів м. Києва, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва стосовно підтвердження факту видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1868.

33. За результатами розгляду запитів Рада адвокатів України, Рада адвокатів м. Києва проінформували про відсутність відомостей про видачу ОСОБА_1 адвокатського свідоцтва.

34. З метою експертної оцінки щодо правомірності врахування стажу ОСОБА_1 . Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини скеровано відповідні листи-запити до науково-експертних установ у сфері права - Інституту держави і права ім. В. М. Корецького та до Національного університету «Одеська юридична академія».

35. Згідно з відповіддю Інституту держави і права ім. В. М. Корецького від 20 червня 2019 року № 4208/1/19 ОСОБА_1 на день призначення членом ВККС не мав встановленого законом 15-річного стажу діяльності у сфері права.

36. З огляду на вказані обставини, відсутність інформації про зупинення ОСОБА_1 адвокатської діяльності, Керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 27 червня 2019 року складено доповідну записку на ім`я Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л. Л. щодо питання звільнення ОСОБА_1 з посади члена ВККС за квотою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

37. Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л. Л. від 27 червня 2019 року за № 471/к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» відповідно до пункту 6 частини шістнадцятої статті 94, пунктів 3 і 4 частини першої та частини третьої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» останнього звільнено з посади. 38. 02 липня 2019 року наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 471/к надійшов до ВККС із супровідним листом керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. 39. 11 липня 2019 року В. о. Голови ВККС Бутенком В. І. прийнято наказ № 321-к/тр «Про відрахування ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», яким:

1. Оголошено пункт 1 наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 27 червня 2019 року № 471/к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», яким ОСОБА_1 звільнено з посади члена ВККС.

2. Відраховано ОСОБА_1 , члена ВККС, із штату Комісії 11 липня 2019 року.

3. Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України та статті 24 Закону України «Про відпустки» фінансово-економічному управлінню секретаріату Комісії виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 14 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 15 листопада 2018 року по 11 липня 2019 року.

40. Вважаючи зазначений наказ відповідача в частині відрахування ОСОБА_1 із штату Комісії протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

41. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний Наказ про відрахування ОСОБА_1 із штату Комісії виданий з порушенням вимог щодо: обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонності (неупередженості); добросовісності; розсудливості; дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, які встановлені частиною другою статті Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та із грубим порушенням права ОСОБА_1 на участь у процесі їх прийняття та надання пояснень.

42. Зокрема позивач зауважує, що оскільки всупереч вимогам частин третьої та четвертої статті 96 Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон 1402-VIII; чинного на час виникнення спірних правовідносин) звільнення ОСОБА_1 та видання наказу про його відрахування із штату Комісії відбулися без відповідного подання ВККС, вказаний наказ, з огляду на грубе порушення встановленої законом процедури звільнення члена ВККС, є очевидно протиправним. До того ж, на переконання позивача, такі дії відповідача свідчать про наявність ознак незаконного впливу на члена Комісії.

43. ОСОБА_1 наголошує, що він набув статус адвоката у 2003 році у передбаченому законом порядку, що підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами. При цьому, відсутність запису щодо ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі адвокатів України (далі - ЄРАУ) не свідчить про відсутність у нього статусу адвоката з огляду на те, що відомості, внесені до ЄРАУ, не можуть підтверджувати або спростовувати правовий статус адвоката, оскільки ЄРАУ є базою даних, цільове призначення якої обмежується збиранням, зберіганням, обліком та наданням достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України. Ані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ані Положенням про ЄРАУ не передбачено, що наявність або відсутність запису в ЄРАУ будь-яким чином впливає на статус адвоката.

44. Позивач вважає безпідставним та необґрунтованим висновок відповідача про відсутність у ОСОБА_1 стажу професійної діяльності у сфері права більше п`ятнадцяти років станом на дату призначення членом Комісії, оскільки вказані обставини були підтверджені, перевірені та затверджені відповідними актами ВККС та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

45. Окремо позивач звертає увагу й на те, що йому не надходило жодних повідомлень, вимог та/або пропозицій щодо надання пояснень стосовно скарги ОСОБА_3 , результатів перевірки інформації, викладеної у скарзі, та результатів її розгляду. Тобто, фактично ОСОБА_1 не було повідомлено про подання зазначеної скарги ОСОБА_3 , не надано її копії, не повідомлено про ініціювання процедури перевірки викладеної в скарзі інформації, не повідомлено про результати її перевірки та розгляду, як і не запропоновано надати усні та/або письмові пояснення щодо викладених в скарзі обставин та, зокрема, (1) підтвердження статусу адвоката чи (2) наявності п`ятнадцятирічного стажу професійної діяльності у сфері права та/або додаткових підтверджень його наявності, чим прямо та грубо порушено права та законні інтереси ОСОБА_1 , позбавлено права на відповідь та надання пояснень, участь у процесі прийняття рішення щодо нього.

46. Також позивач зазначає, що він з метою уникнення умов несумісності після призначення членом ВККС, 04 листопада 2016 року, тобто до зарахування до штату Комісії, звертався до Ради адвокатів м. Києва (за місцем видачі йому свідоцтва) із заявою про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується витягом з ЄРАУ АА 004868, в якому зазначено номер і дата видачі свідоцтва, номер і дата відповідного рішення, а також запис про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Таким чином, є підтвердженим витягом з ЄРАУ як наявність у ОСОБА_1 статусу адвоката з 11 грудня 2003 року, так і факт зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю з 04 листопада 2016 року.

47. Крім того ОСОБА_1 зауважує, що він ніколи не притягувався до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової чи дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, а ВККС або Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не є належними органами, які можуть встановлювати порушення та його ступінь.

48. У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечує. З посиланням на приписи статті 96 Закону 1402-VIII зазначає, що рішення про звільнення члена ВККС з посади з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої названої статті, ухвалюється органом, що обрав (призначив) члена Комісії. Лише за умови встановлення передбачених пунктами 3-5 частини першої статті 96 Закону 1402-VIII підстав для звільнення члена ВККС саме Комісією, остання може своїм рішенням внести до органу, що обрав (призначив), подання щодо звільнення з посади відповідного члена Комісії. З дня ухвалення рішення Комісії про внесення зазначеного подання такий член Комісії відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до прийняття рішення відповідним органом. Тобто стаття 96 Закону 1402-VIII, зокрема її третя та четверта частини, врегульовують два порядки звільнення члена Комісії за умови встановлення підстав, передбачених пунктами 3- 5 даної статті: безпосередньо суб`єктом призначення, зокрема Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Комісією.

49. Відповідач наголошує, що враховуючи зазначені вище норми Закону 1402-VIII та той факт, що Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини 27 червня 2019 року видано наказ № 471/к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», виконанням цього наказу є видання Головою ВККС як керівником державного органу, до повноважень якого належить видання наказів, розпоряджень та доручень, наказу про відрахування відповідної особи із штату Комісії. Ухвалення рішень Комісією у такому випадку не вимагається. При цьому, відповідач звертає увагу, що до передбачених Законом повноважень Комісії не належить здійснення перевірки наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, так само як й Комісія не наділена повноваженнями щодо залишення такого наказу без розгляду або відмови у його виконанні.

50. Водночас із змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично висловлює незгоду з наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про звільнення з посади члена Комісії ОСОБА_1 за квотою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а не з виданням наказу як розпорядчого акту про відрахування його зі штату Комісії, відповідно до якого було лише оголошено вказаний наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

51. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісова Л. Л. в письмових поясненнях на адміністративний позов заперечує проти його задоволення. Зауважує, що наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 27 червня 2019 року № 471/к «Про звільнення ОСОБА_4 з посади члена Вищої кваліфікаційної служби України» видано у чіткій відповідності до вимог Закону 1402-VIII, з огляду на виявлення обставин щодо невідповідності ОСОБА_1 вимогам вказаного закону щодо стажу професійної діяльності у сфері права. IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

52. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

53. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

54. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

55. На час призначення ОСОБА_1 членом ВККС питання судоустрою і статусу суддів визначалися Законом № 1402-VIII у відповідній редакції.

56. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

57. Згідно із частиною першої статті 94 Закону № 1402-VIII до складу ВККС обираються (призначаються) шістнадцять членів, які є громадянами України, мають повну вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права не менше п`ятнадцяти років.

58. До ВККС обираються (призначаються): 1) з`їздом суддів України - вісім членів Комісії з числа суддів, які мають стаж роботи на посаді судді щонайменше десять років, або суддів у відставці; 2) з`їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ - два члени Комісії; 3) з`їздом адвокатів України - два члени Комісії; 4) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини - два члени Комісії з числа осіб, які не є суддями; 5) Головою Державної судової адміністрації України - два члени Комісії з числа осіб, які не є суддями (частина друга статті 94 Закону № 1402-VIII).

59. Частиною восьмою статті 94 Закону № 1402-VIII передбачено, що строк повноважень члена ВККС становить чотири роки з дня обрання (призначення). Одна і та сама особа не може здійснювати повноваження два строки поспіль.

60. Згідно із частиною десятою статті 94 Закону № 1402-VIII члени ВККС на час здійснення повноважень відряджаються до Комісії та не можуть виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу, крім викладацької, творчої та наукової. Члени ВККС, які є адвокатами, на час виконання повноважень членів Комісії повинні зупинити адвокатську діяльність та участь в органах адвокатського самоврядування.

61. На членів ВККС поширюються вимоги та обмеження, встановлені законодавством у сфері запобігання корупції (частина одинадцята статті 94 Закону № 1402-VIII).

62. Члени ВККС не мають права суміщати свою посаду з будь-якими посадами в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, органах професійного самоврядування, зі статусом народного депутата України, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті, сільської, селищної ради, підприємницькою діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою або отримувати винагороду (крім здійснення викладацької, наукової і творчої діяльності та отримання винагороди за неї), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку (частина тринадцята статті 94 Закону № 1402-VIII).

63. Відповідно до частини шістнадцятої статті 94 Закону № 1402-VIII не можуть бути членами ВККС: 1) особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними; 2) особи, які мають судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку; 3) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією; 4) особи, які були членами ВККС або Вищої ради юстиції до набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»; 5) особи, які перебувають на адміністративних посадах у судах; 6) особи, які не відповідають вимогам цього Закону щодо несумісності з іншими видами діяльності та не усунули таку невідповідність протягом розумного строку, але не більш як протягом тридцяти днів із дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності. Перебування особи на посаді члена ВККС також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, передбаченому Законом України «Про очищення влади».

64. Виключний перелік підстав і порядок звільнення члена ВККС встановлені статтею 96 Закону № 1402-VIII.

65. Так, за змістом частини першої статті 96 Закону № 1402-VIII підставами для звільнення члена ВККС з посади є: 1) подання заяви про звільнення з посади члена Комісії за власним бажанням; 2) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров`я при наявності медичного висновку, підтвердженого судом; 3) виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у частині першій статті 94 цього Закону; 4) суттєве порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; 5) неприйняття участі у роботі Комісії протягом одного календарного місяця поспіль без поважних причин або неодноразова відмова від голосування з питань, що розглядаються.

66. Відповідно до частини третьої статті 96 Закону № 1402-VIII рішення про звільнення члена ВККС з посади з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої цієї статті, ухвалюється органом, що обрав (призначив) члена Комісії.

67. У разі встановлення підстав для звільнення члена ВККС з посади, визначених пунктами 3-5 частини першої цієї статті, Комісія може своїм рішенням внести до органу, що його обрав (призначив), подання щодо звільнення з посади відповідного члена Комісії. З дня ухвалення рішення Комісії про внесення зазначеного подання такий член Комісії відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до прийняття рішення відповідним органом (частина четверта статті 96 Закону № 1402-VIII).

68. Член ВККС, стосовно якого Комісією ухвалено рішення про звільнення з посади або щодо внесення подання про звільнення з посади, не бере участі у голосуванні щодо такого рішення (частина п`ята статті 96 Закону № 1402-VIII).

69. Зміст наведених правових норм у їх системному зв`язку свідчить про те, що рішення про звільнення члена ВККС з підстав, зокрема, виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у частині першій статті 94 Закону № 1402-VIII, та суттєвого порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, ухвалюється органом, що обрав (призначив) члена ВККС. Водночас ініціювати вирішення питання про звільнення члена ВККС з посади з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 96 Закону № 1402-VIII може як сам орган, що обрав (призначив) члена Комісії так і безпосередньо ВККС.

70. Тобто стаття 96 Закону № 1402-VIII, зокрема її частини третя та четверта, передбачали два порядки звільнення члена Комісії за умови встановлення підстав, передбачених пунктами 3-5 вказаної статті Закону: безпосередньо суб`єктом призначення, зокрема Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, та Комісією.

71. При цьому, за умови якщо ініціатором звільнення члена ВККС виступає суб`єкт призначення, зокрема Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, з прийняттям відповідного рішення про звільнення члена ВККС з посади, роль ВККС в цьому процесі зводиться виключно до виконання такого рішення.

72. Виконанням вищезазначеного наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є видання Головою ВККС наказу про відрахування відповідної особи із штату Комісії. Ухвалення рішень Комісією у такому випадку не вимагається.

73. Як уже було зазначено в цій постанові, наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л. Л. від 27 червня 2019 року за № 471/к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» відповідно до пункту 6 частини шістнадцятої статті 94, пунктів 3 і 4 частини першої та частини третьої статті 96 Закону № 1402-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади члена Комісії.

74. При цьому в ході розгляду цієї справи встановлено, що позивач не погодившись з вказаним наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л. Л. від 27 червня 2019 року за № 471/к оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

75. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2022 року у справі № 640/14339/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним і скасовано наказ №471/к від 27 червня 2019 року Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни «Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України».

76. Під час розгляду вказаної справи судом досліджувалися обставини щодо наявності у ОСОБА_1 на момент призначення на посаду члена ВККС п`ятнадцятирічного стажу професійної діяльності у сфері права, а також щодо зупинення позивачем адвокатської діяльності.

77. Зокрема вказаним судовим розглядом встановлено недоведеність Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини обставин, які були підставою для прийняття наказу №471/к від 27 червня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України». Натомість дослідженими судом доказами спростовуються твердження відповідача стосовно відсутності у ОСОБА_1 на момент призначення на посаду члена ВККС п`ятнадцятирічного стажу професійної діяльності у сфері права, а також щодо не зупинення позивачем адвокатської діяльності.

78. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

79. Преюдиція - це встановлене процесуальним законом правило (нетиповий нормативний припис) звільнення від доказування обставин, встановлених в мотивувальній частині рішення суду у цивільній, господарській, адміністративній справі, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини або постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, вироком, іншим кримінально-процесуальним актом, коли в силу закону завершення провадження по кримінальній справі не може бути закінчене постановленням вироку про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої їх ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

80. Отже, незаконність наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л. Л. від 27 червня 2019 року за № 471/к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» з огляду на виявлення обставин щодо невідповідності ОСОБА_1 вимогам щодо стажу професійної діяльності у сфері права, а також щодо не зупинення позивачем адвокатської діяльності встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили і не потребує доказування. Встановлені рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2022 року у справі № 640/14339/19, яке набрало законної сили обставини справи є абсолютними.

81. Отже, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено протиправність наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л. Л. № 471/к від 27 червня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», який був самостійною підставою для відрахування ОСОБА_1 із штату ВККС, колегія суддів вважає, що прийнятий на його підставі наказ Голови ВККС Бутенка В. І. від 11 липня 2019 року № 321-к/тр в частині відрахування ОСОБА_1 із штату Комісії, як похідний також є протиправним і має бути скасованим.

82. Щодо вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Суд керується таким.

83. Згідно із частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

84. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

85. Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

86. Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

87. Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

88. Згідно з підпунктом «е» пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.

89. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, у яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абзац другий пункту 3 Порядку № 100).

90. Згідно з довідками ВККС від 09 липня 2019 року № 342, від 11 липня 2019 року № 350 та від 24 лютого 2023 року позивачу була нарахована заробітна плата (за два попередні місяці роботи перед звільненням): травень 2019 року (21 відпрацьований робочий день) - 270 141 грн, червень 2019 року (18 відпрацьованих робочих днів) - 270 141 грн, всього 540 282 грн (з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору).

91. Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати, обчислений відповідно до положень Порядку № 100, становить 13 853,38 грн (540 282 грн (270 141 грн*2) / 39 відпрацьованих робочих днів).

92. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац третій пункту 8 Порядку № 100).

93. При обчисленні вимушеного прогулу позивача суд враховує, що 07 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом повноваження членів ВККС припиняються, а керівник Секретаріату ВККС призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону. Таким чином, з 07 листопада 2019 року повноваження усіх членів ВККС припинилися.

94. Отже період вимушеного прогулу позивача обчислюється з наступного дня після звільнення, яким є 12 липня 2019 року, по день припинення його повноважень відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 193-IX, яким є 07 листопада 2019 року, і складає 83 дні.

95. При цьому з огляду на установлене в частині четвертій статті 94 Закону № 1402-VIII правило про те, що член ВККС не має права, зокрема, отримувати іншу винагороду, крім винагороди члена Комісії (за винятком здійснення викладацької, наукової чи творчої діяльності та отримання винагороди за неї), в судовому засіданні позивач пояснив, що в період з 12 липня 2019 року по 07 листопада 2019 року іншу роботу не виконував та доходу не отримував. При цьому право позивача на зайняття адвокатською діяльністю у вказаний період було також зупинено.

96. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який має бути стягнутий на користь позивача з відповідача, становить 1 149 830,54 грн (13 853,38х83).

97. У пункті 164.6 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

98. Системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

99. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

100. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків).

101. Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

102. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19.

103. Відтак середній заробіток за час вимушеного прогулу, який має бути стягнутий на користь позивача з відповідача, становить 1 149 830,54 грн з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

104. Пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

105. Отже, це рішення Суду про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню. Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Суд ВИРІШИВ: Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку задовольнити. Визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Бутенка В. І. від 11 липня 2019 року № 321-к/тр в частині відрахування ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ідентифікаційний код 37316378; місцезнаходження: 03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 149 830,54 грн (один мільйон сто сорок дев`ять тисяч вісімсот тридцять гривень п`ятдесят чотири копійки) з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Звернути до негайного виконання рішення суду у частині стягнення з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Повний текст рішення складений та підписаний 21 березня 2023 року. Головуючий суддя М. М. Яковенко Судді: О. В. Білоус Н. А. Данилевич Н. В. Шевцова О. О. Шишов