Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/8771/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/8771/21 пров. № А/857/1759/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Гриньків І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з проведення конкурсу на визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів, Виконавчого комітету Коломийської міської ради, Коломийської міської ради, третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Аве Івано-Франківськ» про визнання протиправним та скасування рішень за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аве Івано-Франківськ» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додатково судового рішення (суддя першої інстанції Біньковська Н.В., м. Івано-Франківськ) В С Т А Н О В И В : У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з проведення конкурсу на визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів, Виконавчого комітету Коломийської міської ради, Коломийської міської ради, третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Аве Івано-Франківськ» (далі ТОВ «Аве Івано-Франківськ») про визнання протиправним та скасування рішень від 24.06.2021 №3 та від 25.06.2021 №181. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 27.05.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку із невідповідністю адміністративного позову вимогам, встановлених частиною 6 статті 161, частиною 1 статті 123 КАС України та надано позивачу з дня вручення ухвали п`ятиденний строк для усунення вказаних у ній недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску. У встановлений судом строк позивач недоліки позовної заяви не усунула. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. У подальшому на адресу суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТОВ «Аве Івано-Франківськ» адвоката Баннова М.М. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аве Івано-Франківськ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн, оскільки третя особа заперечувала задоволення позовних вимог. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додатково судового рішення. Із таким судовим рішенням не погодилося ТОВ «Аве Івано-Франківськ» та подало апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додатково судового рішення. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначило, що при ухваленні рішення по суті спору суд не вирішив питання щодо судових витрат, зокрема, щодо стягнення з позивача на користь третьої особи витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. При цьому апелянт вказав, що відшкодування судових витрат здійснюється незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. У судовому засіданні представник апелянта Баннов М.М. підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення, аналогічні викладеним в ній. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, виходив з того, що необхідною умовою для застосування положень частини 10 статті 139 КАС України у разі залишення позову без розгляду у справі є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. Однак, представник третьої особи не довів вчинення з боку позивача дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні статті 139 КАС України. Також судом не встановлено ознак необґрунтованих дій ОСОБА_1 внаслідок звернення до суду за вирішенням спору. Саме по собі пред`явлення позову до суду, який залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, не можуть бути достатнім свідченням необґрунтованості дій позивача. Крім того, згідно п.1.4 додаткової угоди №4 до договору про надання правової допомоги, визначено, що сплата винагороди здійснюється Замовником у національній валюті України гривні, шляхом внесення/перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця після винесення Івано-Франківським окружним адміністративним судом відповідного процесуального рішення у справі. Ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду прийнято судом 20.07.2022 (одержано третьою особою 28.07.2022), а з відповідною заявою про ухвалення додаткового судового рішення представник третьої особи звернувся 22.12.2022, тобто через 5 місяців. При цьому, заявником не надано суду доказів понесення третьою особою витрат на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн., а саме доказу їх фактичної сплати згідно квитанцій, касових ордерів тощо, на виконання вимог п. 1.4 Додаткової угоди №4. Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Згідно частини 6 статті 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат. Пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Частиною 11 статті 139 КАС України передбачено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Отже, право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. У цій справі, позов у якій був залишений без розгляду, ТОВ «Аве Івано-Франківськ» брало участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступало у справі на стороні відповідачів. Таким чином, судові витрати, понесені ТОВ «Аве Івано-Франківськ» відшкодовуються у тому ж порядку, у якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, тобто в порядку частини 10 статті 139 КАС України. Частиною 10 статті 139 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи. Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що необхідною умовою для застосування положень частини десятої статті 139 КАС України у разі залишення позову без розгляду у справі є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. При цьому заявник у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача. Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06.11.2020 у справі №160/8707/19, від 16.03.2021 у справі №815/1483/18. У даній справі, що розглядається, представник третьої особи не довів вчинення з боку позивача дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні статті 139 КАС України. При цьому, саме по собі пред`явлення позову до суду, який залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, не можуть бути достатнім свідченням необґрунтованості дій позивача. Таким чином, підстави для задоволення заяви представник третьої особи про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні. При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням апелянта щодо відшкодування судових витрат, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Разом з тим, суд першої інстанції правильно зауважив, що згідно п.1.4 додаткової угоди №4 до договору про надання правової допомоги, визначено, що сплата винагороди здійснюється Замовником у національній валюті України гривні, шляхом внесення/перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця після винесення Івано-Франківським окружним адміністративним судом відповідного процесуального рішення у справі (наприклад, ухвали про залишення позову без розгляду, рішення по суті спору тощо), про яку йдеться у п. 1.1 цієї Додаткової угоди. Із матеріалів прави видно, що ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду прийнято судом 20.07.2022 (одержано третьою особою 28.07.2022), а з відповідною заявою про ухвалення додаткового судового рішення представник третьої особи звернувся 22.12.2022, тобто через 5 місяців. При цьому, заявником не надано доказів понесення третьою особою витрат на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн, а саме доказу їх фактичної сплати згідно квитанцій, касових ордерів тощо, на виконання вимог п. 1.4 Додаткової угоди №4. Такі умови оплати визначені додатком до договору. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТОВ «Аве Івано-Франківськ» про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу. Таким чином, суд першої інстанції постановив законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційну скаргу ТОВ Івано-Франківськ» слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додатково судового рішення без змін. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аве Івано-Франківськ» залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додатково судового рішення без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 23.03.2023.