Постанова 4855 № 580/4544/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4544/22 Суддя (судді) першої інстанції: С.О.Кульчицький ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області №232730018096 від 12.09.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу; - зобов`язати Головне управління ПФУ в Черкаській області зарахувати до пільгового стажу позивача період часу роботи на ВАТ «Черкаське Хімволокно» з 24.11.1992 по 30.01.2005, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.07.1990, який необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з моменту набуття права на таку пенсію відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, проте відповідач не зарахував до його пільгового стажу роботи період роботи у ВАТ «Черкаське Хімволокно». Наголошує, що наявність пільгового стажу роботи підтверджується відомостями його трудової книжки. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області №232730018096 від 12.09.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління ПФУ в Тернопільській області у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період часу роботи на ВАТ "Черкаське Хімволокно" з 24.11.1992 по 30.01.2005, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.07.1990, який необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з моменту набуття права на таку пенсію відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ПФУ в Тернопільській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. Скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції невірно зобов`язано Головне управління ПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача та зарахувати до пільгового стажу період часу роботи на ВАТ «Черкаське Хімволокно», оскільки позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Черкаській області та звертався із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах саме до Головного управління ПФУ в Черкаській області. Також, апелянт зазначає, що у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу роботи, призначити йому пенсію за віком відповідно до п.1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає підстав. Таким чином, на думку апелянта, Головне управління в Тернопільській області діяло відповідно до чинного законодавства України, в межах повноважень покладених на органи ПФУ України. Водночас суд першої інстанції зазначеного не врахував, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню. Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 16 березня 2023 року. Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження. Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 06.09.2022 року звернувся із заявою до Головного управління ПФУ в Черкаській області, в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління ПФУ в Тернопільській області. За результатами розгляду заяви, Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області винесено рішення від 12.09.2022 року №232730018096 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Також листом від 15.09.2022 року №2300-0204-8/42506 Головне управління ПФУ в Черкаській області повідомило позивача про розгляд заяви та зазначило, що пільговий стаж не визначено, оскільки не надано уточнюючої довідки про пільговий стаж роботи за Списком №1 та роботи за Списком №2. Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог виходив із того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки пільговий стаж підтверджується необхідними документами, а саме записами в трудовій книжці позивача. Суд зазначив, що у заявлених спірних правовідносинах рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 прийнято Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області, а тому належним способом повного відновлення порушених прав є визнання його протиправним і скасування. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно статті 46 Конституцій України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Судом встановлено, що на дату звернення до пенсійного органу, позивач мав повних 49 років, тобто досяг віку, який дає право на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку. Зі змісту спірного рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 стала недостатність пільгового стажу. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За змістом приписів пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності - архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Зі змісту означених норм убачається, що довідки мають надаватися в разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію. Матеріали справи свідчать, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку період роботи у ВАТ «Черкаське Хімволокно» з 24.11.1992 року по 30.01.2005 з підстави відсутності пільгової довідки про підтвердження наявного спеціального трудового стажу. Водночас у трудовій книжці ОСОБА_1 містяться записи про спірний період роботи у ВАТ «Черкаське Хімволокно», а саме: - 24.11.1992 прийнятий в цех слюсарем з ремонту і обслуговування вентиляцій і кондиціонування ділянки хімічного цеху №1 по 3 розряду (розпор. від 23.11.1992 №782); - 07.02.1994 переведений в оброблювальний цех №2 апаратником оброблення та сушіння хімічного волокна по 3 розряду (перевед №17 від 07.02.1994 №17); - 30.01.1995 переведений в прядильно-оброблювальний учнем апаратником формування хімічного волокна (наказ перев. від 24.01.1995 №19); - 04.05.1995 присвоєний 5 розряд апаратника формування хімічного волокна прядильно-оброблювального цеху (наказ від 17.05.1995 №145-к); - 20.10.1997 переведений в оброблювальний цех №2 апаратником оброблювання та сушки хімічної нитки (пакет) по 3 розряду (перев. від 17.10.1997 №197); - 30.01.2005 звільнений за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) (Зап. про звільн. від 31.01.2005 №52). Окрім того, позивачем надані виписки із наказів №376 від 25 липня 1994 року, №1165 від 01 грудня 2000 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення». Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що у трудовій книжці позивача міститься посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони скріплені печаткою відділу кадрів підприємства, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності. Верховний Суд у постанові 31.10.2019 року у справі №688/4170/16-а дійшов висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637, як слідує з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або записів у ній. Колегією суддів встановлено, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у оскаржений період. Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не враховано період роботи позивача у ВАТ «Черкаське Хімволокно» до його пільгового стажу за Списком №1, а рішення пенсійного органу від 12.09.2022 року про відмову в призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню. Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції невірно зобов`язано Головне управління ПФУ в Тернопільській області повторно розглянути та зарахувати до пільгового стажу позивача період часу роботи на ВАТ «Черкаське Хімволокно», суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Враховуючи, що останнє рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу прийнято Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зобов`язати розглянути заяву та зарахувати до пільгового стажу позивача оскаржуваний період часу роботи саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з моменту набуття права на таку пенсію відповідно до п.1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів зазначає наступне. Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення зазначеної вимоги ОСОБА_1 виходив із того, що відповідач, розглядаючи звернення пенсіонера про призначення пенсії, зобов`язаний виконати таке повноваження за наявності законних підстав, а тому воно не є дискреційним. Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У постанові від 05.09.2018 р. у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18. Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. За таких обставин суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії. З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ПФУ в Тернопільській області задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, а саме абзац 4 його резолютивної частини. В іншій частині доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період часу роботи на Відкритому акціонерному товаристві «Черкаське Хімволокно» з 24.11.1992 по 30.01.2005, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.07.1990, який необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1». В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко