Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/19546/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19546/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "19" липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Управління державної охорони України (далі - УДО) щодо звільнення підполковника ОСОБА_1 за скороченням штатів; визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Управління державної охорони України від 20.07.2020 № 509-ос/дск про звільнення з військової служби згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів) підполковника ОСОБА_1 ; поновити підполковника ОСОБА_1 на військову службу на посаді начальника Служби Департаменту оперативного забезпечення охорони та здійснення контррозвідувальних заходів (далі - ДОЗО КЗ), або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня посада з 20.06.2020; стягнути з Управління державної охорони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.07.2020 по день ухвалення рішення суду по даній справі, з якого Управлінням державної охорони України мають бути відраховані податки, обов`язкові платежі. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказаний наказ є протиправним, оскільки станом на момент попередження позивача про звільнення у відповідача за штатним розписом були вільні, рівноцінні для його працевлаштування посади, які, на його думку, безпідставно не запропоновані позивачу, натомість відповідачем пропонувались значно нижчі за фахом посади, які не відповідають його кваліфікаційному рівню, що є порушенням трудового законодавства. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "19" липня 2022 р. в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що станом на час проведення співбесіди із позивачем в Управлінні державної охорони були відсутні вакантні посади на які міг бути призначений позивач, що свідчить про неможливість його використання за основною або спорідненою спеціальністю чи з урахуванням набутого досвіду, тому підстави для скасування спірного наказу, поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до наявних листів бесіди, зокрема, з директором Департаменту оперативного забезпечення охорони та здійснення контррозвідувальних заходів Управління державної охорони України полковником ОСОБА_2 , було проведено бесіду з позивачем та запропоновано посаду головного фахівця 2 відділу 3 служби ДОЗО КЗ, однак із запропонованою посадою позивач не погодився та зазначив, що бажає проходити службу у підрозділі на посаді не нижче заступника директора. Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що довідка вакантних посад осіб офіцерського складу в УДО станом на 13.07.2020 не може братися до уваги, оскільки у вказаний період часу в УДО уже рівнозначних посад займаній посаді позивача не було, а 20.07.2020 позивача звільнено з військової служби у запас СБУ. Скаржник звертає увагу на те, що починаючи з 02.03.2020 по 20.07.2020, впродовж перебування позивача у розпорядженні начальника УДО, на ряд вакантних посад у Департаменті оперативного забезпечення охорони та здійснення контррозвідувальних заходів УДО, призначалися інші військовослужбовці, у тому числі військовослужбовці, які були зараховані разом з позивачем у розпорядження начальника УДО у зазначений період та які мали меншу вислугу років, нижчі звання, досвід, а також не мали тих заслуг, які має позивач. Також скаржник зазначає, що він має переважне право залишитись на роботі при скорочення чисельності працівників, адже він є учасником бойових дій. Крім того, скаржника зазначає, що йому не запропоновані всі вакантні посади. Серед вказаного скаржник також наголошує на тому, що оскільки «Положенням про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України» не передбачено процедури відновлення прав військовослужбовця в зв`язку з протиправним звільненням, то до спірних відносин має бути застосовано «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що підполковник ОСОБА_1 , перебував на військовій службі за контрактом в Управлінні державної охорони України на підставі наказу 122-ос від 31.03.2016, що підтверджується довідкою УДО № 1433 від 22.07.2020. 20.09.2019 наказом УДО України № 657-ос/дск «Щодо особового складу» на підполковника ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання посади начальника 3 Служби ДОЗО КЗ. 28.02.2020 директором ДОЗО КЗ проведено співбесіду з позивачем, предметом якої було зарахування у розпорядження начальника Управління після проведення організаційно-штатних заходів оголошених наказом УДО №165/дск «Про організаційно-штатні зміни», що підтверджується листом співбесіди. 02.03.2020 наказом УДО України № 150-ос/дск «Щодо особового складу», виданого на виконання наказу УДО України від 18.02.2020 №165/дск ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника УДО України із збереженням всіх видів грошового забезпечення з 02.03.2020 по 02.06.2020, згідно з підпунктом «б» пункту 48 Положенні про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Указом №982/2007 від 19.10.2007. 21.05.2020 та 25.05.2020 директором ДОЗО КЗ проведено співбесіду з позивачем , в ході яких йому запропоновано посади в підрозділах УДО України, з якими останній не погодився, що підтверджується листами співбесід. 13.07.2020 директором ДОЗО КЗ проведено співбесіду з позивачем, під час якої останньому надано для ознайомлення довідку від 13.07.2020 вакантних посад осіб офіцерського складу в УДО України станом на 13.07.2020, з якими позивач не погодився. 13.07.2020 за наслідками співбесідами, начальником УДО України складено висновок про неможливість подальшого використання військовослужбовця на службі через відсутність вакантних посад (рівнозначної або основної, або спорідненою спеціальністю і набутого досвіду) та відсутність згоди на призначення з пониженням на інші вакантні посади підполковник ОСОБА_1 підлягає звільненню. 20.07.2020 наказом № 509-ос/дск, з яким позивач ознайомлений 22.07.2020, позивача звільнено зі служби з наступним формулюванням: «

1. Звільнити з військової служби у запас Служби безпеки України згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) підполковника ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні начальника Управління державної охорони України (остання займана посада - тимчасово виконуючий посади начальника 3 Служби Департаменту оперативного забезпечення охорони та здійснення контррозвідувальних заходів), з правом носіння військової форми одягу. Виключити його зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направити на військовий облік до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київської області з 20.07.2020. Вислуга років підполковника ОСОБА_1 на 20.07.2020 становить календарних-19 років 02 місяці 13 днів, пільгова - 06 років 06 місяців 29 днів, загальна - 25 років 09 місяців 12 днів». Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин першої, четвертої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. До видів військової служби віднесено військову службу за контрактом осіб офіцерського складу (абзац шостий частини шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Водночас загальні засади проходження в Україні військової служби та, зокрема, порядок проходження громадянами України військової служби в Управлінні державної охорони України врегульовані спеціальним законодавством: Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України, яке затверджене Указом Президента України від 19.10.2007 №982/2007 Зазначеними нормативно-правовими актами регламентовано порядок проходження військової служби за контрактом особами рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу Управління державної охорони України та особливості проходження ними військової служби у воєнний час. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Оскільки спірні правовідносини щодо звільнення позивача з військової служби за контрактом повністю врегульовані спеціальним законодавством, то відсутні підстави для застосування норм трудового законодавства при вирішенні цього спору. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №803/1755/16 (адміністративне провадження №К/9901/21213/18). Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем не застосовуються приписи Кодексу законів про працю, а враховуються положення наведених нормативно-правових актів, що регулюють порядок проходження саме військової служби. Статтею 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено загальні умови укладення контракту на проходження військової служби, відповідно до частини другої якої передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби. Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом. Порядок проходження військової служби за контрактом особами рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу Управління державної охорони України та особливості проходження ними військової служби у воєнний час визначено Положенням про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України, яке затверджене Указом Президента України від 19.10.2007 №982/2007 (далі - Положення № 982). Відповідно до п. 9 Положення № 982 контракт про проходження військової служби в Управлінні - письмова угода, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає Управління, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби. Згідно із пунктом 12 Положення № 982 перший контракт про проходження військової служби укладається на строк: 3 роки - з особами, які приймаються на військову службу за контрактом на посади рядового складу; 5 років - з особами, які приймаються на військову службу за контрактом на посади сержантського і старшинського складу; 5 років - з особами, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. Новий контракт укладається не пізніш як за 2 місяці до закінчення строку чинного контракту і набирає чинності з дня закінчення дії попереднього контракту. Військовослужбовці Управління, які бажають продовжити службу, за 4 місяці до закінчення строку контракту подають рапорт за командою начальникові Управління державної охорони України з проханням укласти новий контракт. Безпосередній начальник військовослужбовця готує на нього атестацію з висновком щодо доцільності укладання нового контракту. Військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі та бажають продовжувати службу, кадрові підрозділи щоразу перед продовженням строку служби направляють для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до дальшого проходження військової служби. Результати медичного обстеження додаються до рапорту про укладання контракту, після чого начальник підрозділу погоджує рапорт з керівництвом кадрових підрозділів, підрозділів професійної підготовки, внутрішньої безпеки та доповідає керівництву Управління. Дія контракту припиняється: у день закінчення його строку - у разі продовження військовослужбовцем військової служби за новим контрактом; у день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу; у день укладення контракту з військовослужбовцем про проходження ним військової служби (навчання) курсантом (слухачем) вищого військового навчального закладу. Аналогічні положення щодо укладення контракту передбачені Інструкцією про порядок застосування Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України, затвердженою наказом Управління державної охорони України від 30.08.2011 № 399, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2011 за №1102/19840 (далі - Інструкція № 399). Відповідно до пп. "а" абз. 1 п. 4.7 Інструкції № 399, переміщення військовослужбовців з вищих посад на нижчі здійснюється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за умови неможливості призначення військовослужбовця на рівнозначну посаду. Підставою для такого переміщення є наказ Начальника Управління державної охорони України про організаційно-штатні зміни. Згідно з пп. "б" абз. 1 п. 4.10 Інструкції № 399, зарахування військовослужбовців у розпорядження Начальника Управління допускається у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - до трьох місяців. При проведенні організаційних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, від керівників самостійних підрозділів разом з організаційно-штатними пропозиціями до підрозділів кадрового забезпечення подаються в установленому порядку пропозиції (рапорти) щодо подальшого використання військовослужбовців, посади яких скорочуватимуться. Абзацом четвертим цього пункту визначено, що у разі неможливості призначення військовослужбовця, посада якого скорочується або скорочена, на запропоновану посаду (нижчу не більше ніж на один ступінь, рівну або вищу) він підлягає звільненню з військової служби. Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні (з урахуванням його продовження, але не пізніше ніж через шість місяців з дня зарахування у розпорядження Начальника Управління державної охорони України) та у разі прийняття рішення про неможливість подальшого його службового використання з урахуванням вимог чинного законодавства України, якими встановлено додаткові гарантії соціального захисту для окремих категорій осіб, керівництвом Управління державної охорони України затверджується висновок про це, який складається підрозділом кадрового забезпечення і долучається до матеріалів звільнення військовослужбовця з військової служби. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у разі проведення скорочення штату та неможливості переведення на рівнозначну посаду військовослужбовця посада якого скорочується або скорочена, наказом управління військовослужбовця зараховують у розпорядження начальника управління на строк до трьох місяців. В такому випадку начальник управління зобов`язаний запропонувати військовослужбовцю вищу, рівну або нижчу не більше ніж на один ступінь посаду. У випадку неможливості протягом вказаного строку призначити військовослужбовця на запропоновану посаду, він підлягає звільненню з військової служби у зв`язку із неможливістю подальшого його використання на службі. Судом першої інстанції встановлено, що директором Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України 13.07.2020 складено висновок про неможливість подальшого службового використання військовослужбовця ОСОБА_1 , затверджений начальником Управління державної охорони України 13.07.2020. За вказаним висновком - подальше службове використання військовослужбовця є неможливим у зв`язку з відсутністю вакантних посад (рівнозначної або на один ступінь нижчої), з урахуванням використання за основною або спорідненою спеціальністю чи з урахуванням набутого досвіду та відсутності згоди на призначення з пониженням на інші посади. Вказана обставина стала підставою для винесення відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 із військової служби у запас Служби безпеки України в місті Києві та Київській обл., згідно з пп. "г" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та виключення його зі списків особового складу, всіх видів забезпечення. Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом вирішення завдання стосовно переведення працівника на рівнозначну посаду або на нижчу посаду відбувається за умови надання ним згоди на таке переведення. Відповідно до листа бесіди від 21.05.2020 директором Департаменту оперативного забезпечення охорони та здійснення контррозвідувальних заходів Управління державної охорони України полковником ОСОБА_2 , проведено бесіду з позивачем та запропоновано посаду головного фахівця 2 відділу 3 служби ДОЗО КЗ, однак із запропонованою посадою позивач не погодився. Згідно з листом бесіди від 25.05.2020 позивачу пропонувалась посада головного фахівця в СОТП ДОЗП, проте із запропонованою посадою позивач також не погодився. У листі бесіді від 13.07.2020 позивач відмовився від запропонованих посад в інших відділах УДО України станом на 13.07.2020, передбачені в довідці від 13.07.2020, які були, як рівнозначними (начальник Режимно-секретної служби), так і нижчими за військовим званням (підполковник) до посади позивача. Позивач не відмовився лише від посади заступника директора Департаменту ДОЗО КЗ. Згідно із службовою запискою Департаменту кадрового забезпечення УДО України від 16.10.2020 № 2/6-122с/з за період з 02.03.2020 по 20.07.2020 в УДО України були вакантні посади рівні за посадовим окладом останній займаній штатній посаді позивача, а саме: до 16.03.2020 - начальник Служби виїзної охорони Департаменту охоронних заходів та посилення; до 13.07.2020 - начальник Центру медичного забезпечення, з 02.03.2020 - начальника Режимно-секретної служби. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки станом на час проведення співбесід із позивачем в Управлінні державної охорони були відсутні вакантні посади, на які міг бути призначений позивач, а також враховуючи відсутність згоди позивача, як на призначення на рівнозначну посаду, так і на призначення з пониженням на інші посади, то відповідачем не порушено прав позивача при прийнятті оскаржуваного рішення щодо звільнення позивача. У зв`язку з чим, підстави для скасування спірного наказу, поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Доводи скаржника про те, що довідка вакантних посад осіб офіцерського складу в УДО станом на 13.07.2020 не може братися до уваги, оскільки у вказаний період часу в УДО уже рівнозначних посад займаній посаді позивача не було, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, адже довідка від 13.07.2020 свідчить про факт пропозиції позивачу посад в підрозділах УДО України, в тому числі рівнозначної та один ступінь нижче, однак позивач від них відмовився. Щодо аргументів скаржника про те, що довідка від 13.07.2020 не містила рівнозначних посад або на один ступінь нижче останній штатній займаній посаді Позивачем, колегія суддів їх відхиляє, оскільки у службовій записці Департаменту кадрового забезпечення від 27.04.2021 № 2/6-70с/з та у службовій записці Служби фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 28.04.2021 № 20-367-2021-с/з надано перелік військових посад, які були рівнозначними за посадовим окладом останній штатній займаній посаді ОСОБА_1 , а також, які були на один ступінь за посадовим окладом нижче, згідно з якими ОСОБА_1 13.07.2020 було запропоновано 1 рівнозначну (за військовим званням та посадовим окладом) та близько 40 посад на один ступінь нижче (за військовим званням, у разі рівних військових звань за посадовим окладом) останній штатній займаній ним посаді. Що стосується доводів скаржника про те, що починаючи з 02.03.2020 по 20.07.2020 на ряд вакантних посад у Департаменті оперативного забезпечення охорони та здійснення контррозвідувальних заходів УДО, призначалися інші військовослужбовці, у тому числі військовослужбовці, які були зараховані разом з позивачем у розпорядження начальника УДО у зазначений період та які мали меншу вислугу років, нижчі звання, досвід, а також не мали тих заслуг, які має позивач, то колегія суддів їх не враховує, з тих підстав, що будь-які інші відомості про правовідносини, які виникли між УДО України та особовим складом, не стосуються позивача особисто чи правовідносин, які виникли між ним і відповідачем, та не порушують права, свободи та/або законні інтереси ОСОБА_1 . Щодо тверджень скаржника про необхідність застосування приписів Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, то колегія суддів їх не приймає з огляду на таке. На думку позивача, оскільки Положенням № 982 не передбачено процедури відновлення прав військовослужбовців в зв`язку з протиправним звільненням, то до спірних правовідносин має бути застосовано Положення № 1153. Пунктом 1 Положення №1153 встановлено, що цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Разом з тим, пунктом 1 Положення № 982 визначено, що це Положення визначає порядок проходження військової служби за контрактом особами рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу Управління державної охорони України та особливості проходження ними військової служби у воєнний час. Тобто, у випадку врегулювання правовідносин, які виникли між УДО України та ОСОБА_1 , слід застосовувати приписи Положення №982, а не норми Положення №1153, оскільки саме Положенням № 982 регламентовано порядок проходження військової служби в Управлінні. Верховний Суд в постанові від 27.12.2019 у справі № 757/42871/15-а зазначив, що аналогія закону та аналогія права допускається для застосування адміністративним судом виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та лише у випадку взагалі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини. Що стосується доводів скаржника про те, що він має переважне право залишитись на роботі при скорочення чисельності працівників, адже він є учасником бойових дій, то колегія суддів їх також відхиляє з огляду на наступне. Доводи скаржника зводяться до того, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається переважне право на залишення на роботі при скороченні численності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації. Проте не дивлячись на цю обставину ОСОБА_1 звільнено з військової служби. Водночас, як вбачається зі змісту пункту 46 Положення № 982 переміщення військовослужбовців Управління - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з вищих посад на нижчі без їх згоди не допускається, за винятком підстав, передбачених підпунктами "в" та "г" цього пункту. У разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів ці особи користуються переважним правом залишення за місцем служби чи першочерговим правом призначення на вакантні посади. Однак, а ні Положенням № 982, а ні Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено переважне право для осіб, яким надано статус учасників бойових дій, залишення на військовій службі. При цьому, колегія суддів наголошує, що позивачу неодноразово пропонувались посади в підрозділах Управління державної охорони України, що свідчить про врахування статусу УБД у позивача під час звільнення з військової служби. Отже, вказане підтверджує вжиття відповідачем усіх можливих заходів щодо залишення позивача на військовій службі. Проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "19" липня 2022 р. - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 22 березня 2023 року. Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків