Постанова КАС ВС № 826/6388/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ справа № 826/6388/17 адміністративне провадження № К/990/48549/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління державної охорони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2025, ухвалене суддею Салом П. І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025, ухвалену колегією суддів у складі Кузьменка В. В., Василенка Я. М., Ганечко О. М., у справі № 640/6388/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління державної охорони України (далі - УДО), в якій просив: - визнати протиправним та скасувати наказ УДО від 28.04.2017 № 218-ос "Щодо особового складу" в частині звільнення підполковника ОСОБА_1 з військової служби у запас Збройних Сил України через службову невідповідність; - зобов`язати УДО поновити ОСОБА_1 з 28.04.2017 у списках особового складу УДО та на всіх видах забезпечення; - зобов`язати відповідача здійснити повний розрахунок ОСОБА_1 по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України, за період вимушеного прогулу з 28.04.2017 по день поновлення на роботі; - стягнути з УДО на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки був прийнятий на підставі попередніх наказів УДО, правомірність яких позивач оскаржив у судовому порядку у справі № 826/1337/17. Позивач зазначав, що оскаржуваний наказ не містить відомостей щодо припинення або розірвання контракту про проходження військової служби. Крім того, на його думку, відповідач безпідставно звільнив його за службовою невідповідністю, хоча на момент звільнення він перебував у розпорядженні начальника УДО, що виключало можливість застосування такої підстави звільнення. Також позивач вказував, що під час прийняття рішення про звільнення відповідач не врахував його багаторічний стаж служби в УДО, який у календарному обчисленні становив понад 19 років, а також інші обставини, що мали значення для об`єктивної оцінки його службової діяльності. Окремо позивач посилався на порушення процедури атестації. Зокрема, атестаційна комісія не врахувала його рапорт від 28.04.2017, у якому він просив зупинити проведення атестації до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/1337/17. Крім того, позивач стверджував, що його не було завчасно повідомлено про створення та роботу атестаційної комісії, а вимогу про прибуття на її засідання він отримав лише безпосередньо перед його початком. На переконання позивача, засідання комісії мало формальний характер і не було спрямоване на реальну оцінку рівня його професійної підготовки. Позивач також зазначав, що лише 03.05.2017 його було ознайомлено з наказом про звільнення зі служби з 28.04.2017, поданням на звільнення та висновком атестаційної комісії, що, на його думку, додатково підтверджує порушення відповідачем установленої процедури. Крім того, позивач вважав, що внаслідок прийняття протиправного наказу йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, втраті відчуття стабільності, страху залишитися без роботи та засобів до існування. Вінницький окружний адміністративний суд (на розгляд якого передано справу відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду") рішенням від 19.05.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ УДО від 28.04.2017 № 218-ос "Щодо особового складу" в частині звільнення підполковника ОСОБА_1 з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі пункту "е" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через службову невідповідність). Зобов`язав УДО поновити підполковника ОСОБА_1 на військовій службі шляхом зарахування у списку особового складу УДО та на всі види забезпечення з 28.04.2017. Зобов`язав УДО нарахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 28.04.2017 по день набрання відповідним рішенням суду законної сили. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що службова невідповідність військовослужбовця УДО може бути самостійною підставою для звільнення з військової служби за контрактом. Така невідповідність може встановлюватися за результатами атестації, зокрема у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення після попередження про неповну службову відповідність, або з огляду на низькі морально-ділові та професійні якості військовослужбовця. Суди встановили, що оскаржуваним наказом позивача було звільнено з військової служби саме із вищенаведених правових підстав, а фактичною підставою для його прийняття був протокол засідання атестаційної комісії УДО від 28.04.2017 №

1. У зв`язку з цим суди дійшли висновку, що оскаржуваний наказ є формою реалізації рішення атестаційної комісії, а тому перевірка його правомірності неможлива без оцінки висновків атестаційної комісії, які стали підставою для звільнення позивача. При цьому, суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача про те, що наказ про звільнення та рішення атестаційної комісії мають оцінюватися окремо. На думку судів, ці рішення є взаємопов`язаними, оскільки без висновку атестаційної комісії наказ про звільнення не міг бути прийнятий, а сам висновок атестаційної комісії не породжував би правових наслідків без видання відповідного наказу. Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що позивач не був зобов`язаний попередньо оскаржувати результати атестації, оскільки законодавство не встановлює обов`язкового досудового порядку вирішення таких спорів. Звернувшись до суду з вимогою про скасування наказу про звільнення, позивач реалізував гарантоване йому право на судовий захист. Крім того, суди врахували, що оскільки спірним наказом позивача було звільнено з військової служби з 28.04.2017, тобто в день оформлення результатів атестації, це фактично унеможливлювало подальше використання ним внутрішньої процедури оскарження результатів атестації. З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що під час розгляду справи належить оцінювати не лише формальну законність наказу УДО від 28.04.2017 № 218-ос, а й правомірність висновків атестаційної комісії, покладених в основу цього наказу. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність висновку атестаційної комісії щодо службової невідповідності позивача з підстав накладення на нього дисциплінарного стягнення після попередження про неповну службову відповідність, оскільки відповідні дисциплінарні стягнення були визнані протиправними та скасовані судовим рішенням, яке набрало законної сили. Щодо іншої підстави, покладеної атестаційною комісією в основу висновку про службову невідповідність позивача, а саме його низьких морально-ділових та професійних якостей, суди дійшли висновку, що відповідач не довів правомірності висновку атестаційної комісії про службову невідповідність позивача через низькі морально-ділові та професійні якості. Такий висновок фактично ґрунтувався на тих самих обставинах, які були покладені в основу наказів УДО, визнаних протиправними та скасованих судом у справі № 826/1337/17. Суди також врахували істотні процедурні порушення, допущені відповідачем під час проведення атестації. Зокрема, суди установили, що з позивачем не було проведено бесіду перед складанням атестації, атестацію було призначено та проведено в один день з ухваленням оскаржуваного наказу про звільнення, позивача повідомлено про засідання атестаційної комісії лише в день його проведення, а з наказом про звільнення його не було ознайомлено у день звільнення. Водночас суди не погодилися з доводами позивача про неможливість його звільнення через службову невідповідність лише з тієї підстави, що на той момент він перебував у розпорядженні начальника УДО. Суди зазначили, що положення законодавства забороняють звільнення військовослужбовця через службову невідповідність з одночасним зарахуванням його у розпорядження, однак не містить заборони на звільнення військовослужбовця, який уже перебуває у такому розпорядженні. Також суд відхилив доводи позивача про незаконність оскаржуваного наказу з огляду на відсутність у ньому окремої вказівки про припинення або розірвання контракту. Суд виходив з того, що відповідно до положень законодавства дія контракту припиняється у день виключення військовослужбовця зі списків особового складу. Отже, контракт позивача припинився з дня його виключення зі списків особового складу. Разом з тим, з огляду на протиправність оскаржуваного наказу від 28.04.2017 № 218-ос у частині звільнення позивача з військової служби, суд дійшов висновку про необхідність поновлення позивача на військовій службі з 28.04.2017 шляхом зобов`язання відповідача зарахувати його до списків особового складу УДО та на всі види забезпечення. Водночас суд не вбачав підстав для звернення рішення в цій частині до негайного виконання, оскільки позивача було звільнено під час перебування у розпорядженні начальника УДО, а суд не ухвалював рішення про поновлення його на конкретній посаді. З цих же підстав суд не застосував положення законодавства щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Належним способом захисту суд визначив зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у розмірі, який він отримував на момент звільнення, за період з 28.04.2017 до дня набрання судовим рішенням законної сили. У частині вимог про відшкодування моральної шкоди суди виходили з того, що позивач не довів факту її заподіяння, розміру заявленої шкоди та причинного зв`язку між такою шкодою і прийняттям оскаржуваного наказу. Суди зазначили, що сам факт визнання наказу протиправним не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди, а наведені позивачем доводи мають загальний характер і не підтверджені належними доказами. Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили: ОСОБА_1 проходив військову службу в УДО (за контрактом) з 27.11.2003. 25.12.2013 позивачу присвоєно чергове звання "підполковник". З 04.02.2016 позивач займав посаду заступника начальника 8 відділу 2 Служби Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів УДО. Наказом начальника УДО від 15.09.2016 № 411-ОС позивача звільнено з посади заступника начальника 8 відділу 2 Служби Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів та зараховано у розпорядження начальника УДО зі збереженням всіх видів грошового забезпечення за посадою, яку він займав. Підставою для видання вказаного наказу став рапорт директора Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів УДО від 12.09.2016 та висновок службового розслідування від 15.09.2016. Наказом начальника УДО від 23.09.2016 "Про накладення дисциплінарного стягнення" до позивача застосовано "попередження про неповну службову відповідність". Наказом начальника УДО від 24.11.2016 № 588-ОС продовжено термін перебування позивача у розпорядженні начальника УДО на один місяць з 14.11.2016 на підставі рапорту директора Департаменту роботи з особовим складом від 22.11.2016. Наказами начальника УДО від 14.12.2016 № 627-ос та від 23.12.2016 № 646-ос продовжено термін перебування позивача у його розпорядженні з 14.12.2016 по 23.12.2016 та з 24.12.2016 по 30.12.2016 відповідно. Наказом начальника УДО від 16.12.2016 № 363 призначено службове розслідування з фактом інциденту, який викладено у рапорті начальника АНУ УДО, за результатами якого було прийнято рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з військової служби через службову невідповідність. З метою реалізації вказаного рішення, начальником УДО 23.12.2016 видано наказ № 642-ос про накладення дисциплінарного стягнення, яким позивача звільнено з військової служби за службовою невідповідністю. Не погодившись з указаними наказами та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом. Провадження у справі № 826/1337/17 за відповідним позовом було відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2017. 21.04.2017 за підписом начальника 1 Служби Департаменту РОС УДО складено лист-розрахунок здавання справ і посади військовослужбовцями УДО, в якому зазначено про те, що позивач , який перебуває у розпорядженні начальника Управління, планується до звільнення з військової служби згідно з пунктом "е" частини шостої статті 26 (через службову невідповідність) Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з 21.04.2017. 27.04.2017 на ім`я начальника УДО подано рапорт т.в.о. начальника 2 Служби Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів УДО, в якому, у зв`язку із систематичним порушенням військової дисципліни позивачем, запропоновано розглянути питання щодо подальшого проходження ним військової служби в Управлінні на достроковому (позаплановому) засіданні атестаційної комісії. 28.04.2017 позивач звернувся на ім`я начальника УДО з рапортом, у якому повідомив, що окремими посадовими особами Управління вчиняються дії щодо його звільнення з військової служби. Приводом для цього, на думку позивача, є наказ № 642-ОС від 23.12.2016 про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю. Разом з тим позивач зазначив, що з таким наказом він не погоджується, а тому оскаржив його до суду. Відтак просив сприяти у вирішенні питання про припинення неправомірних дій щодо його звільнення з військової служби до набрання законної сили рішення суду у справі № 826/1337/17. 28.04.2017 відбулося засідання атестаційної комісії УДО, на якому розглянуто питання про атестування щодо подальшого проходження військової служби в Управлінні позивача. Відповідно до протоколу засідання атестаційної комісії УДО від 28.04.2017 № 1, за результатами проведеної атестації комісія дійшла висновку, що, враховуючи сукупність низьких морально-ділових, професійних якостей військовослужбовця та наявність накладеного дисциплінарного стягнення на військовослужбовця після попередження про неповну службову відповідність, слід клопотати перед начальником Управління про звільнення позивача з військової служби в УДО через службову невідповідність. Наказом УДО від 28.04.2017 № 218-ос "Щодо особового складу" вирішено звільнити з військової служби у запас Збройних Сил України згідно з п. "е" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через службову невідповідність) підполковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника Управління, з виключенням його зі списків особового складу, всіх видів забезпечення. Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено протокол засідання атестаційної комісії УДО від 28.04.2017 № 1. 03.05.2017 позивача під підпис ознайомлено з Атестацією, де позивач зазначив, що з текстом та висновками атестації він не згоден та залишає за собою право оскарження в установленому законом порядку. Крім того, позивача було ознайомлено з наказом про його звільнення зі служби. Також позивачу було вручено припис військовозобов`язаному, звільненому з УДО, № 870 від 03.05.2017. Уважаючи звільнення з військової служби незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги: Відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального права, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд ухвалою від 17.12.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою в частині її доводів стосовно підстави касаційного оскарження, яка визначена пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2023 у справі № 757/30991/18-а, щодо застосування частини другої статті 9 КАС України. Відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили принцип диспозитивності та вийшли за межі позовних вимог, оскільки позивач у цій справі просив визнати протиправним і скасувати лише наказ УДО від 28.04.2017 № 218-ос у частині звільнення його з військової служби. Водночас окремих вимог щодо визнання протиправним або скасування рішення атестаційної комісії УДО від 28.04.2017 № 1 позивач не заявляв ні в позовній заяві, ні під час судового розгляду. На думку відповідача, суди помилково виходили з того, що оскаржуваний наказ є формою реалізації рішення атестаційної комісії, а тому правомірність наказу неможливо оцінити без перевірки правомірності відповідного рішення комісії. Відповідач вважає, що рішення атестаційної комісії є самостійним рішенням, для якого законодавством передбачено окремий порядок оскарження. Зокрема, відповідач посилається на положення Інструкції про порядок атестування військовослужбовців УДО, затвердженої наказом УДО від 21.11.2005 № 410/дск (далі - Інструкція № 410/дск) та Інструкції про порядок застосування Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями УДО, затвердженої наказом УДО від 30.08.2011 № 399 (далі - Інструкція № 399), відповідно до яких військовослужбовець має право оскаржити необ`єктивність атестації або порушення порядку її проведення у встановлений строк. Остаточне рішення за такою скаргою приймає посадова особа, яка затвердила атестацію, а у разі обґрунтованості скарги до атестації вносяться зміни або складається нова атестація. Відповідач наголошує, що позивач був обізнаний із таким порядком оскарження, оскільки в атестаційному листі за попередній період містився його власноручний запис про намір оскаржити рішення атестаційної комісії. Втім, рішення атестаційної комісії від 28.04.2017 № 1 у встановленому порядку позивач не оскаржив. Крім того, відповідач вважає необґрунтованим висновок судів про те, що звільнення позивача з військової служби унеможливлювало застосування ним процедури оскарження атестації. На думку відповідача, позивач не був позбавлений права звернутися безпосередньо до суду з вимогою про оскарження рішення атестаційної комісії. У зв`язку з цим відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій помилково надали оцінку правомірності рішення атестаційної комісії, яке не було предметом позову, що призвело до неправильного вирішення справи та безпідставного задоволення позовних вимог. Позивач не подав відзиву на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги: Колегія суддів перевірила у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби на момент виникнення та існування спірних правовідносин визначилися Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок та військову службу" у редакції станом на 30.03.2017 (далі Закон № 2232-XII). Відповідно до статті 2 вказаного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. За статтею 3 Закону № 2232-XII правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону. Частина першою, другою статті 20 Закону № 2232-XII передбачено, що на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби. На військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Службу безпеки України, розвідувальні органи України, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України та Управління державної охорони України приймаються також громадяни України, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки не нижче бакалавра, що відповідає профілю службової діяльності, і не досягли граничного віку перебування на військовій службі осіб офіцерського складу, із числа військовослужбовців строкової служби, які прослужили не менше шести місяців, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, а також жінок віком до 40 років. За правилами частин першої, другої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби. Водночас частиною шостою статті 26 Закону № 2232-XII унормовано, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: е) через службову невідповідність; Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина дев`ята статті 26 Закону № 2232-XII). Указом Президента України від 19.10.2007 № 982/2007 (зі змінами станом на 10.11.2016) затверджено Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями УДО (далі - Положення № 982/2007), яке визначає порядок проходження військової служби за контрактом особами рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу УДО та особливості проходження ними військової служби у воєнний час Пунктом 9 цього Положення визначено, що контракт про проходження військової служби в Управлінні письмова угода, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає Управління, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби. Контракт укладається за зразком, що додається, у двох примірниках, підписується особою, яка вступає на військову службу або продовжує її, і начальником Управління державної охорони України, скріплюється гербовою печаткою Управління і зберігається у кожної із сторін. Контракт є підставою для видання наказу про прийняття особи на військову службу за контрактом та її призначення на посаду. Дія контракту припиняється, зокрема, у день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу. Пунктами 50-52 Положення № 982/2007 регламентуються окремі питання атестації військовослужбовців УДО. Так, для забезпечення правильного добору, розстановки, виховання, вдосконалення підготовки військовослужбовців Управління, об`єктивної та принципової оцінки їх професійної підготовки, ділових і моральних якостей, визначення відповідності займаним посадам та перспективи службового використання, створення резерву кандидатів для просування по службі та направлення на навчання проводиться атестування військовослужбовців Управління. Для проведення атестування наказом начальника Управління державної охорони України утворюються атестаційні комісії. Порядок та організація проведення атестування військовослужбовців визначаються начальником Управління державної охорони України. Затверджені висновки і рекомендації атестування оголошуються атестованим військовослужбовцям Управління їх прямими начальниками. Скарга на порушення порядку атестування та необ`єктивність атестування може бути подана військовослужбовцем у встановленому порядку не пізніше місячного строку з дня оголошення йому результатів атестування. У разі визнання скарги обґрунтованою до висновків і результатів атестації вносяться відповідні зміни або складаються нові висновки та рекомендації. Щодо звільнення військовослужбовців УДО, то згідно з пунктом 65 Положення № 982/2007 звільнення військовослужбовців Управління з військової служби здійснюється, зокрема: а) в запас у загальному порядку осіб рядового, сержантського і старшинського складу, а також осіб офіцерського складу, звільнених за службовою невідповідністю чи у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили; Звільнення військовослужбовців Управління з військової служби здійснюється на підставах, передбачених пунктом 66 цього Положення, без зарахування в розпорядження начальника Управління державної охорони України. Водночас за вимогами пункту 67 Положення № 982/2007 службова невідповідність військовослужбовця Управління може бути встановлена за результатами розгляду матеріалів атестаційною комісією на підставі: накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця після попередження останнього про неповну службову відповідність; через низькі морально-ділові, професійні якості військовослужбовця. При цьому висновок атестаційної комісії щодо службової невідповідності військовослужбовця підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами. Рішення щодо звільнення військовослужбовця приймає начальник Управління державної охорони України. Також відповідно до пункту 69 Положення № 982/2007 у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі (посаді) період вимушеного прогулу зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання. Звільнення військовослужбовців Управління з військової служби здійснюється начальником УДО (пункт 72 Положення № 982/2007). Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оцінка правомірності наказу УДО від 28.04.2017 № 218-ос про звільнення позивача з військової служби не могла бути здійснена без перевірки тих фактичних і правових підстав, які були покладені в основу його прийняття. Системний аналіз пунктів 50- 52, 65, 67, 69, 72 Положення № 982/2007 свідчить, що службова невідповідність військовослужбовця УДО є однією з підстав для звільнення з військової служби. Водночас така невідповідність не встановлюється безпосередньо наказом про звільнення, а має бути попередньо визначена за результатами розгляду відповідних матеріалів атестаційною комісією. За змістом пункту 67 Положення № 982/2007 службова невідповідність військовослужбовця може бути встановлена за результатами атестації на підставі накладення дисциплінарного стягнення після попередження про неповну службову відповідність або через низькі морально-ділові та професійні якості військовослужбовця. При цьому висновок атестаційної комісії підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами, а остаточне рішення про звільнення приймає начальник УДО. Отже, у процедурі звільнення військовослужбовця УДО через службову невідповідність висновок атестаційної комісії та наказ про звільнення є взаємопов`язаними елементами єдиного юридичного складу. Висновок атестаційної комісії сам по собі не припиняє проходження військової служби, однак саме він формує фактичну та правову основу для прийняття наказу про звільнення. Натомість наказ про звільнення є тим індивідуальним актом, який безпосередньо породжує для особи правові наслідки у вигляді припинення військової служби. Суди попередніх інстанцій установили, що фактичною підставою для прийняття наказу УДО від 28.04.2017 № 218-ос був протокол засідання атестаційної комісії УДО від 28.04.2017 № 1, яким зроблено висновок про службову невідповідність позивача. За таких обставин доводи відповідача про те, що суди не мали права оцінювати правомірність висновку атестаційної комісії через відсутність окремої позовної вимоги про його скасування, є необґрунтованими. Колегія суддів зазначає, що оцінка судами правомірності висновку атестаційної комісії у цій справі не є самостійним вирішенням вимоги, яка не була заявлена позивачем, і не свідчить про вихід судів за межі позову. Така оцінка здійснювалася не з метою окремого скасування рішення атестаційної комісії, а для перевірки правомірності наказу про звільнення, який був предметом судового оскарження та безпосередньо ґрунтувався на відповідному висновку. Інше тлумачення фактично унеможливило б ефективний судовий контроль за правомірністю наказу про звільнення, оскільки суд був би позбавлений можливості перевірити ті обставини, які стали підставою для його прийняття. Такий підхід не узгоджувався б із завданням адміністративного судочинства та критеріями перевірки рішень суб`єктів владних повноважень, визначеними частиною другою статті 2 КАС України. Колегія суддів також відхиляє посилання відповідача на те, що позивач перед зверненням до суду мав оскаржити результати атестації в порядку, передбаченому пунктом 52 Положення № 982/2007 та пунктом 5.5 Інструкції № 410/дск. Зазначені положення передбачають можливість подання військовослужбовцем скарги на порушення порядку атестування або необ`єктивність атестації, однак не встановлюють обов`язкового досудового порядку вирішення спору щодо звільнення з військової служби. Вони також не містять заборони на безпосереднє звернення особи до адміністративного суду з вимогою про скасування наказу про звільнення. Отже, передбачена спеціальними актами можливість внутрішнього оскарження результатів атестації є додатковим способом захисту прав військовослужбовця, але не є процесуальною передумовою для звернення до суду. Крім того, у цій справі позивач оскаржив саме наказ про звільнення з військової служби, тобто акт, який безпосередньо змінив його правовий статус і припинив проходження ним служби в УДО. Саме цей наказ, а не окремо висновок атестаційної комісії, спричинив для позивача остаточні правові наслідки. Колегія суддів враховує і те, що висновки атестаційної комісії від 28.04.2017 були затверджені начальником УДО, який того ж дня видав наказ № 218-ос про звільнення позивача з військової служби. За таких обставин вимога відповідача про необхідність попереднього оскарження результатів атестації до тієї ж посадової особи, яка їх затвердила та реалізувала шляхом видання наказу про звільнення, не може розглядатися як ефективний та обов`язковий спосіб захисту порушеного права. Водночас саме звернення позивача до суду з вимогою про скасування наказу про звільнення відповідало характеру спірних правовідносин, оскільки було спрямоване на усунення акта, який безпосередньо порушив його права. Тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що під час перевірки правомірності наказу УДО від 28.04.2017 № 218-ос суди обґрунтовано надали оцінку висновку атестаційної комісії від 28.04.2017 № 1 як підставі прийняття цього наказу. За наведених обставин доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судами принципу диспозитивності та вихід за межі позовних вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, зважаючи на положення статті 350 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Ураховуючи наведене вище, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Управління державної охорони України залишити без задоволення. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі № 640/6388/17 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді А. Г. Загороднюк В. М. Соколов