Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/414/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/414/23 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суду складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: 20.01.2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), сформована в електронному кабінеті в системі «Електронний суд», до Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі відповідач), в якій позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження №68672231 від 17.02.2022 року, яка була винесена з метою примусового виконання постанови №168, виданої 28.12.2021 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, про стягнення з позивача штрафу на користь держави у розмірі 51000,00 грн.. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 року позовну заяву повернуто на підставі ч.2 ст.123 КАС України внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції від 08.02.2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 року позовну заяву було залишено без руху з підстави пропуску позивачем десятиденного строку звернення до адміністративного суду та надано позивачу строк для усунення її недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена 17.02.2022 року, а 18.02.2022 року адвокат позивача (боржника у виконавчому провадженні) ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження, і тому визначений ст.287 КАС України десятиденний строк на оскарження такої постанови почав свій перебіг з наступного дня за днем ознайомлення представника позивача з матеріалами виконавчого провадження (19.02.2022 року) та тривав по 28.02.2022 року. Оскільки позивач звернувся з цим позовом 20.01.2023 року, то установлений строк звернення до адміністративного суду з таким позовом є пропущеним. При цьому, в ухвалі від 25.01.2023 року суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що строк звернення до адміністративного суду ним не пропущений внаслідок використання адвокатом позивача процедури досудового вирішення цього спору, зазначивши, що листування представника позивача з органами Міністерства юстиції не є реалізацією процедури досудового вирішення цього спору в розумінні ч.4 ст.122 КАС України. 03.02.2023 року від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку, в якій представник позивача просив поновити строк для звернення до суду з цим позовом, додатково посилаючись також на те, що 24.02.2022 року розпочалася збройна агресія російської федерації, яка завадила позивачу та його представнику реалізувати гарантовані права на оскарження спірної постанови у передбачений законом строк, особливо зважаючи на факт призупинення роботи судів у певний період через вказані обставини, а також наявність об`єктивної необхідності позивачу та його представнику певний час вживати заходів щодо збереження особистого життя та членів їх родин. Саме внаслідок такої військової агресії було неможливим своєчасно звернутись до суду та було обрано досудовий порядок вирішення спору. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі відхилив як безпідставні доводи позивача щодо застосування ним процедури досудового вирішення цього спору, та щодо пропуску строку звернення до суду у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Правовою підставою для прийняття оскаржуваної ухвали стали положення частин 1 та 2 статті 123 КАС України, які передбачаються наступне: «У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.» Строк звернення до суду з даним предметом позову визначений статтею 287 КАС України і складає десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки оскаржувана постанова винесена 17.02.2022 року, а 18.02.2022 року адвокат позивача (боржника у виконавчому провадженні) ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження, тому визначений ст.287 КАС України десятиденний строк на оскарження такої постанови почав свій перебіг з наступного дня за днем ознайомлення представника позивача з матеріалами виконавчого провадження, тобто з 19.02.2022 року, і тривав по 28.02.2022 року. Оскільки позивач звернувся з цим позовом лише 20.01.2023 року, тобто з пропуском установленого строку звернення до адміністративного суду з таким позовом, суд першої інстанції цілком обґрунтовано ухвалою від 25.01.2023 року залишив позовну заяву без руху на підставі ч.1 ст.123 КАС України. Зі змісту поданих позивачем клопотань про поновлення строку звернення до суду слідує, що таке клопотання позивач обґрунтовував проведенням його адвокатом процедури досудового вирішення цього спору, а також початком збройної агресії російської федерації. Так, позивач посилався на частину 4 статті 122 КАС України, відповідно до якої якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. На думку позивача, Закон України «Про виконавче провадження» передбачає обмеження на оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця до начальника відділу стосуються виключно для боржника, а не для його адвоката, який, як представник позивача, відповідно до статті 14 цього Закон є самостійним учасником виконавчого провадження, а тому міг оскаржувати спірну постанову до безпосереднього керівника чи до керівника вищого органу ДВС. І оскільки остаточне рішення Департаменту ДВС щодо поданих адвокатом позивача звернень було отримано позивачем 10.01.2023 року, тому станом на 19.01.2023 року строк звернення до суду з даним позовом не є пропущеним. Суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив такі аргументи, зазначивши, що положення частини 4 статті 122 КАС України підлягають застосуванню у тому випадку, якщо строк звернення до суду у конкретній справі визначається частиною другою цієї статті, і не поширюється на випадки визначення такого строку іншими нормами, в цьому випадку статтею 287 КАС України. Також суд першої інстанції вірно зазначив, що повноваження представника з реалізації прав довірителя не можуть включати права, яких не має сам довіритель, а тому обсяг прав представника боржника у виконавчому провадженні не може бути більшим, ніж обсяг прав самого боржника. Таким чином, у представника боржника відсутнє право оскаржувати постанову про відкриття виконавчого провадження в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», що, в свою чергу, виключає можливість для позивача застосовувати у спірних правовідносинах процедуру досудового вирішення спору в розумінні ч.4 ст.122 КАС України. Колегія суддів також погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою доводів позивача щодо впливу збройної агресії російської федерації на можливість позивачем дотримання строків звернення до суду з даним позовом. Так, у заяві про поновлення пропущеного строку, поданій на виконання ухвали від 25.01.2023 року, позивач посилався на факт призупинення роботи судів внаслідок початку військової агресії російської федерації та певні обмеження в роботі суду, а також на об`єктивну необхідності позивачу та його представнику певний час вживати заходів щодо збереження особистого життя та членів їх родин. Надаючи оцінку таким доводам, суд першої інстанції вірно застосував правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.11.2022 року у справі №990/115/22, які полягають в наступному: - введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку; - ураховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачкою за умови надання нею до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку. Суд першої інстанції вірно зазначив, що у заяві про поновлення строку звернення не конкретизовано, як саме зупинення роботи окремих судів перешкодили позивачу звернутися до Миколаївського окружного адміністративного суду, робота якого не зупинялася. У заяві також не зазначено, які саме обмеження в роботі суду маються на увазі, і як саме вони зумовили неможливість направлення позовної заяви до суду (поштою або в електронній формі засобами системи «Електронний суд»). Як вірно зауважив суд першої інстанції, об`єктивна необхідність позивача та його представника певний час вживати заходів щодо збереження особистого життя та членів їх родин, безумовно, є поважною обставиною, але у заяві не зазначено, протягом якого часу існували такі обставини; як саме вони перешкоджали подати позов своєчасно та коли такі обставини перестали існувати, що дозволило представнику позивача подати до суду позовну заяву лише 20.01.2023 року. Також суд першої інстанції вірно врахував і той факт, що представник позивача вже після початку військової агресії російської федерації у 2022 році проводила листування з органами ДВС в електронній формі, і також в електронній формі був поданий даний позов з використанням електронного кабінету в системі «Електронний суд». З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що позивач не зазначив поважних причин пропуску строку звернення до суд з цим позовом, тобто таких причин, які б вказували на об`єктивну неможливість звернення до суду з дотриманням установленого строку. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з правомірністю повернення судом першої інстанції даного позову на підставі ч.2 ст.123 КАС України. Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 08.02.2023 року є законною та обґрунтованою, і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.311, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.