Ухвала КЦС ВС № 362/972/18

Ухвала 20 березня 2023 року місто Київ справа № 362/972/18 провадження № 61-9632ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» про визнання звільнення незаконним та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення. Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідністю вимогам пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема щодо необхідності зазначення підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 389 цього Кодексу, пропуску строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 390 ЦПК України, та несплати судового збору. Як відомо з матеріалів касаційного провадження копію ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року надіслано заявнику на вказану в касаційній скарзі адресу засобами поштового зв`язку та вручено 18 листопада 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, трек-номер 0306308927450. Проте станом на 20 березня 2023 року заявник вказані в ухвалі Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року недоліки не усунув, в Єдиній автоматизованій системі діловодства Верховного Суду відсутня інформація про надходження матеріалів на виконання ухвали, що перешкоджає суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому, право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року). Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко