Постанова 4873 № 910/19444/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" березня 2023 р. Справа№ 910/19444/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Ходаківської І.П. Корсака В.А. за участю: секретаря судового засідання Звершховської І.А., представників сторін: від позивача: не з`явились, від відповідача: Лапій А.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 (повний текст складено 13.09.2022) у справі № 910/19444/21 (суддя Чебикіна С.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслогістика - 2" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про про відшкодування 22 767 816,90 грн, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранслогістика - 2" (далі - ТОВ "Укртранслогістика - 2") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ Укрзалізниця") 22 767 816,90 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "Укртранслогістика - 2" вказує, що відповідач завдав позивачу прямих збитків внаслідок зловживання АТ "Укрзалізниця" монопольним становищем, а саме внаслідок одноосібного запровадження додаткової послуги та встановлення її вартості, від оплати якої позивач не міг відмовитись. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 22 767 816,90 грн майнової шкоди та 341 517,25 грн судового збору. Господарський суд першої інстанції зазначив про наявність факту завдання позивачу шкоди та всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: - протиправної поведінки заподіювача шкоди (займання монопольного становища та порушення АТ "Укрзалізниця" законодавства про захист економічної конкуренції - визначення малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та визначенні її вартості, що встановлено рішенням Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 у справі №130-26.13/102-19); - наявності шкоди (безпідставне справлення з позивача 11 383 908,45 грн з ПДВ плати за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням); - причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою (визначення відповідачем малодіяльних вантажних станцій і запровадженні на них послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості внаслідок зловживанням монопольним становищем та справляння цієї плати); - вини заподіювача шкоди (презумпція вини особи, яка допустила порушення). Місцевий господарський суд вказав, що оскільки, відповідач вчинив порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", і позивачем доведена та встановлена судом наявність всіх складових елементів для відшкодування шкоди з відповідача, позивач правомірно розраховує відшкодування у подвійному розмірі завданої шкоди. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, АТ "Укрзалізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. АТ "Укрзалізниця" в апеляційній скарзі заявляє, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не з`ясував обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи. Також скаржник вказує, що рішення суду першої інстанції є безпідставним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, з огляду на те, що: - суд першої інстанції не дослідив умови договору від 13.02.2018 №09359/ЦТЛ-2018 про надання послуг, оскільки кошти, сплачені позивачем на виконання умов договору у будь-якому разі не можуть бути основою для розрахунку збитків, адже є платою відповідно до чинного договору, проведеною за узгодженою його сторонами ціною; - суд першої інстанції не взяв до уваги, що у діях АТ "Укрзалізниця" відсутній склад правопорушення, передбачений статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) необхідний для настання цивільно-правової відповідальності; - суд першої інстанції не взяв до уваги, що у діях АТ "Укрзалізниця" відсутній один з елементів складу правопорушення, який необхідний для настання цивільно-правової відповідальності, а саме відсутній факт завдання відповідачем шкоди, оскільки позивач є експедитором, а відтак всі сплачені ним кошти, які є предметом даного спору, відшкодовані йому третіми особами, що взагалі виключає факт порушення прав позивача та завдання позивачеві шкоди/збитків відповідачем; - суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які містяться в матеріалах справи, зокрема, накладні, відповідно до яких позивач є відправником вантажу, а згідно з графою 7 накладних власниками вантажу є треті особи, яким позивач надавав транспортно-експедиційні послуги на підставі укладених договорів. Позиції учасників справи. Разом із апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" подало клопотання про витребування доказів, у якому просило витребувати у ТОВ "Укртранслогістика - 2" низку документів, а саме: копії договорів (контрактів) або правочинів, за якими здійснювалось відправлення вантажу ТОВ "Укртранслогістика - 2" для клієнтів за накладними зазначеними у клопотанні; копії розрахунків, калькуляцій вартості робіт/послуг, до яких включена вартість виконаних робіт/наданих послуг за накладними, зазначеними у клопотанні; копії рахунків, що виставлялися контрагентами за договорами, за якими надавалися послуги з перевезення вантажів за накладними, зазначеними у клопотанні; копії банківських платіжних документів, що підтверджують оплату вартості виконаних робіт/наданих послуг ТОВ "Укртранслогістика - 2" за накладними, зазначеними у клопотанні; копії розрахунків, калькуляцій вартості робіт/послуг, накладних, відомостей плат та інших документів, за якими клієнти позивача відшкодовували додаткові витрати, що виникли у ТОВ "Укртранслогістика - 2" під час виконання договорів, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта при відправленні вантажу за накладними, зазначеними у клопотанні; копії договорів/контрактів, укладених між ТОВ "Укртранслогістика - 2" та вантажовласниками вантажу, що перевозились за накладними, зазначеними в клопотанні. У поданому клопотанні скаржник зазначив, що витребувані документи нададуть можливість встановити наявність або відсутність факту завдання діями АТ "Укрзалізниця" шкоди позивачу, оскільки всі витрати на перевезення вантажів залізничним транспортом, в тому числі й вартість послуг "з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" відшкодовано позивачу третіми особами на підставі договорів транспортного експедирування. 27.12.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення позивача на клопотання про витребування доказів, у яких останній зазначає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки витребувані документи не є належними доказами та не стосуються предмета доказування. Крім того, відповідачем не були виконані вимоги частини 4 статті 80, частини 1 статті 81 ГПК України. Також ТОВ "Укртранслогістика - 2" надало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Позивач вважає, що АТ "Укрзалізниця" одноосібно, в безальтернативному порядку запровадило послугу, встановило вартість на неї, а також визначило підстави для її застосування, у зв`язку з чим за весь час надання такої послуги відповідач списав з особового рахунку позивача 11 383 908,45 грн. ТОВ "Укртранслогістика - 2" вказує на те, що Антимонопольний комітет України визнав дії АТ "Укрзалізниця", що полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги зловживанням монопольним становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що є порушенням, передбаченим частиною 1 статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Позивач зазначає, що порушення відповідачем порядку визнання залізничних станцій малодіяльними та збитковими, запровадження послуги, встановлення її вартості та підстав для її застосування свідчить про завдання позивачу збитків шляхом списання коштів з рахунку у розмірі 11 383 908,45 грн. ТОВ "Укртранслогістика - 2" просить врахувати, що у діях відповідача наявні всі чотири елементи складу цивільного правопорушення, а саме: - протиправна поведінка заподіювача шкоди; - наявність шкоди (безпідставне справляння з позивача 11 383 908,45 грн з ПДВ плати за послугу "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням"); - причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою (визначення відповідачем малодіяльних вантажних станцій і запровадженні на них послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості внаслідок зловживанням монопольним становищем та справляння цієї плати), встановлені у рішенні Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 у справі №130-26.13/102-19 та підтверджені судовим рішенням у справі №910/15766/20; - вина заподіювача шкоди (презумпція вини особи, яка допустила порушення). Позивач зазначає, що доводи відповідача про недоведення факту заподіяння позивачу шкоди внаслідок незаконних дій АТ "Укрзалізниця" з надання послуги є суперечливими, зважаючи на те, що сам відповідач визнає факт списання коштів (оплати послуги) з особового рахунку позивача у зв`язку з наданням послуги "АТ "Укрзалізниця". АТ "Укрзалізниця" надало письмові пояснення на спростування викладених у відзиві на апеляційну скаргу доводів позивача, а також посилалося на судові рішення в аналогічних справах №910/10532/21, №910/11567/21 та №910/9962/21. Крім того, АТ "Укрзалізниця" надало додаткові письмові пояснення, в яких посилалося на висновки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2017 у справі №910/19444/21, відповідно до яких обставини, встановлені у рішенні Антимонопольного комітету України, не мають преюдиційного значення для вирішення спору та не входять до переліку підстав, що звільняють від доказування в розумінні статті 75 ГПК України. Оскільки позивачеві не завдано шкоди (оскільки всі сплачені ним кошти, які є предметом даного спору, відшкодовані йому третіми особами), то позовні вимоги не підлягають задоволенню. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2022 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19444/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 до надходження матеріалів справи №910/19444/21. 17.11.2022 матеріали справи №910/19444/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Укрзалізниця" про розстрочку сплати судового збору. Апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/19444/21 залишено без руху. Від АТ "Укрзалізниця" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доданими до нього доказами сплати судового збору (платіжне доручення від 25.11.2022 №279040). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 поновлено АТ "Укрзалізниця" пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/19444/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/19444/21 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи призначено на 23.01.2023. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 справа №910/19444/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Ходаківська І.П., Корсак В.А. (у зв`язку з тим, що суддю Попікову О.В. обрано XIX позачерговим З`їздом суддів України членом Вищої ради правосуддя. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 прийнято апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/19444/21 до провадження у визначеному складі суду. У судових засіданнях 23.01.2023 та 27.02.2023 оголошувались перерви до 27.02.2023 та 13.03.2023 відповідно. Розглянувши заявлене АТ "Укрзалізниця" клопотання про витребування у відповідача доказів, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно зі статтею 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 статті 80 ГПК України. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач двічі (15.06.2022 і 31.08.2022) подавав такі письмові клопотання про витребування доказів на підтвердження того, що у спірних правовідносинах діяв як експедитор. Місцевий господарський суд протокольними ухвалами в судових засіданнях 22.06.2022 і 31.08.2022 двічі відмовив у задоволенні цих клопотань, в подальшому зазначивши в описовій частині свого рішення (стор. 2), що обставини, які можуть бути встановлені на підставі витребовуваних доказів, не стосуються предмету спору. Апеляційний суд вважає такий висновок помилковим, беручи до уваги заявлені фактичні підстави позову і неодноразово висловлені заперечення відповідача на позов та їх обґрунтування. Разом із тим, під час апеляційного провадження представник позивача в судових засіданнях 27.02.2023 (під час дачі пояснень по суті спору) та 13.03.2023 (вже в судових дебетах) беззаперечно підтвердив, що ТОВ "Укртранслогістика - 2" у спірних правовідносинах виступало посередником між своїми клієнтами і відповідачем, здійснювало діяльність з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів клієнтів залізничним транспортом. За наведених підстав заявлене АТ "Укрзалізниця" клопотання про витребування доказів апеляційний суд, керуючись ч. 1 ст. 75 ГПК України, визнав таким, що задоволенню не підлягає. У судовому засіданні 13.03.2023 було оголошено вступну і резолютивну частини постанови. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 13.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", правонаступником якого є АТ "Укрзалізниця" (перевізник), та ТОВ "Укртранслогістика - 2" (замовник) укладено договір про надання послуг №09359/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою. Відповідно до пункту 1.3 договору надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами. Згідно з пунктом 2.1.6 договору замовник зобов`язався оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів, та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника. За умовами пункту 2.3.3 договору перевізник для проведення розрахунків і обліку сплачених сум зобов`язався відкрити для замовника особовий рахунок з наданням коду платника №8210260, присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача 8346. Розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (пункт 3.1 договору). У пункті 3.5 договору сторони погодили, що розмір плати за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, перелік яких наведений у додатках до договору, визначається перевізником. Зміни ставок за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, визначаються перевізником і доводяться замовнику шляхом розміщення інформації на офіційному сайті перевізника із зазначенням терміну введення їх у дію не раніше ніж через 30 календарних днів після оголошення. Розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (пункт 4.1 договору). Відповідно до пункту 4.5 договору, по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається на особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: - вартості послуг з перевезення, зазначеної накладній; - додаткових зборів (плату за користування вагонами (контейнерами), подавання, збирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг); - додаткових послуг за вільними тарифами; - плати за користування вагонами за межами України, наведеної у зведеній відомості, що формується на підставі інформаційних повідомлень; - штрафів та пені на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами). У пункті 8.1 договору сторони домовилися про використання електронного документообігу. У разі судового розгляду справи чи виникнення претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері (пункт 8.8 договору). Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (пункт 12.1 договору). Відповідно до пункту 13.1.1 договору додатком до договору є додаток 1 "Ставки доплат за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами". Рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 18.12.2018, оформленим протоколом №Ц-64/101 Ком.т. від 18.12.2018, затверджено та введено в дію Порядок проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій АТ "Укрзалізниця", згідно з пунктом 1.2 якого малодіяльна вантажна станція - це станція, у якої середньодобове загальне навантаження вагонів нижче аналогічного середнього показника усіх вантажних станцій підприємства в цілому по АТ "Укрзалізниця" та становить менше 10% від нього. Згідно з пунктом 4.3 вказаного Порядку сформований перелік малодіяльних станцій надається Департаменту комерційної роботи та регіональним філіям для проведення додаткового аналізу, розрахунку фінансового результату та для підписання додаткових угод до договорів про надання послуг на послугу "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням". Також рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 18.12.2018, оформленим протоколом №Ц-64/101 Ком.т. від 18.12.2018 (пункт 7.3), затверджено текст та умови додаткової угоди до договору про надання послуг, згідно з якою суб`єкт господарювання зобов`язується компенсувати перевізнику витрати, пов`язані з подачею і забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою, встановленою у додатку 1 до договору. Наказом АТ "Укрзалізниця" від 09.01.2019 №22 введено в дію Перелік цін на виконання робіт (послуг), які надаються за вільними тарифами регіональними філіями АТ "Укрзалізниця", та визначено послугу "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням". Вказана послуга введена в дію з 14.01.2019 і застосовується після укладення додаткової угоди. Вартість послуги становила 170,38 грн без ПДВ (204,46 грн з ПДВ) за 1 вагон/1 кілометр. Надалі рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 25.11.2019, оформленим протоколом №46/104 Ком.т. від 25.11.2019, затверджено нову редакцію Порядку проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій АТ "Укрзалізниця" та новий текст і умови додаткової угоди. Як зазначає позивач, з огляду на припинення обслуговування підприємств на малодіяльних станціях без підписання додаткових угод та у зв`язку із необхідністю здійснення перевезення вантажів з/на малодіяльні станції ТОВ "Укртранслогістика - 2" вимушено погодилось на встановлені відповідачем умови та підписало додаткові угоди до договору. З матеріалів справи вбачається, що на підставі накопичувальних карток відповідач провів списання з рахунку позивача зі спеціальним режимом використання через філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень вартість послуги "за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею навантаженням і вивантаженням" вагонів на загальну суму 11 383 908,45 грн. Факт сплати позивачем та отримання відповідачем коштів у розмірі 11 383 908,45 грн з ПДВ за отриману послугу відповідачем визнається. Рішенням Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 №470-р у справі №130-26.13/102-19 визнано, що АТ "Укрзалізниця" протягом періоду 2018 рік - 31.03.2020 займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України з часткою 100 відсотків. Визнано дії АТ "Укрзалізниця", які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ "Укрзалізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення. За порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на АТ "Укрзалізниця" накладено штраф у розмірі 18 282 400,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/15766/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, у задоволенні позову АТ "Укрзалізниця" до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення №470-р від 06.08.2020 відмовлено. В рішенні Господарського суду міста Києва №910/15766/20 зокрема встановлено, що вказані дії перевізника створюють для суб`єктів господарювання, які уклали відповідні типові договори й користуються послугами AT "Укрзалізниця" з перевезення вантажів, різні умови, оскільки суб`єкти господарювання, які здійснюють приймання/відправлення вантажів зі станцій, які визначені малодіяльними, змушені укладати додаткові угоди до договорів та сплачувати різну вартість за фактично одну послугу - приймання/відправлення вантажів. Суб`єкти господарювання, які використовують малодіяльні станції, також сплачують різну вартість послуги залежно від відстані такої станції до найближчої немалодіяльної. Суб`єкти господарювання, які мають можливість сформувати маршрутну відправку, не сплачують вартість послуги, на відміну від тих, які не мають такої можливості. Таким чином, Антимонопольний комітет України дійшов висновку, що дії АТ "Укрзалізниця" щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги "Подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку. Постановою Верховного Суду від 12.10.2021 касаційну скаргу АТ "Укрзалізниця" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі №910/15766/20 - без змін. Звертаючись до суду першої інстанції з позовом, ТОВ "Укртранслогістика - 2" зазначає, що відповідач порушив законодавство про захист економічної конкуренції, що підтверджено рішенням Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 у справі №130-26.13/102-19, яким встановлено факт порушення АТ "Укрзалізниця" законодавства про захист економічної конкуренції - визначення малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням", встановлення її вартості та справляння відповідних платежів. За твердженням позивача, внаслідок вчинення відповідачем вказаного порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Укртранслогістика - 2" понесло необґрунтовані витрати в сумі 11 383 908,45 грн (з ПДВ) і відповідно до статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" має право на відшкодування шкоди у подвійному розмірі. Позивач стверджує, що не має альтернативи залізничним перевезенням, а тому неподання вагонів для перевезення вантажів позивача призвело б до зупинення його діяльності. У зв`язку з відмовою відповідача погоджувати плани перевезень зернових вантажів, під примусом з боку відповідача як монополіста на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом позивач був вимушений, починаючи з січня 2019 року, сплачувати грошові кошти за введену відповідачем послугу, що призвело до необґрунтованого завищення вартості перевезеннь та завдало шкоди позивачу як споживачу послуг залізничного транспорту. Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивач шляхом підписання додаткових угод до договору про надання послуг від 13.02.2018 №09359/ЦТЛ-2018 без зауважень/заперечень/протоколів розбіжностей погодився із послугами, визначеними в додаткових угодах, та вартістю таких послуг. Кошти, які просить стягнути позивач, були отримані відповідачем як оплата належно наданих за договором послуг, тому, вони не можуть вважатися ні збитками, ні шкодою. Позивач є експедитором, а відтак всі сплачені ним кошти, які є предметом даного спору, відшкодовані йому третіми особами, що взагалі виключає факт порушення прав позивача та завдання позивачеві шкоди/збитків відповідачем. Зазначені обставини, на переконання відповідача, є підставами для відмови у задоволенні позовних вимог. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У пункті 8 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. За приписами частини 2 статті 20 ГК України права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків. Відповідно до статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди. Пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем. При цьому правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання" Розділу І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України. Згідно з частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Частиною 1 статті 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. За приписами частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з частиною 2 статті 224, частиною 1 статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. Таким чином, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном. Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками; вини боржника. При цьому згідно з частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наведені норми підлягають застосуванню разом з відповідними положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції", який не містить окремих (спеціальних по відношенню до ЦК України) норм щодо визначення поняття шкоди та збитків. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції вказав на наявність як факту завдання позивачу шкоди, так і всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення. Суд також зазначив, що позивач правомірно розраховує шкоду у подвійному розмірі, оскільки відповідач вчинив порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а позивачем доведена та встановлена судом наявність всіх складових елементів для відшкодування шкоди з відповідача. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на таке. Відповідно до наявних у справі доказів з особового рахунку позивача за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, на виконання умов додаткових угод до договору, списано 11 383 908,45 грн, що не заперечується сторонами у справі. При цьому позивач наголошує, що саме ця сума є його збитками в розумінні статей 22, 1166 ЦК України, статей 224, 225 ГК України. Водночас, досліджуючи докази, якими позивач обґрунтовує наявність шкоди, її розмір та причинно-наслідковий зв`язок між порушенням відповідача та шкодою, апеляційний суд вважає недоведеними належними та допустимими доказами вказані обставини з огляду на таке. За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Отже, відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил наведеної вище статті. Загальне поняття "збитки" складається із двох складових: По-перше, "реальна шкода" (1) витрати, які особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі; 2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права); По-друге, "збитки" (упущена вигода, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене). Таким чином, аналізуючи назву та зміст наведеної вище статті шляхом співставлення її частин, можна стверджувати, що збитки є складовою частиною шкоди (майнової), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди. Суд вважає, що позивач не довів завдання йому шкоди, яку він просить стягнути в подвійному розмірі, з огляду на таке. Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює такі види господарської діяльності: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 52.24 Транспортне оброблення вантажів. Крім того, під час розгляду даної позивач не заперечував та підтвердив, що виступав експедитором та надавав послуги транспортного експедирування своїм клієнтам у спірних правовідносинах. З урахуванням зазначеного у відповідних правовідносинах позивач виступає посередником між відповідачем та своїми клієнтами. Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Відповідно, позивач як експедитор не може вважатися особою, якій були завдані збитки внаслідок виконання ним умов договору з відповідачем та додаткових угод до договору, оскільки всі зроблені позивачем та документально підтверджені платежі на користь відповідача за цим договором мали бути компенсовані (повернуті) йому клієнтами, з яким позивач надавав транспортно-експедиторські послуги. Імперативними положеннями законодавства України встановлено абсолютне право експедитора на отримання від клієнта компенсації всіх витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта з метою виконання договору транспортного експедирування. Вказана компенсація є окремим від винагороди експедитора платежем з боку клієнта. Враховуючи наведене, вчинення дій експедитором в інтересах клієнта проводиться за рахунок клієнта та клієнт зобов`язаний відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором. Отже, здійснені позивачем на користь відповідача за договором та додатковими угодами до нього платежі за послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані, з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" у даному випадку є витратами експедитора та підлягають компенсації позивачу з боку клієнта-контрагента за відповідними договорами транспортного експедирування. Колегія суддів враховує, що якби власники (відправники, отримувачі) вантажів звернулися б до позивача як експедитора з вимогами про компенсацію на їх користь додаткових витрат, пов`язаних з користуванням малодіяльними станціями та застосуванням незаконно встановлених АТ «Укрзалізниця» додаткових тарифів, і отримали б добровільно або в судовому порядку таке відшкодування, то ТОВ "Укртранслогістика - 2" могло б цілком обґрунтовано заявити відповідні регресні вимоги до АТ «Укрзалізниця». Разом з тим доказів того, що ТОВ "Укртранслогістика - 2" здійснило відповідні виплати на користь своїх клієнтів представники позивача не надали. Відтак, здійснені позивачем на користь відповідача платежі, щодо яких існує спір, не є реальними збитками позивача. Також ці витрати не можуть бути віднесені й до упущеної вигоди позивача, оскільки вигодою позивача як експедитора є саме винагорода, що сплачується окремо від компенсації витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 916/3578/20. З огляду на вказане, позивач у спірних правовідносинах не є особою, якій були завдані збитки внаслідок порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції. На переконання суду, позивач не довів обставин завдання йому шкоди порушенням відповідачем конкурентного законодавства, її розміру та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та такими збитками (шкодою) та, відповідно, не обґрунтував підстав для стягнення шкоди у відповідному розмірі на його користь. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Укртранслогістика - 2". Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до частин 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду має бути скасовано з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/19444/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/19444/21 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на позивача.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслогістика - 2" (04071, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 3, офіс 815; код 41515562) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код 40075815) 512 275,88 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Справу №910/19444/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 23.03.2023. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді І.П. Ходаківська В.А. Корсак