Постанова 4873 № 910/8103/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" березня 2023 р. Справа№ 910/8103/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Станіка С.Р. Тарасенко К.В. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8103/22 (суддя Г.П. Бондаренко-Легких) за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 22 038, 30 грн ВСТАНОВИВ: ПІІ "АМІК Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Українська залізниця" про стягнення 22 038, 30 грн. штрафу за перевищення строку доставки вантажу за накладною № 0403633, а також стягнення з відповідача судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем строку доставки вантажу, що встановлений Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, у позивача виникло право щодо нарахування останньому неустойки у розмірі 22 038,30 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 Позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" 15 426 (п`ятнадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень), 81 коп, а також 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 коп судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу) у розмірі 6 611, 49 грн відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/8103/22 в частині зменшення розміру неустойки до 70% та відмови в задоволенні частини позовних вимог та постановити нове рішення, яким задовольнити поданий позов в повному обсязі та стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА": 22 038, 30 грн. неустойки за порушення терміну доставки вантажу. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" судові витрати по сплаті судового збору. Скаржник вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції повністю не дослідив всі обставини справи, щодо встановлених обставин дійшов неправильних висновків, а тому оскаржуване рішення скаржник вважає незаконним та необґрунтованим, винесеним при неповному з`ясуванні обставин та при недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. 12.12.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8103/22. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р. На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/8103/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 14.12.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8103/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/8103/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду. 09.01.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи. Суддя Тарасенко К.В. перебувала у щорічній відпустці з 02.01.2023 по 20.01.2023. Суддя Станік С.Р. перебував у щорічній відпустці з 02.01.2023 по 20.01.2023. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8103/22 та вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8103/22 порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом десять днів з дня вручення даної ухвали. Відповідач своїм процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скориствався. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.12.2021 АТ "Укрзалізниця" прийняло згідно із залізничною накладною №0403633 вантаж для перевезення на адресу ПІІ "Амік Україна". ПІІ "Амік Україна" стверджує, що вантаж за залізничною накладною №0403633 доставлено із порушенням строків. Зокрема, зі станції "Буганяй" Литовської залізниці до станції "Скнилів" Львівської залізниці відправлено вантаж у вагонах №57968810, 55307276, 55306864, 57661175 який доставлено 20.12.2021, тобто із запізненням на 5 (п`ять) діб. Ураховуючи, що провізна плата за залізничною накладною №0403633 становить: 73 461, 00 грн, внаслідок несвоєчасної доставки вантажу на 5 (п`ять) діб, позивачем нараховано штраф у розмірі 30 % від провізної плати на загальну суму 22 038, 30 грн (73 461*30%) грн. Зокрема, за розрахунком позивача загальний строк доставки вантажу становить 8 (вісім) діб: термін доставки вантажу з урахуванням нормативної швидкості - 6 (п`ять) діб, збільшено строк доставки на 1 (одну) добу відповідно до акту загальної форми, збільшено на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу у відповідності до ст. 24 УМВС. Проте, фактичний строк доставки вантажу становить 13 (тринадцять) діб. 16.02.2022 ПІІ "Амік Україна" звернулося до АТ "Укрзалізниця" з претензією про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу за вих. №333, яка була вручена відповідачу 18.02.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0505064907900. Проте, АТ "Укрзалізниця" відповіді на претензію не надало, вимоги не задовольнило. На підставі викладеного, ПІІ "Амік Україна" звернулося до суду з цим позовом про стягнення з АТ "Укрзалізниця" неустойки за порушення строків доставки вантажу у розмірі 22 038, 30 грн . Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за недотримання терміну доставки вантажу за залізничною накладною №0403633 у розмірі 30 % провізної плати, що становить 22 038, 30 грн. Обґрунтовую позовні вимоги позивач вказував на те, що у грудні 2021 року відповідачем до станції призначення "Скнилів" Львівської залізниці здійснено перевезення дизельного пального, одержувачем якого є позивач. Однак, пальне доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 24 УМВС, а тому позивачем нараховано неустойку за несвоєчасну доставку вантажу у грудні 2021 року у розмірі 22 038, 30 грн, який відповідачем не було сплачено. Перевезення вантажу здійснювалось за залізничною накладною №0403633 від 07.12.2021. Посилаючись на норми ст. 316 Господарського кодексу України, статей 253-255 Цивільного кодексу України, статей 3, 5, 6, 14-24, 37-39, 45-48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року позивач просив задовольнити позов. Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилався на те, що ПІІ "Амік Україна" здійснило невірний розрахунок розміру неустойки. За твердженням АТ "Укрзалізниця" термін доставки вантажу, обчислений відповідно до § 2 ст. 24 УМВС, з урахуванням продовження, становить 6+2=8 діб, загальний термін доставки склав 13 діб, 13-8=5 діб прострочки. Правильним буде розрахунок: 5/13=0,38, що відповідає 30%, 73 461, 00 грн*30%=22 038, 30 грн. Таким чином, відповідач наводить власний розрахунок, а також зазначає, що на розмір неустойки, визначений позивачем, він не впливає. Відповідач не заперечує, що у спірних правовідносинах розмір штрафу вираховується застосовуючи 30% провізної плати. Також, відповідачем заявялось клопотання про зменшення розміру неустойки за прострочення строків доставки вантажу до 0 грн. Беручи до уваги викладене, місцевий господарський суд дійшов до наступних висновків. У відповідності до положень статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. За змістом частини 5 статті 307 ГК України, яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 313 ГК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону. Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення. За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Частинами 1, 2 статті 3 ГК кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Отже, до спірних правовідносин в частині нарахування штрафу за порушення термінів доставки вантажу за міжнародними залізничними накладними застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 з відповідними змінами та доповненнями (далі - УМВС). У відповідності до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні. У § 1 статті 8 УМВС передбачено, що порядок застосування умов дійсної Угоди, а також спеціальні умови перевезення окремих видів вантажів встановлюються "Правилами перевезень вантажів" (додаток 1 до цієї угоди). Згідно з § 1, 3 та 5 статті 14 УМВС у відповідності до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов`язання. Відповідно до § 1, 2 статті 15 УМВС в накладній повинно міститися обов`язкові відомості: найменування відправника та його адресу; найменування одержувача та його адресу; спосіб визначення маси вантажу; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його код; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником) перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору. У накладній крім відомостей, зазначених у § 1 цієї стаття, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезення вантажів ( далі - Правила). Пунктом 7.1. розділу ІІ Правил передбачено, що перевезення вантажу оформляється накладною єдиного зразку за формою, наведеною у додатку 1 до Правил. Накладна складається відправником та пред`являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником та перевізником у відповідності до приписів Правил. У відповідності до § 1-5 ст. 24 УМВС якщо відправником і перевізником не погоджене інше, строк доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати строку, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті. Строк доставки вантажу визначається виходячи з таких норм: для інших відправок - 1 доба на кожні початі 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з підстав, які не залежать від перевізника. Перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну. Згідно з ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, що витікає виключно з договору перевезення, в порядку і межах, встановлених цією Угодою. Перевізник несе відповідальність за перевищення строку доставки вантажу. Відповідно до ст. 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Строк доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки. Розмір неустойки за перевищення строку доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення строку доставки, і величини (тривалості) перевищення строку доставки, що розраховується як відношення перевищення строку доставки (в добі) до загального строку доставки, а саме: 6% провізної плати при перевищенні строку доставки не більше однієї десятої загального строку доставки; 18% провізної плати при перевищенні строку доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального строку доставки; 30% провізної плати при перевищенні строку доставки понад три десятих загального строку доставки. Місцевим судом вірно встановлено, що позивачем дотримано вимог щодо досудового порядку врегулювання спору у відповідності до вимог ст. 47 УМВС, відповідно, спір може бути вирішено у судовому порядку. Як підтверджується календарними штемпелями на накладній № 0403633 від 07.12.2021, вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 24 УМВС. Так, відповідно до відомостей, які містяться у цій накладній нормативний строк доставки вантажу становить 8 (вісім) діб, зокрема: термін доставки з урахуванням нормативної швидкості - 6 (шість) діб (1 021/200), збільшення терміну доставки на операції, пов`язані з відправленням вантажу - 1 (одна) доба, час затримки на шляху слідування (графа 32 накладної № 0403633 "Продовження строку доставки" - затримка з 10.12.2021 по 10.12.2021) - 1 (одна) доба. Проте, фактичний строк доставки склав 13 (тринадцять) діб з 07.12.2021 по 20.12.2021, що перевищує термін доставки вантажу на 5 (п`ять) діб (13-8=5). Отже, мало місце прострочення строків доставки вантажу відповідачем на 5 (п`ять) діб. Оскільки відповідач прострочив строк доставки вантажу, наявні правові підстави для застосування штрафу, розрахованого виходячи з 5 (п`ять) діб прострочення строку доставки вантажу. Судом першої інстанції вірно вказано, що провізна плата становить 73 461, 00 грн. проте наявна про строчка в 5 діб, а тому розмір неустойки становить: 73 461, 00 *30%=22 038, 30 грн. Щодо зменшення розміру штрафу за клопотання відповідача, судом першої інстанції зроблено наступні висновки. Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки за прострочення строків доставки вантажу до 0 грн. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Отже, суд першої інстанції має право на власний розсуд, враховуючи фактичні обставини справи, а також керуючись критеріями, визначеними законом, зменшити розмір неустойки. (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19). Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення. Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Судом вказано, що за змістом п. 116 Статуту залізниць України штраф стягується безвідносно до стягнення збитків у суб`єкта підприємницької діяльності, проте така норма регулює в аспекті ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України питання стягнення збитків у повній сумі понад штрафні санкції. При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення. В даному випадку, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки. 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України від 17.05.2022 №341/20222 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. З 18 листопада 2022 року діє Закон №2738, яким воєнний стан в Україні продовжується до 19 лютого 2023 року. АТ "Українська залізниця" після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні. Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури, і відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави. Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач, наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності. Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором. Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам. Порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки. Суд не виключає, що позивач також може виконувати стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни, однак в матеріалах справи не міститься таких доказів, а суду не відомі загальновідомі обставини, які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача, про що зазначено вище. Разом з тим, суд враховує те, що в умовах військової агресії, діяльність і позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності є утрудненою, і на нього, так само впливають негативні фактори, пов`язані з воєнними діями на території України та це ускладнює ведення господарської діяльності. Беручи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанці, а саме, що клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з АТ "Українська залізниця" підлягає частковому задоволенню, а розмір штрафу зменшенню на 30% від заявленої суми, враховуючи стратегічне значення залізниці в умовах військової агресії, а також виконання нею соціальної функції щодо евакуації населення в умовах збройної агресії. Таким чином, судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8103/22. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8103/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8103/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8103/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/8103/22 повернути до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді С.Р. Станік К.В. Тарасенко