Постанова 4873 № 910/8538/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" березня 2023 р. Справа№ 910/8538/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Барсук М.А. суддів: Руденко М.А. Пономаренка Є.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 року у справі №910/8538/22 (суддя Пукшин Л.Г.) за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 31 943,70 грн.,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 31 943,70 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору міжнародного перевезення відповідачем порушено строк доставки вантажу у зв`язку з чим у позивача виникло право щодо нарахування останньому неустойки у розмірі 31 943,70 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» неустойку за порушення строків доставки вантажу у розмірі 15 971 грн 85 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн 00 коп. Рішення обґрунтоване тим, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, позивач має право на стягнення штрафу у заявленій до стягнення сумі. Водночас, зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строку доставки вантажу, враховуючи обставини, які вказані відповідачем і не потребують документального підтвердження в силу загальновідомості викладених фактів, суд, вважаючи дані обставини винятковими, зважаючи на виняткову роль залізниці для держави, дійшов висновку про наявність підстав задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню до 15 971,85 грн. (50% від обґрунтованого розміру неустойки у сумі 31 943,70 грн.). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 року у справі №910/8538/22 в частині зменшення розміру неустойки на 50 % та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, здійснюючи розрахунок, неправильно зробив тлумачення норм ст.ст. 24, 25 УМВС. В частині зменшення розміру неустойки апелянт зазначив, що предметом позову у даній справі є стягнення штрафу нарахованого за порушення, які відбулись до введення воєнного стану. Відповідачем не надано доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на поточних та інших рахунках, неможливості залучення кредитних коштів для оплати спірного штрафу. Зменшення розміру неустойки на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Неустойка розрахована на підставі та у відповідності до норм міжнародного законодавства, а УМВС не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваної неустойки (у разі її правомірного нарахування). Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8538/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою суду від 05.12.2022 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 року у справі №910/8538/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду. Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою суду від 16.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» у справі №910/8538/22 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Пункт 2 частини 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено. Позиції учасників справи 30.01.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів позивача, вважає їх не обґрунтованими та просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, оскільки факт порушення відповідачем зобов`язань до початку військової агресії російської федерації - не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки, якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 року (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 01.08.2021 Акціонерним товариством «Укрзалізниця» було прийнято згідно із залізничною накладною №0400530 вантаж для перевезення на адресу Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна». Відповідно до умов накладної відповідач взяв на себе зобов`язання відправити зі станції Буганяй Литовської залізниці вантаж у вагонах, кількість та номери яких зазначені у відомостях до вагонів, до станції Одеса-Західна Одеської залізниці, про що зазначено у графі 22 накладної. Накладна складається з двох частин: паперова накладна засвідчує факт перевезення вантажу на території Литви, а електронна - на території України. Факт укладення договору перевезення підтверджується графою 26 накладної. Загальна відстань по території Литви 349 км, час перебування на території Литви - 3 доби. Загальна відстань по території Білорусії 554 км, час перебування на території Білорусії - 3 доби. Відповідно до графи 38 електронної накладної загальна відстань по території України 884 км. Вантаж прибув на станцію призначення Одеса-Західна Одеської залізниці 15.08.2021 та переданий вантажоодержувачу на під`їзній колії, що підтверджується відміткою у графі 35 «Повідомлення про прибуття вантажу» накладної. Час перебування вантажу на території України склав 14 діб. За доводами позивача, з урахуванням затримання вантажу для митного оформлення, для операцій, пов`язаних із відправленням вантажу, фактичний строк доставки вантажу становить 14 діб, а загальний строк доставки вантажу не повинен перевищувати 11 діб, в результаті чого відповідач прострочив доставку вантажу на 3 доби. Внаслідок порушення строку доставки вантажу, позивач надіслав відповідачу цінним листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення претензію №1838 від 08.10.2021 про сплату неустойки за перевищення строку доставки вантажу на суму 31 943,70 грн. З рекомендованого повідомлення про вручення №0505027009578 вбачається, що вищевказана претензія була отримана відповідачем 12.10.2021, проте, залишена останнім без відповіді та задоволення. Оскільки термін доставки вантажу за договором перевезення - накладною №0400530 залізницею дотримано не було, позивач просив стягнути з відповідача неустойку, нараховану на підставі ст. 45 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення в розмірі 31943, 70 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України підтверджується складанням транспортної накладної. Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення. Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Відповідно до пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Згідно зі ст. 4 Статуту залізниць перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні сполучення. У відповідності до пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. За приписами ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України. Як вбачається з матеріалів справи, підставі залізничної накладної №0400530 між сторонами спору виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею у міжнародному сполученні між Литвою та Україною. Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України «Про правонаступництво в Україні» та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно якої здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній Угоді, за накладними, передбаченими даною Угодою. Згідно з параграфом 1 статті 3 Угода про міжнародні вантажні сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізничо - поромному сполученні (Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення). Відповідно до параграфу 1 ст. 14 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною. Умовами статті 24 Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті. Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з причин, що не залежать від перевізника. Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну. Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу. За положеннями ст. 23 Статуту залізниць України дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (пункт 7 статті 24 УМВС). Згідно зі ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, що витікає виключно з договору перевезення, в порядку і межах, встановлених цією Угодою. Перевізник несе відповідальність за перевищення строку доставки вантажу. Як вбачається із залізничної накладної №0400530 вантаж був відправлений 01.08.2021 зі станції Бугяняй Литовської залізниці, який прибув на станцію призначення Одеса-Західна Одеської залізниці через 14 діб, а саме 15.08.2021. Загальна відстань перевезення становить 1787 км (по території Литви 349 км + по території білорусії 554 км + по території України 884 км). Як вірно встановлено місцевим господарським судом, виходячи з того, що загальна відстань перевезення становить 1787 км, отже, строк доставки вантажу становить 1787/200 дорівнює 9 діб (округлюється до повної доби) + 1 доба (відповідно до параграфу 3 ст. 24 УМВС збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу) + збільшення терміну доставки на 1 доба відповідно до акту загальної форми, що підтверджується написом у графі 32 накладної. Таким чином, судом обґрунтовано визначено, що нормативний строк доставки багажу складає 11 діб, фактичний строк доставки відповідачем вантажу за накладною №0400530 становить 14 діб, тобто, відповідачем допущено прострочення доставки на 3 доби. За положеннями параграфу 3 ст.37 Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення перевізник несе відповідальність за перевищення терміну доставки. Згідно зі параграфом 1 ст. 45 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до ст. 24 «Термін доставки вантажу», перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки. В параграфі 2 статті 45 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме: - 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки; - 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки; - 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки. Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що визначений позивачем розмір неустойки за перевищення строку доставки вантажу в сумі 31 943,70 грн відповідає наведеним вище нормам та є правомірним. Доводи апелянта щодо помилкового тлумачення судом першої інстанції норм ст. 24, 25 УМВС колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не впливають на правильність здійсненого судом першої розрахунку неустойки, на що звертає увагу сам апелянт у поданій апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19). Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій. З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру. У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З огляду на зазначене вище, колегією суддів взято до уваги той факт, що відповідач є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту, яке здійснює вантажні, пасажирські перевезення, в умовах воєнного стану працює в посиленому режимі, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні в умовах здійснення ракетних обстрілів залізничної інфраструктури та відновлення інфраструктури власними силами, засобами та коштами з метою підтримки обороноздатності держави. А тому стягнення з останнього значних сум неустойки загрожує зривом плану пасажирських та вантажних перевезень, ремонту рухомого складу та верхньої будови колії на залізницях України, що в свою чергу може призвести до негативних наслідків для держави в умовах воєнного стану. Позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків доставки вантажу на підставі залізничної накладної №0400530, а тому є правомірним висновок суду про зменшення розміру неустойки до 15 971,85 грн. Посилання скаржника на те, що зазначене перевезення було здійснено до введення в Україні воєнного стану колегією суддів відхиляється, оскільки в даному випадку мова йде не про звільнення від сплати неустойки у зв`язку з відсутністю вини відповідача, а про зменшення її розміру відповідно до ст. 551 ЦК України, 233 ГК України. Твердження скаржника, що відповідачем не було надано доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, зокрема, відсутності коштів на поточних та інших рахунках підприємств, у тому числі неможливості залучення кредитних коштів, не спростовує вірних висновків суду в цій частині. При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на необхідність застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.06.2022 у справі №917/530/21, оскільки предмет спору, обставини справи та суб`єктний склад у наведеній справі та справі, що розглядається, відрізняються. Так у справі №917/530/21 предметом спору є стягнення штрафних санкцій за рішення наділеного владними повноваженнями державного органу, що прийнято на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» та є обов`язковим для виконання, що виключає можливість суду підміняти орган, рішення якого оскаржується в тому числі і шляхом зменшення розміру штрафу, стягнутого за цим рішенням. Натомість у справі, що розглядається, наведені вище обставини відсутні, як відсутній і орган, рішення якого є обов`язковим до виконання, що не виключає можливості та права суду у застосуванні до спірних правовідносин приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо зменшення штрафних санкцій. Отже доводи апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого зменшення розміру неустойки не спростовують встановлених обставин справи та висновків місцевого суду, а отже колегією суддів відхиляються. Тому доводи скаржника відхиляються. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі № 910/8538/22. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 року у справі №910/8538/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 року у справі №910/8538/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/8538/22 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя М.А. Барсук Судді М.А. Руденко Є.Ю. Пономаренко