Постанова Закарпатський апеляційний суд № 302/47/22

Справа № 302/47/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 09 березня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого Джуги С.Д. суддів Кожух О.А., Фазикош Г.В. з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2022 року у складі судді Кривки В.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської державної нотаріальної контори, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про скасування обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно,- в с т а н о в и в : У січні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Міжгірської державної нотаріальної контори про скасування обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно. Позов мотивовано тим, що позивач є власником 1/2 частини вищевказаного житлового будинку. ОСОБА_3 є власником іншої 1/2 частини вказаного житлового будинку. Право власності на цей будинок позивач та гр. ОСОБА_3 набули на підставі Свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 9495, та 9494, яке видане 13.12.2021 приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С.І.. Зазначений будинок належав батьку позивача та третьої особи ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В процесі видачі свідоцтв про право на спадщину за законом приватним нотаріусом виявлено заборону (архівний запис) на належний ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровану Міжгірською держнотконторою 29.09.2006 за № 3805882 на підставі повідомлення Міжгірського відділення Ощадбанку від 15.12.1991 року (архівний номер: 21, архівна дата 15.12.1991, дата виникнення 15.12.1991 року), відомості про яку містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Позивач вважає вказану заборону на відчуження незаконною та такою, що порушує права спадкоємця на вільне володіння і розпорядження майном, вона є неактуальною, оскільки померлий ОСОБА_4 не мав жодних боргових зобов`язань перед Міжгірським відділенням "Ощадбанку". Відповідно до листа Закарпатського облуправління АТ "Ощадбанк" наданого представнику позивача, станом на 22.12.2021 року по клієнту ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ) відсутня інформація в АТ "Ощадбанк". Позивач вважає, що вказану заборону на вищевказане нерухоме майно могло бути помилково зареєстровано відповідачем 29.09.2006 на підставі повідомлення Міжгірського відділення Ощадбанку від 15.12.1991, у зв`язку з перенумерацією будинків на території Синевирської сільської ради проведеної з 1991-1995 р.р. Оскільки, згідно відповіді Синевирської с/ради наданої на запит адвоката, у відповідності до перенумерації будинків на території Синевирської с/ради проведеної з 1991-1995 р.р. в с.Синевир колишній номер житлового будинку № 1269 змінений на сьогодні діючий номер будинку АДРЕСА_2 . Згідно погосподарської книги № 8 за 1991-1995 роки головою дворогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 (колишній номер будинку у 1991 році був № 1269) була ОСОБА_6 , 1915 р.н., яка померла в 1995 році. В 1991 році гр. ОСОБА_5 (значиться власником будинку № 1269 згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) проживав та був зареєстрований за адресою: с.Синевир ( № 1270 - колишній номер будинку до перенумерації). На даний час номер будинку в с.Синевир дійсний під номером 1269, а до перенумерації був 700-а. За цих підстав позивач вважає, що фактично заборону накладено не на майно, що прийнято позивачем у спадок після смерті батька, а на поштову адресу: АДРЕСА_1 , яка змінювалася протягом 1991-1995 років із одночасною зміною власників вказаної адреси. За наведених вище обставин, позивач, посилаючись на ст.ст. 73, 74 Закону України "Про нотаріат", Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст.27, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" просив суд скасувати обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно належне позивачу та ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район (зараз Хустський район) с.Синевир, будинок 1269 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним № 3805882, зареєстрованому 29.09.2006 року Міжгірською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення виданого Міжгірським відділенням Ощадбанку 15.12.1991 року та виключити таку заборону з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2022 року у заявленому позові відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у даній справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову і не дав їм належної правової оцінки та неправомірно відмовив у заявленому позові. В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Відповідач та третя особа ОСОБА_3 надіслали суду письмові заяви в яких просили розглянути справу у їх відсутності. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України у відсутності даних осіб. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача З такими висновками суду погоджується повністю колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права. Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , прийняли спадщину за померлим батьком в рівних частках по 1/2 кожний, та на підставі Свідоцтв про право на спадщину за законом виданими 13.12.2021 (№9495, № 9494) приватним нотаріусом Чіжмарь С.І. зареєстрували на своє ім`я право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 172,72 кв.м., житлова площа 66,68 кв.м., розмір частки кожного - 1/2, вид спільної власності - спільна часткова. З Інформації з Єдиного реєстру заборон, відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (№ 294537274 від 13.01.2022) на житловий будинок під реєстраційним АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_5 , накладено заборону (арешт), реєстраційний номер обтяження - 3805882, зареєстрований 29.09.2006 Міжгірською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення від 15.12.1991 Міжгірського відділення Ощадбанку. Згідно Листа-повідомлення начальника філії - Закарпатське облуправління АТ "Ощадбанк" станом на 22.12.2021 по клієнту ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ) відсутня інформація в АТ "Ощадбанк". З інформації виконавчого комітету Синевирської с/ради Хустського району Закарпатської області від 11.01.2022 вбачається, що на території Синевирської сільської ради проводилась перенумерація будинків з 1991-1995 р.р., внаслідок чого колишній номер житлового будинку 1269 змінений на сьогодні діючий номер будинку АДРЕСА_2 . Згідно погосподарської книги № 8 за 1991-1995 роки головою дворогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 (колишній номер будинку у 1991 році був № 1269) була ОСОБА_6 , 1915 р.н., яка померла 1995 року. В 1991 році гр. ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований за адресою: с.Синевир № 1270 - колишній номер будинку до перенумерації, яка відбулася до 2000 року. Згідно цієї ж інформації на даний час номер будинку в с.Синевир 1269, до перенумерації був 700-а. За адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_7 , 1968 р.н., та ОСОБА_1 , 1993 р.н. У заявленому позові позивач просить скасувати обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно належне позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район (зараз Хустський район) с.Синевир, будинок 1269 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним № 3805882, зареєстрованому 29.09.2006 року Міжгірською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення виданого Міжгірським відділенням Ощадбанку 15.12.1991 року та виключити таку заборону з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Відповідно до ч.1,2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч.2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справі №461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18). У заявленому позові позивач зазначив відповідачем Міжгірську державну нотаріальну контору і в судовому засіданні представник позивача підтримала поданий позов та пояснила, що відповідачем має бути саме Міжгірська державна нотаріальна контора, оскільки саме нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори внесено інформацію про обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, а тому не бажає залучити у справу в якості співвідповідача Закарпатське облуправління АТ «Ощадбанк» та інших осіб. Матеріалами справи встановлено, що обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно належне позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район (зараз Хустський район) с.Синевир, будинок 1269 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним № 3805882, яке просить скасувати позивач у заявленому позові, зареєстровано 29.06.2006 Міжгірською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення виданого Міжгірським відділенням Ощадбанку 15.12.1991 року. Тобто, Міжгірська державна нотаріальна контора в даному випадку здійснювала функції реєстратора обтяження нерухомого майна на підставі повідомлення банку. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус є посадовою особою, на яку покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також на нього законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус не є учасником цивільних правовідносин між сторонами правочину та порушником прав, що виникають з цих відносин, у нотаріуса відсутня процесуальна зацікавленість у предметі спору. У спірних правовідносинах Міжгірська державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у справі. Клопотання про залучення до участі у справі інших належних відповідачів позивачем не заявлено. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Суд не вправі встановлювати факти, робити висновки по суті спору за неналежного суб`єктного складу учасників та вирішувати питання про права і обов`язки осіб, не залучених до участі у справі. З врахуванням наведеного суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у заявленому позові з вищенаведених підстав. Доводи апеляційної скарги є безпідставними і не заслуговують на увагу. Рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 20 березня 2023 року. Головуючий: Судді: