Постанова 4821 № 707/2371/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/460/23Головуючий по 1 інстанції Справа №707/2371/22 Категорія: на ухвалу Морозов В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В. секретар Зінченко Ю.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; представник позивача адвокат Руденко Юлія Вікторівна; відповідач ОСОБА_2 ; представник відповідача адвокат Наполова Тетяна Анатоліївна; особа, яка подала апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Наполова Тетяна Анатоліївна; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Наполової Тетяни Анатоліївни на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, в с т а н о в и в: у жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням. 30 січня 2023 року Черкаським районним судом Черкаської області постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду за заявою позивача. 01 лютого 2023 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Наполової Т.А. про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, а саме про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат на користь ОСОБА_2 у розмірі 3200 грн. Заяву мотивовано тим, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2022 року відкрито провадження по справі і визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. 30 листопада 2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву де він зазначив, що позов є безпідставним, необґрунтованим доказами і наголосив, що позивачем не виконаний обов`язок доказування і подання доказів, передбачений статтями 77-81 ЦПК України. У відзиві було наголошено про вимоги статей 103, 43 ЦПК України (обов`язок позивача клопотати перед судом про призначення судової експертизи по даній категорії справ). Сторона позивача, натомість, подавши заздалегідь необґрунтований позов, відмовилася доводити позовні вимоги належними доказами (відмовилася в судовому засіданні від призначення судової експертизи). На думку відповідача, позовні вимоги є свідомо недобросовісними діями, які направлені на порушення його прав та інтересів і які є неможливими для задоволення судом. Вказує, що оскільки позивач користується пільгами щодо сплати судового збору при поданні позову, безоплатною правовою допомогою, вона умисно зловживає процесуальними правами, подаючи безпідставні позови лише з метою погіршити його матеріальний стан, оскільки він змушений також користуватися послугами адвоката, за роботу якого сплачує свої особисті кошти. Зазначає, що це не перший позов, який позивач подає, не сплачуючи судового збору, а потім просить повернути, залишити без розгляду, тощо. Так, 22 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Ю.Руденко подала до Соснівського районного суду м. Черкаси позов до відповідача, а 13 вересня 2022 року, до відкриття провадження у справі, відкликала його, про що свідчить ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2022 року у справі № 712/6362/22. Враховуючи, що у даній справі позивач лише 30 січня 2023 року, після подачі заяв по суті спору, пояснень та заяв з процесуальних питань в судовому засіданні, заявила через свого представника клопотання про залишення позовної заяви без розгляду і суд його задовольнив на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, просив суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3200 грн. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвала суду обґрунтована тим, що у заяві про стягнення судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою, представник відповідача не зазначила та не підтвердила, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими чи недобросовісними, чи були її дії умисними що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку з залишенням позову без розгляду, а той факт, що позивач є інвалідом II групи та звільнена від сплати судового збору і користується безоплатною правовою допомогою не може обмежувати позивача у праві звернення до суду за захистом своїх порушених прав та не свідчить про зловживання нею своїми процесуальними правами. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Наполова Тетяна Анатоліївна подала апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення. У апеляційній скарзі фактично наводить обставини, викладені у заяві про компенсацію витрат на правничу допомогу та вказує, що сторона відповідача не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Вважає, що у заяві про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу чітко перелічено, які саме дії позивача при зверненні до суду є необґрунтованими і вказано причини, чому їх в подальшому треба вважати свідомо недобросовісними, тобто, умисними, тому обставини справи не відповідають висновкам, до яких дійшов суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви відповідача. Представник позивача адвокат Руденко Юлія Вікторівна подала відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи на законність та обґрунтованість ухвали суду, просить залишити ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2023 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із матеріалами справи у жовтні 2022 року ОСОБА_1 через представника адвоката Руденко Ю.В. звернулась до Черкаського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Після відкриття провадження представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог. Під час розгляду справи судом першої інстанції сторонами надавались процесуальні документи (відзив, відповідь на відзив, заперечення, заяви), а також докази у справі; розгляд справи відкладався за клопотаннями представника відповідача для ознайомлення із наданими представником позивача документами (а.с. 45), а також для підготування письмових пояснень щодо наданих позивачкою документів (а.с. 59-60). 30 січня 2023 року під час розгляду справи представник позивача адвокат Руденко Ю.В. заявила клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, підтримане позивачкою ОСОБА_1 , яке було задоволене судом першої інстанції та ухвалою суду від 30 січня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду. Звертаючись із заявою про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача вказувала на недобросовісність дій позивача щодо пред`явлення даного позову, оскільки позивачці було достовірно відомо про безпідставність позовних вимог, а також на зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що твердження відповідача про недобросовісність дій позивача не підтверджені належними доказами, тому відсутні підстави для стягнення із позивача на користь відповідача понесених останнім витрат на правничу допомогу відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із частиною 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. При цьому, частиною 6 статті 142 ЦПК України встановлено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Згідно із роз`ясненнями п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. При цьому, у відповідності до частини 9 статті 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК). Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК). Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України). Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 16 ЦК України). Тлумачення зазначених норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові. З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, її дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою її обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. Крім того оскільки цивільним процесуальним законодавством передбачено право позивача на залишення позову без розгляду за його заявою, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача. Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 вже зверталась до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2022 року заяву було повернуто у зв`язку із поданням представником позивача заяви про відкликання позовної заяви, також не свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_1 та зловживання нею процесуальними правами. Так, право позивача відкликати позовну заяву передбачене цивільним процесуальним кодексом України та жодним чином не порушує прав відповідача, враховуючи, що провадження у справі відкрито не було. Щодо аргументів відповідача про недобросовісність дій позивача у зв`язку із тим, що позовні вимоги, які були заявлені позивачкою, направлені на порушення прав та інтересів відповідача і є неможливими для задоволення позову, колегія суддів вказує наступне. Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не доведено, що позивач діяла недобросовісно та пред`явила заздалегідь необґрунтований позов; чи позивач мала на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь її вини і чим це підтверджується. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу, у зв`язку із не доведенням належними доказами необґрунтованих дій позивача під час пред`явлення позову та розгляду справи. Посилання в апеляційній скарзі на те, що сторона відповідача не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, є помилковими. Так, матеріали справи дійсно не містять інформації щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу. Водночас пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідно до положень 6 статті 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Отже чинним цивільним процесуальним законом не передбачено розгляд заяви про компенсацію судових витрат з обов`язковим повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду цього питання. За таких обставин відсутність доказів належного повідомлення відповідача про розгляд його заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене,колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено обґрунтовану ухвалу, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а процесуальних порушень, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено, тому ухвала суду скасуванню чи зміні не підлягає. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 адвоката Наполової Тетяни Анатоліївни слід залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2023 року без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Наполової Тетяни Анатоліївни залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 22 березня 2023 року. Судді