Постанова 4802 № 161/12679/22

Справа № 161/12679/22 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/307/23 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Карпук А. К., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 17 червня 2022 року він став жертвою шахрайства, а саме невідомі особи заволоділи його грошовими коштами у розмірі 28 000 грн, які він переказав на картковий рахунок відповідача ОСОБА_2 . По даному факту проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022142200000074 від 21 червня 2022 року. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2022 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5 . Позивач зазначав, що у подальшому кошти з рахунку відповідача ОСОБА_2 були перераховані на рахунок відповідача ОСОБА_5 . Позивач також вказував, що оскільки відповідачі набули належні йому грошові кошти без достатньої правової підстави, тому відповідно до положень ст. 1212 ЦК України вони підлягають стягненню з відповідачів солідарно на його користь. Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_4 просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 28 000 грн, а також понесені по справі судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити. У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2022 року о 14 год. 42 хв. позивач ОСОБА_4 переказав на банківську картку відповідача ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 28 000 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с.6, 7). Як вбачається з витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12022142200000074 від 21 червня 2022 року, 20 червня 2022 року в СД ВП №1 (Жидачів) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області надійшла письмова заява від ОСОБА_4 про те, що 17 червня 2022 року близько 14 год. 40 хв. невідома особа шляхом обману та зловживанням довірою під приводом купівлі-продажу товару на сайті OLX заволоділа його грошовими коштами на суму 28 940 грн, чим спричинила йому матеріальну шкоду на зазначену суму (а.с.13). Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України). Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, частин 1 та 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України. Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення ст. 1212 ЦК України. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок про те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 червня 2022 року він став жертвою шахрайства, а саме невідомі особи заволоділи його грошовими коштами у розмірі 28 000 грн, які він переказав на картковий рахунок відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку з чим по даному факту проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022142200000074 від 21 червня 2022 року. Водночас позивачем ОСОБА_4 не доведено тієї обставини, що набуття відповідачем ОСОБА_2 вказаних грошових коштів відбулося за відсутності правової підстави, оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач самостійно та добровільно переказав спірні грошові кошти на виконання умов усного договору-купівлі продажу, який ним був погоджений під час спілкування з продавцем на сайті OLX. Наведене свідчить, що у даному між сторонами були відсутні кондикційні відносини, які характеризуються набуттям майна без будь-якої правової підстави, а між ними фактично існували договірні відносини з приводу купівлі-продажу товару. Як слідує з матеріалів справи, перераховані позивачем кошти є авансом за придбаний товар, який він свідомо та цілеспрямовано перерахував за реквізитами, які були вказані продавцем. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, наведене дає підстави вважати, що позивач ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України не довів та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому суд цілком обґрунтованого відмовив у задоволенні його позову. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 є законним та обґрунтованим. Наведені представником позивача ОСОБА_4 ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами і не впливають на законність рішення суду. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, є подібними доводам, які викладені у позовній заяві, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді: