Постанова 4813 № 495/5001/21

Номер провадження: 22-ц/813/1943/23 Справа № 495/5001/21 Головуючий у першій інстанції Боярський О. О. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.03.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., за участю: секретаря Хухрова С.В., представника Одеської обласної прокуратури Шептіліс О.І., розглянувши в режимі відеоконференції, за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ», апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Клименка Станіслава Юрійовича на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2021 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Боярського О.О., у цивільній справі за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави, в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва, встановив: 01.07.2021 року Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , в якому просив: - скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Сосніна Г.В. від 13.04.2018 року № 40619549, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1530304051208, номер запису про право власності 25708457); - припинити право власності ОСОБА_1 на дачний будинок загальною площею 74 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1530304051208, номер запису про право власності 25708457); - зобов`язати ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва, а саме дачний будинок загальною площею 74 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001. - стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 6810,00 грн. (а.с.1-49). Крім того, разом з позовом до суду було подано заяву про забезпечення позову(а.с.55-61), шляхом: - накладення арешту на дачний будинок, загальною площею 74 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1530304051208, номер запису про право власності 25708457); - заборони ОСОБА_1 та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження дачного будинку, загальною площею 74 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1530304051208, номер запису про право власності 25708457); - заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо видозмінення (будівництва, реконструкції, знесення, тощо) дачного будинку, загальною площею 74 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1530304051208, номер запису про право власності 25708457) (а.с.55-61). Необхідність забезпечення позову було обґрунтовано тим, що існують імовірні утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.07.2021 року заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області задоволено частково. Заборонено відчуження дачного будинку, загальною площею 74 кв.м., що розташованого в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1530304051208, номер запису про право власності 25708457), який належить на праві власності ОСОБА_1 . В задоволенні іншої частини заяви відмовлено (а.с.66-71). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Клименко С.Ю. просить вищевказану ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.07.2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.72-78). Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Вирішуючи питання про розгляд справи в режимі відеоконференції, за участю позивача представника Одеської обласної прокуратури Шептіліс О.І., колегія суддів виходить із того, що за клопотанням заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича М. від 07.03.2023 року (а.с.114-118) ухвалою колегії суддів від 09.03.2023 року (а.с.119) розгляд справи був призначений в режимі відеоконференції, за межами приміщення суду, про що сторони були належним чином повідомлені, в тому числі і ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 (а.с.120-125). Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Неявка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. Враховуючи викладене, а також те, що справа перебуває на розгляді в Одеському апеляційному суді більше року (а.с.93), колегія суддів вирішила слухати дану справу в режимі відеоконференції за участю представника позивача ОСОБА_3 , у відсутність інших учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, усні заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Так, задовольняючи частково заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження дачного будинку, загальною площею 74 кв.м., що розташованого в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1530304051208, номер запису про право власності 25708457), який належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що даний вид забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами З таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав. Суд, за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 150 ЦПК України, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ст. 149 ч.ч.1, 2 ЦПК України). Згідно ч.ч. 1-3, 10 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті. Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Аналіз правових норм глави 10 розділу І ЦПК України, якими врегульовано поняття і порядок забезпечення позову дає можливість зробити висновок про те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють протягом строку, встановленого процесуальним законом (ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що у суді виник спір за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва. Як було вказано вище, позивач подав суду заяву про забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на дачний будинок, загальною площею 74 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1530304051208, номер запису про право власності 25708457); - заборони ОСОБА_1 та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження дачного будинку, загальною площею 74 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1530304051208, номер запису про право власності 25708457); - заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо видозмінення (будівництва, реконструкції, знесення, тощо) дачного будинку, загальною площею 74 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1530304051208, номер запису про право власності 25708457) (а.с.55-61). Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може унеможливити виконання можливого рішення суду в майбутньому, у тому числі про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, знесення самочинного будівництва та ускладнить можливість поновлення інтересів держави, в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, оскільки існує вірогідність, що невжиття таких заходів спричинить несумлінні дії приватних осіб щодо подальшого відчуження нерухомого майна на користь добросовісних набувачів. Тобто, забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи. Зазначеними обставинами повністю спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що забезпеченням позову повністю порушуються інтереси ОСОБА_1 щодо користування дачним будинком, загальною площею 74 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001. Тобто, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову взяв до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів позивача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Як вбачається із матеріалів справи, заявник у своїй заяві про забезпечення позову обмежився лише припущеннями, що є підстави вважати, що нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, однак будь-яких доказів в підтвердження що відповідачем вчиняються такі дії, або можливість вчинення таких дій, надано не було. Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, в даному випадку їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти заяви та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Клименка Станіслава Юрійовича залишити без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2021 року про забезпечення позову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22.03.2023 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький