Постанова 4803 № 203/3867/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3391/23 Справа № 203/3867/22 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., за участю секретаря Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 про скасування ордеру, усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії щодо житлової квартири, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 про скасування ордеру, усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії щодо житлової квартири. У грудні 2022 року ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті, оскільки заявник вважає, що підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а спірна квартира може перейти у власність із територіальної громади міста до родини ОСОБА_1 . Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_1 та іншим особам, органу приватизації міста Дніпра, Виконавчому комітету Дніпровської міської ради, здійснювати дії щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі заборонено здійснювати інші дії стосовно цієї квартири, а саме: реєстрацію інших осіб, відчуження квартири будь-яким чином. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, заявив вимогу про скасування ухвали та відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що заявник не надав жодних доказів на підтвердження того, що у разі, якщо позов не буде забезпечено, то це порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа та смс-повідомленнями. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами підтверджено необхідність забезпечення позову у вказаний спосіб, підтверджено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову, тому суд дійшов висновку про необхідність забезпечення у вищевказаний спосіб виконання ймовірного судового рішення, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам у цій справі, оскільки невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення цього позову. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. За змістом частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову, а також доведення відповідності (адекватності) засобу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначила, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Пунктом 6 зазначеної постанови Пленуму ВСУ, визначено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір про право щодо користування позивачем спірним об`єктом нерухомості, який є об`єктом приватизації. Приватизаційні дії, які можуть бути вчинені органом, уповноваженим на приватизацію, ускладнить виконання рішення суду по даній справі, оскільки, в разі задоволення позову ОСОБА_2 буде визнана такою, що має право на користування даною квартирою, право на вселення та на реєстрацію місця свого проживання у даній квартирі, що призведе до повторного позову до суду для захисту своїх прав із позовом про скасування приватизації тощо. Обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, адекватним та не порушує права інших осіб. Доводи апеляційної скарги даний факт не спростовують. Апеляційна скарга взагалі не містить доводів та заперечень, яким чином оскаржувана ухвала, якою забезпечено позов шляхом заборони здійснювати дії щодо приватизації квартири, яка належить територіальній громаді міста Дніпра, порушує права апелянта. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм процесуального права і тому, апеляційний суд вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року про забезпечення позову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 березня 2023 року. Судді: