Постанова Київський апеляційний суд № 373/1555/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №3733/1555/22 Головуючий в 1 інстанції Лебідь В.В. Провадження №33/824/1165/2023 Суддя-доповідач у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 березня 2023 року Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Голуб С.А., за участі осіб, які з`явились в судове засідання: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 - адвоката Цермолонського І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року, що прийнята за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, В С Т А Н О В И В : Відповідно до постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року, ОСОБА_1 04 вересня 2022 року приблизно о 12 год. 26 хв. на автодорозі Київ-Харків М03 89 км ОСОБА_1 керував автомобілем «AUDI A4», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: тремтіння пальців рук; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду в найближчому медичному закладі у лікаря-нарколога у встановленому законодавством порядку відмовився. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення за даною статтею у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 01 лютого 2023 року подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено докази у справі. В доводах апеляційної скарги зазнає, що причиною його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння було те, що він в автомобілі був не один, а разом зі своєю дівчиною ОСОБА_2 . Поліцейські не дозволили йому їхати за ними на власному автомобілі до медичного закладу, а наполягали на тому, щоб він залишив свій автомобіль із пасажиром, а проїхав з поліцейськими на службовому автомобілі до медичного закладу. Він не міг залишити ОСОБА_2 в автомобілі на трасі з інтенсивним рухом, де поруч нема ні заправок, ні будь-яких будівель, в країні воєнний стан, де з нею може трапитись, що завгодно навіть дорожньо-транспортна пригода. Вважає, що працівниками поліції було вчинено провокаційній дії щодо схиляння його до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, зокрема враховуючи те, що ОСОБА_1 не знав судової практики щодо притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Так ОСОБА_1 працівниками поліції було роз`яснено, що на нього буде складено протокол за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, однак він має право самостійно звернутись до медичного закладу для огляду на стан наркотичного сп`яніння і результати такого огляду надати суду при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Саме такі висловлювання працівників поліції дали ОСОБА_1 підстави вважати, що надавши суду результати медичного огляду про відсутність у нього наркотичного сп`яніння, він зможе довести відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і він не буде притягнутий до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 зазначає, що у нього були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, а тому у поліцейських не було обґрунтованих підстав для направлення його до лікувального закладу. Доїхавши до м. Києва ОСОБА_1 самостійно поїхав у державний медичний заклад де пройшов огляд на стан сп'яніння, який показав, що він не перебував у стані будь-якого сп`яніння. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить скасувати оскаржувану постанову Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 24 січня 2023 року та прийняти нову постанову, якою закрити адміністративне провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Цермолонський І.М. підтримали апеляційну скаргу. ОСОБА_1 пояснив, що працівники поліції зупинили його автомобіль на автомагістралі у крайній правій смузі. В автомобілі також знаходився пасажир яким була його дівчина. Працівники поліції пояснили, що огляд на стан сп`яніння проводиться у м. Борисполі. Оскільки від місця зупинки автомобіля до м. Бориспіль близько 70 км, ОСОБА_1 не хотів залишати автомобіль разом із пасажиром на трасі і просив працівників поліції дозволу їхати на своєму автомобілі за їх автомобілем до медичного закладу, однак йому не дозволили сідати за кермо і наполягали на тому, що він має проїхати до медичного закладу на їх автомобілі. На доводи ОСОБА_1 про те, що він не вживав наркотичні засоби і немає необхідності проходити огляд, працівники поліції роз`яснили, що вони складуть протокол, а він може самостійно звернутись до медичного закладу і пройти відповідний огляд, надавши його результати до суду. ОСОБА_1 вважав, що такий варіант його влаштовує, оскільки він не буде залишати в небезпеці автомобіль із пасажиром і зможе суду довести, що у нього були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, отже і підстави для направлення його до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Однак суд першої інстанції не взяв до уваги надану ОСОБА_1 довідку і притягнув його до адміністративної відповідальності. Суд апеляційної інстанції, заслухавши ОСОБА_1 і його захисника Цермолонського І.М., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААБ № 065116 від 04 вересня 2022 року відповідно якого 04 вересня 2022 року приблизно о 12 год. 26 хв. на автодорозі Київ-Харків М03 89 км ОСОБА_1 керував автомобілем «AUDI A4», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: тремтіння пальців рук; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду в найближчому медичному закладі у лікаря-нарколога у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції визнав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з даних, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та рапортом поліцейських. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на власність чи права громадян. При цьому, вирішуючи питання щодо винуватості та притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд має перевірити наявність обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності. Так, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відхиляючи доводи ОСОБА_1 щодо того, що він не перебував в стані наркотичного сп`яніння, суд першої інстанції правильно входив з того, що ОСОБА_1 був притягнутий не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, що є окремим складом правопорушення, а тому надання в подальшому довідки про відсутність у водія наркотичного сп`яніння не може вплинути на правову кваліфікацію дій водія. Відхиляючи доводи щодо поважності причин відмови від проходження огляду, які зводяться до можливості залишення авто на трасі разом з пасажиркою на тривалий час, суд першої інстанції виходив з того, що ці обставини не можуть бути підставами для звільнення від адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Також суд виходив з того, що наведені ОСОБА_1 обставини, за яких він не міг залишати автомобіль на трасі і проїхати до медичного закладу, не відносяться до обставин, що виключали б адміністративну відповідальність. Проте з такими висновками суду не можна погодитись виходячи з такого. Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності (стаття 17 КУпАП). У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті для усунення небезпеки, яка загрожує . Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. З матеріалів справи вбачається що під час зупинки працівниками правоохоронних органів автомобіль ОСОБА_1 був припаркований в крайній правій смузі руху, яка була обмежена відбійниками і відсутністю узбіччя. Відповідно до п.27.2 ПДР України на автомагістралях і дорогах для автомобілів забороняєтьсязупинка поза спеціальними місцями для стоянки, позначеними дорожніми знаками 5.42.1або 6.15. Згідно п. 27.5 ПДР України у разі вимушеної зупинки на проїзній частині автомагістралі або дороги для автомобілів водій повинен позначити транспортний засіб відповідно до вимог пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил і вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини праворуч. Разом з тим як вбачається з відеозаписом транспортний засіб не був позначений відповідно до вимог п.п. 9.9-9.11 ПДР України, тобто стояв на дорозі з порушенням ПДР. Таким чином вказані обставини спростовують рапорт, який був складений інспектором Панасюком О., про те, що транспортний засіб був припаркований без порушення правил дорожнього руху. За таких обставин, оскільки працівниками поліції було відмовлено у можливості ОСОБА_1 рухатися на своєму автомобілі за автомобілем поліції до медичного закладу, а також взяти із собою до автомобіля поліцейських пасажирку і не залишати її одну на трасі, тим самим для пасажирки, яка залишалась одна на тривалий час, враховуючи відстань до медичного закладу близько 70 км, в припаркованому з порушенням правил дорожнього руху автомобілі на автомагістралі з інтенсивним рухом, була створена реальна небезпека потрапити в дорожньо-транспортну пригоду. Іншого способу усунути небезпеку для пасажирки, наприклад, перепаркувавши автомобіль, крім як відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння, у ОСОБА_1 не було, оскільки поліцейськими йому було заборонено сідати за кермо. Крім того, до обрання такого варіанту вирішення вимог поліцейських, він схилився з врахуванням поради поліцейських надати до суду медичний акт огляду водія на стан сп`яніння. ОСОБА_1 , доїхавши до м. Києва звернувся до КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія». Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції, складеного КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», 04 вересня 2022 року о 18-35 оглянув за самозверненням ОСОБА_1 , ознак сп`яніння не виявлено. Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції в тому, що водій зобов`язаний виконувати вимоги поліцейських і знати міру відповідальності за невиконання таких вимог і само по собі роз`яснення поліцейськими про можливість самостійно пройти огляд у медичному закладі не звільняє особу від відповідальності за відмову від проходження такого огляду на вимогу поліцейських. Однак, в даній справі, за наявності сукупності обставин, а саме місце зупинки автомобіля (відрізок автодороги поза населеними пунктами), паркування автомобіля з порушенням ПДР і неможливість змінити місце паркування без дозволу поліцейських, знаходження в автомобілі пасажирки, наявність небезпеки для пасажирки залишитись одній на безлюдній автодорозі, на думку суду апеляційної інстанції, відмова ОСОБА_1 від проведення огляду у медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння була вимушеною та направленою на усунення небезпеки, що несла загрозу для життя та здоров`я пасажирки ОСОБА_2 та інших учасників дорожнього руху. За обставин, що виникли, ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами, а шкода, заподіяна невиконанням припису ПДР, за умови подальшого не відсторонення водія від керування транспортним засобом, є значно меншою, ніж відвернена шкода. При цьому суд звертає увагу на те, що з відео файлів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що хоча вони заборонили ОСОБА_1 сідати за кермо і рухатись на своєму автомобілі за ними до медичного закладу посилаючись на наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння, разом із тим, в подальшому, склавши протокол, вони сіли в патрульний автомобіль і поїхали з місця зупинки автомобіля, не обмеживши ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом. Як пояснив ОСОБА_1 в судовому засіданні, він на своєму автомобілі слідував за автомобілем поліцейських до м. Бориспіль. Жодних даних, які б спростовували той факт, що ОСОБА_1 вимушено відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, щоб відвернути шкоду, яка загрожувала життю та здоров`ю учасникам дорожнього руху та його пасажирці автомобіля, і це обумовлено крайньою необхідністю, у матеріалах справи не має. На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги та, всупереч вимогам ст.18 КУпАП, визнавОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно п.4 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності. Оскільки правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності, постановаПереяслав-Хмельницького районного суду Київської областісуду від 24 січня 2023 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.4 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 247 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 24 січня 2023, якою ОСОБА_1 визнано винуватим вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати. Провадження у справі закрити у зв`язку із вчиненням особою правопорушення в стані крайньої необхідності. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.А. Голуб