Постанова Київський апеляційний суд № 761/16229/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4731/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2023 року м. Київ Справа № 761/16229/16-ц Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року, постановлену у складі судді Мальцева Д.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельниченко Ірина Олександрівна про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості одержання права на спадкування, встановив: У квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості одержання права на спадкування. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на її незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що позивач усі чотири рази викликався у судове засідання по справі у спосіб, що суперечить вимогам ч.3, п.2 ч.7, ч.ч.9 та 13 ст. 128 ЦПК України. Так, матеріалами справи підтверджуються факти не направлення позивачеві сформованих судових повісток про виклик. Крім того, немає і підстав вважати, що станом на дату 14 липня 2022 року позивач не з`явився до суду двічі поспіль - оскільки факт неявки його у судове засідання 17 березня 2022 року не зафіксований, адже засідання не відбулось по причині відсутності судді. Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що позивач належним чином був повідомлений про судове засідання - не підтверджується матеріалами справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін, оскільки позивач будучи стороною, найбільш зацікавленою у швидкому розгляді справи, на більшість судових засідань не з`явився, при цьому жодних поважних причин своєї неявки не навів. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу суду скасувати. Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості одержання права на спадкування. Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Гуменюк А.І. від 06.06.2016 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду. На підставі Розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва № 01-08-1249 від 24.11.2017 року вказану справу передано до провадження судді Малинникова О.Ф. Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Малинникова О.Ф. від 27.11.2017 року справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання. На підставі Розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва № 01-08-194 від 15.05.2018 року вказану справу передано до провадження судді Піхур О.В. Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. від 16.05.2018 року справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. На підставі Розпорядження заступника керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва № 01-08-292 від 14.01.2020 року вказану справу передано до провадження судді Мальцева Д.О. Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. від 15.01.2020 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 13 год. 30 хв. 24 березня 2020 року, у підготовче засідання викликано учасників судового процесу. Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. від 10 серпня 2020 року у цій справі призначено посмертну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Комунального закладу Київської обласної ради Київське обласне бюро судово-медичної експертизи. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи відповідно до п. 5 ч.1 ст.252 ЦПК України. Оплату вартості проведення експертизи покладено на позивача. Згідно з повідомленням начальника Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, 01 квітня 2021 року матеріали справи були повернуті до суду без проведення експертизи, з підстав непроведення її оплати. Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. від 05 квітня 2021 року поновлено провадження у цій справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07 червня 2021 року, оскільки обставини, що викликали зупинення провадження по справі, відпали. В підготовче судове засідання 07 червня 2021 року позивач не з`явився, розгляд справи було відкладено на 11 серпня 2021 року. 11 серпня 2021 року в підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, причин неявки не повідомив, судом проведено підготовче засідання, в якому взяли участь відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 . Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. від 11 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 листопада 2021 року. Залишаючи позовну заяву без розгляду, ухвалою від 14 липня 2022 року, суд першої інстанції посилався на те, що в судове засідання, призначене на 02.11.2021 позивач та його представник не з`явились, про час слухання справи повідомлялись належним чином, від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні було визнано неявку позивача без поважних причин та визнано явку позивача та/або його представника обов`язковою. В судове засідання призначене на 26.01.2022 позивач та його представник не з`явились, про час слухання справи повідомлялись належним чином, від позивача надійшла заява відкладення розгляду справи. В судове засідання призначене на 14.07.2022 позивач та його представник не з`явились, про час слухання справи повідомлялись належним чином, від позивача надійшла заява відкладення розгляду справи. При цьому, суд першої інстанції посилався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18. Крім того, позивач відповідно до приписів ст.212 ЦПК України має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Своїм правом участі в судових засіданнях позивач та його представник не скористались, надсилаючи клопотання про відкладення розгляду справи, наявні в матеріалах справи (а.с. 144,191 ІІ том) Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду, через систематичну неявку позивача та його представника в судові засідання, про причини неявки суд не повідомили та не подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Згідно з ч.1, 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Згідно з ч.1, 2, 5 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України). З матеріалів справи встановлено, що ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. від 11 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 листопада 2021 року. Про розгляд справи, призначений на 02.11.2021 року на 14:30 хв., позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 були повідомлені шляхом направлення судових повісток про виклик до суду, а також належним чином надіслані судові повідомлення за допомогою SMS-повідомлення та засобами електронного зв`язку на електронні адреси, які зазначені ними у поданих заявах та клопотаннях, наявних в матеріалах справи, зокрема, у клопотанні про призначення експертизи (том 4 а.с. 1-4 ); у клопотанні про витребування доказів (том 4 а.с. 13-16); у заяві про виклик свідків (том 4 а.с. а.с. 7-12; ), що підтверджується довідками про доставку SMS та електронного листа (том 4 а.с. 162-165). 01 листопада 2022 року позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про перенесення розгляду справи, в якому зазначає, що він здав тест на COVID-19, результатів немає (том 4 а.с. 166). Проте, жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотанні обставин, позивач до клопотання не подав. Відповідно до протоколу судового засідання, 02.11.2022 року до суду з`явились відповідач ОСОБА_2 та його представник, а позивач ОСОБА_1 та/або його представник в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, причини неявки позивача визнані судом не поважними. Розгляд справи відкладено на 26.01.2022 року на 14:00 год., про що позивач та його представник ОСОБА_5 були повідомлені судовими повістками про виклик до суду. Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, судову повістку про виклик до суду на 26.01.2022 року на 14:00 год. позивач ОСОБА_1 отримав 17.11.2022 року (том 4 а.с. 179). 26.01.2022 року позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про перенесення розгляду справи, в якому посилається на те, що він знає про розгляд справи, призначений 26.01.2022 року на 14:00 год., але наразі він о 23:40 год. 25.01.2022 року виявив у себе температуру тіла 38,5 °C.Розуміючи ризики свого стану здоров`я і можливості, що його не пустять до суду через температурний режим, просив відтермінувати слухання справи на іншу дату (том 4 а.с. 182). При цьому вбачається, що клопотання подане до суду 26 січня 2022 року, однак, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин (медичних довідок, про звернення до лікаря та інших документів), позивач до клопотання не подав. Згідно з протоколом судового засідання, 26 січня 2022 року до суду з`явились відповідач ОСОБА_2 та його представник, а позивач ОСОБА_1 та/або його представник в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи. Розгляд справи відкладено на 17.03.2022 року на 14:30 год., задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, про що позивач та його представник були повідомлені судовими повістками про виклик до суду. Судове засідання, призначене 17.03.2022 року на 14:30 год. не відбулось з підстав перебування судді у відпустці, про що свідчить довідка секретаря судового засідання (т. 4 а.с.192). Наступний розгляд справи призначено на 14.07.2022 року на 14:30 год., про що позивач був повідомлений судовою повісткою про виклик до суду. 12.07.2022 року позивач ОСОБА_1 подав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому повідомляє, що на розгляд справи, призначений 14.07.2022 року на 14:00 год., він фізично не зможе бути присутнім, адже знаходиться поза межами м. Києва, а тому зважаючи на цей фактор просить відтермінувати слухання справи на іншу дату (т. 4 а.с.197). В судове засідання, призначене 14.07.2022 року на 14:00 год., позивач ОСОБА_1 повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи. Відповідно до ч. 4 ст. 212 ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України. Отже, посилання позивача на необхідність відкладення розгляду справи в судове засідання на 02.11.2022 року у зв`язку із проходження тесту на COVID-19 для перевірки стану здоров`я та необхідність відкладення розгляду справи судове засідання на 26.01.2022 року у зв`язку із підвищенням температури тіла, є необґрунтованими, оскільки позивач не був позбавлений можливості порушити перед судом клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з дотриманням положень статті 212 ЦПК України. При цьому зі змісту клопотання про відкладення розгляду справи вбачається, що причиною неявки позивач вважає лише сам факт проходження тесту на COVID-19 , не подаючи суду будь-яких доказів тестування чи наявності захворювання. Крім того, посилання позивача у клопотанні від 12.07.2022 року на необхідність відкладення розгляду справи 14.07.2022 року з підстав його перебування поза межами м. Києва неможливо визнати обґрунтованими, оскільки конкретних даних про своє місце перебування позивач не зазначив та причин неможливості прибути у судове засідання не вказав, жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотанні підстав для відкладення судового засідання позивач не подав. Таким чином, посилання позивача про поважність причин неявки позивача в судові засідання не заслуговують на увагу, оскільки в разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду незалежно від поважності причин повторної неявки позивача чи його представника в судове засідання. Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення позивача про судові засідання є безпідставними та спростовуються належними доказами, які містяться у матеріалах справи, а саме: рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 4 а.с. 179) та клопотаннями про відкладення розгляду справи на 02.11.2021 року, 26.01.2022 року та 14.07.2022 року, подані особисто позивачем, які свідчать про завчасне повідомлення позивача про дату та час судового засідання. Відомості про отримання вказаних повідомлень підтверджується довідками про доставку SMS та електронного листа (том 4 а.с. 162-165). В матеріалах справи наявні заяви та клопотання позивача ОСОБА_1 (клопотання про призначення експертизи (том 4 а.с. 1-4 ); клопотання про витребування доказів (том 4 а.с. 13-16; заява про виклик свідків (том 4 а.с. а.с. 7-12; ), в яких зазначено електронні адреси та номери мобільних телефонів позивача та його представника. Отже, позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 звертаючись до суду з заявами та клопотаннями, наявними в матеріалах справи, повідомляли свою електронну адресу та номери мобільних телефонів, у зв`язку з чим про розгляд справи останні були повідомлені шляхом надіслання судових викликів за допомогою SMS-повідомлення та засобами електронного зв`язку на їх електронні адреси, що зазначені ними особисто. У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №761/14537/15 Верховний Суд зазначив, що направлення судової кореспонденції на електронну адресу сторони у справі є належним повідомленням при умові, що цей учасник судового процесу повідомив цю електронну адресу та користувався нею - направляв до суду певні процесуальні документи. Згідно з ч.2, 4, 13 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Отже, з матеріалів справи встановлено, що у період після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 02.11.2021 року на 14:30 хв., ухвалою суду від 11.08.2021 року, і до постановлення оскаржуваної ухвали 14.07.2022 року у жодне з призначених судових засідань (02.11.2021 року, 26.01.2022 року та 14.07.2022 року) позивач ОСОБА_1 та/або його представник не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи належним чином, про що свідчать клопотання позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, які підтверджують факт обізнаності про судові засідання на 02.11.2021 року, 26.01.2022 року та 14.07.2022 року. У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19) зазначено, що системний аналіз норм процесуального права (ч. 1, 2, 5 ст. 223 ЦПК України, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України) свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 висловлено правову позицію про те, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі ч.5 ст. 223 та п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується належними доказами, які містяться у матеріалах справи, а саме: рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та клопотаннями про відкладення розгляду справи на 02.11.2021 року, 26.01.2022 року та 14.07.2022 року, подані особисто позивачем, повторно не з`явився в судове засідання, призначене на 14.07.2022 року. При вирішенні судом питання про залишення позовної заяви без розгляду причини повторної неявки позивача у судове засідання правового значення не мають. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що оскільки 17 березня 2022 року судове засідання не відбулось з причини відпустки судді, то неявка позивача в судове засідання 14 липня 2022 року не може вважатись другою поспіль,- висновків суду не спростовують, оскільки у період до 17 березня 2022 року позивач двічі у судові засідання , призначені на 02 листопада 2021 року та 26 січня 2022 року, не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, жодних доказів поважності причин неявки до матеріалів справи не надав, свого представника до суду не направив. Таким чином, неявку в судове засідання 14 липня 2022 року слід вважати повторною. Отже, доводи апеляційної скарги в їх сукупності не ґрунтуються на вимогах норм чинного процесуального законодавства України, висновків суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не спростовують. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду від 14 липня 2022 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-379, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 20 березня 2023 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.