Ухвала КЦС ВС № 569/11594/20

Ухвала 15 березня 2023 року м. Київ справа № 569/11594/20 провадження № 61-5886св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписаною представником ОСОБА_3 , на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2021 року у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С., ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності. Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 03 вересня 1999 року до 13 листопада 2017 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , під час якого вони набули у власність квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку оформлено за відповідачкою. Вказував, що відповідачка не погоджується поділити спірну квартиру у добровільному порядку. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що придбання спірної квартири відбулося в період шлюбу та спільного проживання сторін, тому вона належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а їхні частки є рівними. У червні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У серпні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому стверджує, що відповідачка не спростувала презумпцію спільного майна подружжя, не довела, що 24 квітня 2000 року був укладений договір дарування, а не договір купівлі-продажу, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Ціна позову у зазначеній справі становить 373 800,00 грн (саме така сума вказана у позовній заяві та у висновку експерта про вартість майна) і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн * 250=620 250,00 грн). Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, касаційне провадження підлягає закриттю. Керуючись статтями 260, 389, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2021 рокута постанову Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у справі № 569/11594/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності. . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук