Постанова Київський апеляційний суд № 760/7095/22

Справа № 760/7095/22 Головуючий в суді І інстанції Букіна О.М. Провадження № 22-ц/824/2332/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В., за участі секретаря Твердохліб В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Міністерство юстиції України ГУ ТУ Юстиції в м. Києві, про визнання дій незаконними і скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за номером № 16183865 від 01.10.2014 Державної реєстраційної служби України Міністерства юстиції України ГУ ТУ юстиції у м. Києві; зобов`язати Міністерство юстиції України ГУ ТУ юстиції у м. Києві внести зміни в державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно про скасування рішення про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за номером № НОМЕР_2 від 01.10.2014; витребувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння; зобов`язати Міністерство юстиції України ГУ ТУ юстиції у м. Києві внести міни в державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно, якими власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ). У вересні 2022 року позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви зазначав, що даний позов виник на підставі незаконних дій відповідача щодо реєстрації права власності на нерухоме іпотечне майно за відсутності оцінки майна, предмету іпотеки, на момент переходу права власності до відповідача, що є порушенням чинного законодавства. Вказував, що оскільки позовні вимоги, про визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, та витребування майна з чужого незаконного володіння, стосується предмету іпотеки, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яке в позасудовому порядку зареєстроване за відповідачем і оспорюється право власності, позивач вважає за необхідне накласти арешт на спірну квартиру. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року заяву задоволено та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви. Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що місцевий суд не врахував, що заява не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення та позивачем не обґрунтовано реальність загрози невиконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, вказує, що судом не встановлено, що між сторонами дійсно існує спір про право, оскільки судовим рішення від 09.04.2019 року у справі №760/20584/15-ц відмовлено у скасуванні рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 за номером №16183865 від 01.10.2014. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи вимоги позовної заяви, арешт вказаної квартири є співмірним заявленим вимогам позовної заяви та невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити виконання рішення суду Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є витребування майна, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов`язання вчинити певні дії, зокрема, позивач просить: визнати незаконним та скасувати рішення про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за номером № 16183865 від 01.10.2014 Державної реєстраційної служби України Міністерства юстиції України ГУ ТУ юстиції у м. Києві; зобов`язати Міністерство юстиції України ГУ ТУ юстиції у м. Києві внести міни в державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно про скасування рішення про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за номером № НОМЕР_2 від 01.10.2014; витребувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння; зобов`язати Міністерство юстиції України ГУ ТУ юстиції у м. Києві внести міни в державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно якими власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, і їх значення полягає в тому, що вони захищають законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 4 Постанови Пленуму №9 Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо: необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, погоджується з висновком суду першої про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 . Доводи апеляційної скарги про невжиття місцевим судом зустрічного забезпечення, оцінюються колегією суддів критично, позаяк невжиття заходів зустрічного забезпечення не порушує майнових прав відповідача. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 753/2380/18-ц (№ 61-38399св18). Посилання апелянта на справу №760/20584/15-ц також оцінюються колегією суддів критично, оскільки не впливають на законність висновку місцевого суду щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а стосуються вирішення позовних вимог по суті. Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для її скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: