Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/10946/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10946/22 пров. № А/857/16658/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, ухвалене суддею Брильовським Р.М. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №380/10946/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області, про визнання протиправним і скасування висновку, зобов`язання до вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: 11 серпня 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Міністерства внутрішніх справ України, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства внутрішніх справ України від 12 липня 2022 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги; зобов`язати прийняти рішення (висновок) відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (тобто зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України належним чином розглянути матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 315300,00 грн у зв`язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України). В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачем було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.072021 у справі № 380/4696/21. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та зазначає, що невиплата зазначеної грошової допомоги порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що пункт 14 Порядку № 850 не передбачає можливості відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав того, що медико-соціальна експертиза позивача проведена без представників закладів охорони здоров`я МВС, які до складу комісії не залучалися. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Вважає відмову у призначення одноразової грошової допомоги правомірною, оскільки надіслані відносно позивача матеріали не відповідали вимогам положень Постанови КМ України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Згідно доводів скарржника, підставою для відмови МВС України у погодженні висновку про виплату одноразової грошової допомоги слугував факт незалучення при проведенні медико-соціальної експертизи позивача до складу комісії представників закладів охорони здоров`я МВС, що не відповідає вимогам п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009, та вказана обставина виключає можливість прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п. 16 свідоцтва про хворобу №173 від 20.04.2010 Військово-лікарською комісією ГУ МВС України у Львівській області зроблено висновок про непридатність ОСОБА_1 до військової служби. Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №011387 від 19.02.2020 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу встановлено 45% втрати працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 333518 від 19.02.2020 при первинному огляді ОСОБА_1 присвоєно третю групу інвалідності, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ. З метою отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 та п. 7 Порядку № 850, позивач звернувся до голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності. Відповідно до листа Департаменту охорони здоров`я та реабілітації №9084/33 від 24.03.2020, адресованого Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, на виконання доручення державного секретаря МВС в межах компетенції розглянуто лист Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області від 02.03.2020 №95/31/01-2020 стосовно виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 колишньому працівнику міліції ОСОБА_1 . За результатами розгляду повідомлено, що визначити обґрунтовану позицію щодо виплати чи невиплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю колишньому працівнику міліції ОСОБА_1 немає можливості через недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 Питання медико-соціальної експертизи. Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України №13103/15-2020 від 23.04.2020 повернуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 850 на доопрацювання. 29.05.2020 позивач повторно звернувся до голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності, до якої додав наступні документи: довідку про результатами визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, копію виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією, свідоцтво про хворобу, копію сторінок паспорта, копію картки фізичної особи-платника податків, картку реквізитів карткового рахунку, довідку з Комунального закладу Львівської обласної ради Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи Обласна МСЕК № 1, довідку Львівської обласної дирекції ПАТ НАСК Оранта. Листом № 129 від 11.08.2020 Головне управління МВС України у Львівській області повідомило про те, що подані позивачем матеріали з відповідним висновком направлено до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги. Однак зазначені матеріали повернуто до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області. Зі змісту листа Департаменту фінансово-облікової політики МВС України № 25129/15-2020 від 30.07.2020 слідує, за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу Питання медико-соціальної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції провадять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Зазначено, що при проведенні позивачу медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися, що унеможливило прийняття рішення, у зв`язку з чим матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на доопрацювання. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі № 380/4696/21 позов ОСОБА_1 до МВС України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності; зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до п. 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, прийняти відповідне рішення; зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів від ОСОБА_1 , надіслати до Міністерства внутрішніх справ України подані документи та висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності, відповідно до п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015. Супровідним листом № 31 від 20 липня 2022 року ГУ МВС у Львівській області документи позивача про призначення одноразової грошової допомоги повернуло разом із листом Департаменту Фінансово-облікової політики МВС України №19079/15-2022 від 14.07.2022, яким 12 липня 2022 затверджено Висновок про відмову в призначенні і виплаті матеріальної допомоги. Уповноважені особи посилаються на те, що при медичному огляді ОСОБА_1 медико-соціальною експертною комісією допущено порушення пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу №1317 від 03.12.2009. Вказують, що Питання медико-соціальної експертизи, затверджене Кабміном, відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Також зазначають, що при проведенні МСЕК заявнику представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися та, що лікарсько-консультативною комісією лікарні (з поліклінікою) ДУ ТМО МВС України по Львівській області ОСОБА_1 на МСЕК не направлявся. ОСОБА_1 , вважаючи висновок Міністерства внутрішніх справ України від 12 липня 2022 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги протиправним, звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, неодноразово розглядав і Конституційний Суд України та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002). Частиною 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ (далі - Закон № 565) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначають Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок № 850). При цьому, 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII. Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність. Положеннями п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», зокрема ч. 6 ст. 23 цього Закону в редакції, чинній з 12.03.2015, і відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №

850. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності. Згідно з підпунктом 2 п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Пунктом 7 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Згідно з п.8 Порядку № 850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. Пунктом 9 Порядку № 850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Відповідно до п. 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України. Разом з цим, встановлено обов`язок МВС прийняти одне із двох можливих рішень: або про призначення грошової допомоги, або про відмову у призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів такої відмови. При цьому, підстави для відмови в призначені і виплаті грошової допомоги є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. З матеріалів справи слідує, що позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тієї підстави, що медико-соціальну експертизу проведено із порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, зокрема, до складу комісії, яка проводила зазначену експертизу не був залучений представник закладів охорони здоров`я МВС. Так, п.10 Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю. Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров`я МВС не є безумовною. Слід зазначити, що в п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317 відсутні будь-які посилання на необхідність скерування на комісію МСЕК колишніх працівників міліції саме поліклінікою ДУ «ТМО МВС України у Львівській області». Тому, відповідні покликання скаржника на такі факти як на підставу відмови в призначенні одноразової допомоги є протиправними. Відтак, аналізуючи викладене вище, Міністерство внутрішніх справ України при відмові у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з тим, що до складу комісії, яка проводила зазначену експертизу не був залучений представник закладів охорони здоров`я МВС та що лікарсько-консультативною комісією лікарні (поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» позивач на МСЕК не направлявся, діяло всупереч нормам чинного законодавства. Крім того, відповідно до Порядку № 850 відмова у призначенні особі одноразової грошової допомоги повинна бути належним чином обґрунтована. Тобто, мотиви відмови повинні бути чіткими та зрозумілими для особи і такі мотиви повинні бути викладені в конкретному рішенні. Водночас, в даному випадку, з порушенням вимог пункту 9 Порядку № 850 відповідач повторно не прийняв жодного рішення з числа тих, що передбачені цим пунктом (про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги), проте відмовив позивачу у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги, а мотиви відмови виклав лише в листі від 20.07.2022, вважаючи, що це і є власне прийняттям відповідного рішення про відмову. Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи з 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі №380/10946/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний