Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/16104/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/16104/22 Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 20 березня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 25.05.2022 про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 14.05.2020 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України»; - зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області видати, тимчасове посвідчення громадянина України на час дії військового стану на території України і один рік після закінчення дії військового стану з одночасним продовженням дії зобов`язання припинити іноземне громадянство на той самий строк. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору. Так, на переконання апелянта, судом першої інстанції застосовано норми ст. 21 Закону України "Про громадянство України", які втратили чинність, у тому числі, і на час застосування їх при прийнятті оскаржуваного рішення органом ДМС. Також, апелянтом відзначено про відсутність належної оцінки суду факту не виконання позивачем зобов`язання щодо припинення іноземного громадянства від 03.03.2020 року. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, відзначивши про вчинення ним всіх можливих дій щодо збору документів для припинення громадянства рф. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Судом встановлені наступні обставини справи. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Североморськ Мурманської області. Згідно наданої довідки форми №2, виданої Муніципальною бюджетною установою «Багатофункціональний центр надання державних та муніципальних послуг в ЗАТУ м. Североморськ» від 20.08.2021 позивач був знятий з реєстрації місця проживання в рф, починаючи з 22.03.1995 року. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію Серія ВОЗ №356613 позивач з 10.10.2010 року офіційно зареєстрований фізичною-особою підприємцем в Україні, а з 07.12.2010 року постійно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 22.11.2010 року позивачу Державною міграційною службою України був наданий дозвіл на імміграцію в Україну, а 03.12.2010 року ВГІРФО УМВС с.№ 45590/1 була видана Тимчасова посвідка на постійне проживання в Житомирській області, термін дії - безстроково, серія НОМЕР_1 з відміткою про зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08.01.2020 у справі №295/15736/19 встановлено факт, що ОСОБА_2 , мати позивача, народилася на території України, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Сурсько-Литовське Дніпропетровської області Української Радянської Соціалістичної Республіки. З метою набуття громадянства України позивач 03.03.2020 звернувся до відповідача з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням за формою №8 затвердженою Наказом МВС України від 16.08.2012 №715. 03.03.2020 позивач взяв на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство. Рішенням від 14.05.2020 оформлено набуття позивачем громадянства України, про що його повідомлено листом від 16.05.2020 №1836-499/1836.22-20. В подальшому, 09.07.2020 УДМС України в Житомирській області видано позивачу тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_2 , термін дії до 14.05.2022. При цьому, рішенням Державної міграційної служби України від 10.07.2020 №1801/27 скасовано дозвіл на імміграцію позивача в Україну. 19.05.2022 Богунський відділ у м.Житомирі звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області з поданням №129 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивачу у зв`язку з невиконанням зобов`язання припинити громадянство Російської Федерації. Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 25.05.2022 року скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 14.05.2020 про оформлення набуття громадянства України позивачем, про що листом №1836-314/1836.1-22 від 26.05.2022 року повідомлено останнього. Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не враховано всіх обставин та не надано належної оцінку перешкодам у реалізації своїх прав позивачем. Водночас, суд першої інстанції, відзначивши про наявність у позивача зобов`язання припинити іноземне громадянство, дійшов висновку, що з урахуванням наявних обставин, які утруднюють реалізації такого обов`язку, виникає необхідність продовження строку для вжиття позивачем відповідних дій. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного. Так, правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (Закон №2235). Відповідно до визначень, які містить ч. 1 ст. 1 Закону, громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Іноземець в разі набуття громадянства України зобов`язаний припинити іноземне громадянство подавши письмову заяву та протягом двох років повинен надати документ про припинення громадянства іншої держави. У разі наявності у іноземця незалежних від нього причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, останній подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Статтею 6 Закону №2235 визначено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням. Так, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства (частина перша статті 8 Закону №2235). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2235 іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. При цьому, зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина перша статті 1 Закону). Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону №2235 особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні. Так, декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (частина перша статті 1 Закону). Частиною 1 ст. 9 Закону №2235 передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. За правилами п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (Порядок №215). Вказаний Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України. Відповідно до п. 28 Порядку №215, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, дід чи баба якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону України «Про громадянство України»), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) один із таких документів: в) декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; г) зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; а також: а) документ, що підтверджує факт народження діда чи баби заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з дідом чи бабою, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту. Таким чином, позивач зобов`язаний був протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства рф, виданий уповноваженим на те органом цієї держави, а у разі неотримання ним з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства рф, зобов`язався подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина рф до уповноваженого органу цієї держави. Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження вжиття заходів з метою отримання необхідних для припинення громадянства рф документів позивачем до матеріалів справи надано договір про отримання послуг адвоката в м. Мурманськ РФ від 01.02.2020 та довідку Муніципальної бюджетної установи «Багатофункціональний центр надання державних та муніципальних послуг в ЗАТУ м. Североморськ» від 20.08.2021 року про зняття його з реєстрації місця проживання в рф починаючи з 22.03.1995 року. Судова колегія критично оцінює достатність вказаних доказів в підтвердження факту вжиття позивачем всіх можливих заходів для виконання зобов`язання щодо припинення громадянства рф, оскільки останні не свідчать ні про відмову від громадянства рф, ні про припинення громадянства рф. Також, із наданих документів неможливо встановити і факт звернення позивача до уповноважених органів рф з питання припинення громадянства. Стосовно висновку суду першої інстанції, що в даних правовідносинах єдиною умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства позивача є подання ним свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, судова колегія відзначає наступне. В даному випадку, судом першої інстанції застосовано положення ст. 21 Закону України "Про громадянство України", в редакції, яка на момент прийняття органом ДМС оскаржуваного рішення, вже втратила чинність. Нова редакція ст. 21 вказаного закону викладена у пункті 6 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" щодо спрощеного набуття громадянства України окремим категоріям осіб" №1941-ІХ від 14.12.2021 року, що набрала чинності 19.12.2021 року. Так, ст. 21 Закону України "Про громадянство України", в редакції після 19.12.2021 року, передбачено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10 - 13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства. Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Тобто, ч. 1 вказаної статті містить норму, якою прямо передбачено, що підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України є, окрім іншого, факт невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства. В призмі викладеного, судова колегія зауважує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. При цьому, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Як відзначено у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 07.04.2021 року № 1 -р(П)/2021 приписи закону, яким до іншого закону внесено зміни, із набранням чинності є нормами закону, до якого внесено зміни. Таким чином, відповідачем вірно застосовано приписи статті 21 Закону України «Про громадянство України» в редакції, чинній на час прийняття рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, а не в редакції, яка діяла на момент, коли позивачем було взято на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство. Натомість, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, застосувавши при вирішенні даної справи норми законодавчого акту, які втратили чинність. Стосовно виникнення перешкод у реалізації позивачем взятого зобов`язання щодо припинення іноземного громадянства, які не залежали від самого позивача, то судова колегія відзначає наступне. Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про громадянство України" незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури. Тобто, невидача документа про припинення іноземного громадянства у встановлений законодавством іноземної держави термін могла б мати місце лише після звернення особи з відповідним клопотанням до уповноважених органів іноземної держави. Натомість, як встановлено з матеріалів справи, позивач клопотання про припинення іноземного громадянства за зразком, встановленим законодавством рф, у встановлений з 14.05.2020 року дворічний термін не подавав, що, на переконання судової колегія, вказує на відсутність у позивача незалежної від нього причини неотримання документа про припинення іноземного законодавства. Питання застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі №280/7910/20, де судом звертається увага позивача на те, що якщо він і вважав наявність незалежної від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, то повинен був у будь-який спосіб повідомити про це відповідача. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про відсутність оцінки судом першої інстанції факту невчинення позивачем будь-яких дій, спрямованих на припинення громадянства рф. Отже, в зв`язку з невиконанням позивачем у дворічний термін, а саме до 14.05.2022 року, зобов`язання щодо припинення законодавства рф, відповідачем правомірно прийнято рішення про скасування рішення УДМС в Житомирській області від 14.05.2020 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 . Дане рішення, на переконання суду апеляційної інстанції, прийнято в повній відповідності до норм ст. 19 Конституції України, приписів ст. 1 та ст. 21 Закону України "Про громадянства України", в межах повноважень, встановлених ст. 24 вказаного закону та у спосіб, передбачений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 року №215. Відтак, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року скасувати. Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.