LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4807336/8749/21

від 07.03.2023 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2022 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Дата документу 07.03.2023 Справа № 336/8749/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/8749/21 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В. Провадження № 22-ц/807/235/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «07» березня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Маловічко С.В., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів ВСТАНОВИВ: В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнила, до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 . 25.08.2020 року вона звернулась до відповідача ОСОБА_2 з метою отримання правової допомоги, а саме з метою звернення до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про припинення права ОСОБА_3 на належну йому на праві спільної часткової власності 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з виплатою йому компенсації вартості 1/2 частини цієї квартири на підставі ст.365 ЦК України. 25.08.2020 року між нею та ОСОБА_2 у письмовій формі було укладено відповідний договір про надання правової допомоги. При укладенні договору ОСОБА_2 зазначила, що при зверненні до суду з позовом необхідно внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості 1/2 частини вказаної квартири для подальшої виплати цих грошових коштів ОСОБА_3 , як грошової компенсації за належну йому частину квартири, та запропонувала доручити внести від імені позивача на депозитний рахунок суду суму грошових коштів відповідно до вимог ст.365 ЦК України. Вона погодилась на пропозицію ОСОБА_2 та у період часу з 25.08.2020 року до 22.01.2021 року включно передала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 6500 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.10.2021 року становить 170 896,70 грн., що підтверджується відповідними власноручно складеними та підписаними ОСОБА_2 розписками про отримання грошей. Проте, ОСОБА_2 грошові кошти на депозитний рахунок суду не внесла, відповідну позовну заяву від її імені не склала та відмовляється повернути кошти. На підставі зазначеного просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 170 896,70 грн. та судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на укладення між сторонами договору доручення з додержанням письмової форми, за умовами якого відповідач зобов`язалась вчинити від її імені та за її рахунок визначену правомірну, конкретну та здійсненню дію внести на депозитний рахунок грошові кошти, відсутність в неї можливості забезпечити свої інтереси іншим шляхом, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, вирішити питання про судові витрати. Справа неодноразово призначалась в судове засідання на 13 вересня 2022 року на 10-00 год., 11 жовтня 2022 року на 10-00 год., 15 листопада 2022 року на 11-20 год., 06 грудня 2022 року на 15-00 год., 24 січня 2023 року на 14-40 год., 14 лютого 2023 року на 11-00 год., 07 березня 2023 року на 11-20 год. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128 - 130 ЦПК України. Частинами 1,3,5 ст. 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Частиною 1 ст. 130 ЦПК України визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. За приписами п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання, чи перебування особи, повідомленого цією особою. Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, в судові засідання, призначені на 13 вересня 2022 року на 10-00 год., 11 жовтня 2022 року на 10-00 год., 15 листопада 2022 року на 11-20 год., 06 грудня 2022 року на 15-00 год., 24 січня 2023 року на 14-40 год., 14 лютого 2023 року на 11-00 год., 07 березня 2023 року на 11-20 год. відповідача було викликано шляхом направлення судових повісток рекомендованою кореспонденцією на адресу, зазначену в позовній заяві, апеляційній скарзі, витязі з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи (а.с. 106), заяві ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи (а.с.152). Також судом здійснювались виклики ОСОБА_2 в судові засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням яких ОСОБА_2 вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 138-139,146-147,159-160, 180-181, 196-197) В судові засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з`являлась, судові повістки повертались до суду із відміткою «Адресат відсутній», що є належним повідомлення про розгляд справи (а.с. 101-104, 123-130, 131-135, 140, 148-150, 162-164, 166-168,171-173, 184-186, 201-204). Згідно з відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 17 вересня 2022 року №91-25987/0/15-22-вих у період з 24 лютого 2022 року по 16 вересня 2022 року відомостей про перетинання державного кордону, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями ОСОБА_2 не виявлено. ОСОБА_2 не повідомляла Запорізький апеляційний суд про зміну місця проживання у встановленому законом порядку. 05 грудня 2022 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнним станом, неотримання копій позову, рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги та потребою в часі для ознайомлення її адвоката з матеріалами справи. Проте, ані ОСОБА_2 , ані її представник до Запорізького апеляційного суду для ознайомлення з матеріалами справи не звертались. Апеляційним судом неодноразове надсилались рекомендованою кореспонденцією на адресу, вказану в заяві особисто ОСОБА_2 , копії позову, рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги, проте, відповідач не отримувала зазначені документи та вони повертались до апеляційного суду. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В). З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа "Скопелліті проти Італії" від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25 березня 1999 року). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселігіс Проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші). Судова колегія зазначає, що поведінка ОСОБА_2 свідчить про зловживання процесуальними правами, що є неприпустимим відповідно до ст. 44 ЦПК України та суперечить основним засадам цивільного судочинства та практиці Європейського суду з прав людини, в тому числі щодо розгляду справи у розумні строки, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність відповідача ОСОБА_2 . Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено укладання між сторонами договору доручення, особливістю договору доручення є те, що припинення договору не тягне за собою як наслідок відшкодування збитків, які можуть бути завдані таким припиненням у протилежної сторони. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 11, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору. За приписами ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За приписами ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2003 року, укладеного між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , діючої від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_9 з однієї сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з іншої сторони (а.с.6, 7, 8, 9). На підтвердження вимог ОСОБА_1 надано письмовий договір про надання правової допомоги від 25 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за змістом якого ОСОБА_2 уклала договір із ОСОБА_1 про надання правової допомоги по цивільній справі про стягнення компенсації за 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , про припинення права власності на 1/2 частини квартири ОСОБА_3 , реєстрації права власності 1/2 частини квартири ОСОБА_3 на ОСОБА_1 . Строк дії договору до постанови рішення суду (а.с. 10). Матеріали справи містять розписку ОСОБА_2 від 25 серпня 2020 року, згідно з якою ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1500 дол. США для виплати грошової компенсації ОСОБА_3 після ухвалення рішення суду про припинення прав власності на 1/2 частину квартири за судовим рішенням; також, 14 вересня 2020 року отримала 700 дол. США; 23 вересня 2020 року отримала 400 дол. США та 400 дол. США; 30 вересня 2020 року отримала 300 дол. США; 19 жовтня 2020 року отримала 450 дол. США, 30 жовтня 2020 року отримала 50 дол. США та 250 дол. США; 04 грудня 2020 року отримала 200 дол. США; 11 грудня 2020 року отримала 200 дол. США; 14 грудня 2020 року отримала 100 дол. США (а.с. 11). Окрім того, згідно з розпискою від 11 грудня 2020 року ОСОБА_2 отримала грошову суму в розмірі 4500 дол. США для виплати грошової компенсації для ОСОБА_3 від ОСОБА_1 після ухвалення рішення суду про припинення прав власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; також 24 грудня 2020 року отримала 400 дол. США, 28 грудня 2020 року отримала 250 дол. США; 11 січня 2021 року отримала 300 дол. США; 22 січня 2021 року отримала 1000 дол. США; всього 6500 дол. США (а.с. 12). Відповідно до розписки ОСОБА_2 від 08 травня 2021 року ОСОБА_2 зобов`язалась повернути суму грошової компенсації в подвійному розмірі у випадку неповернення її в трьохденний строк (робочих днів) ОСОБА_1 , яку отримала віл виплати ОСОБА_3 за 1/2 частини вартості квартири, передані на депозитний рахунок суду (6500 дол. США). Зобов`язання складено в присутності ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а.с. 13). Судом апеляційної скарги досліджено оригінали вказаних договору та розписок, які приєднані до матеріалів справи. Згідно з відповідями Територіального управління Державної судової адміністрації України від 09 лютого 2023 року № 08-04/546 та від 22 лютого 2023 року № 08-04/698 за результатами перевірки надходжень коштів на депозитний рахунок надходжень платежів від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виявлено. Листом Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 25 липня 2022 року № 57-2733 вих. 22 57-1139-22 ОСОБА_1 повідомлено, що Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя розглянуто її заяву від 14 липня 2022 року про надання інформації щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021082080001533 від 02 листопада 2021 року та з інших питань, досудове розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні триває. Вивченням матеріалів провадження встановлено, що слідчим в порушення вимог ст.ст. 2, 9, 28, 40 КПК України слідчі та процесуальні дії, необхідні для всебічного, повного, і неупередженого встановлення та дослідження обставин кримінального провадження, а також здійснення розслідування в розумні строки не проведені. Тому процесуальним керівником в порядку ст. 36 КПК України 25 липня 2022 року надані письмові вказівки слідчому про проведення необхідних слідчих та процесуальних дій. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами у справі був укладений договір доручення, зміст якого зафіксований в декількох документах у договорі про надання правової допомоги та розписках, за яким ОСОБА_1 доручила, а ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання в межах цієї угоди з надання правової допомоги по цивільній справі про стягнення компенсації за 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , про припинення права власності на 1/2 частини квартири ОСОБА_3 , реєстрації права власності 1/2 частини квартири ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , а також отримання грошової компенсації у вигляді вартості цієї частки для попереднього внесення на депозитний рахунок суду. Умовами договору визначено загальну суму компенсації в - 6500 грн. Також умовами договору передбачена відповідальність за невиконання зобов`язання неповернення суми в трьохденний строк (робочих днів). Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про недоведеність укладення між сторонами договору поручення. Правовідносини, що за своєю правовою природою є договором доручення регулюються положеннями Глави 68 ЦК України. Статтею 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя (ст. 1001 ЦК України). Відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Згідно з ч. 1 ст. 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто (ч. 1 ст. 1005 ЦК України). Статтями 1006 ЦК України передбачені обов`язки повіреного повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення. З огляду на наявні в матеріалах справи розписки ОСОБА_2 на суму 6500 дол. США, які були отримані нею для внесення на депозитний рахунок суду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, відповіді Державної судової адміністрації України від 09 лютого 2023 року № 08-04/546 та від 22 лютого 2023 року № 08-04/698 про ненадходження коштів на депозитний рахунок, колегія суддів дійшла висновку, що у встановлений договором строк ОСОБА_2 зобов`язання за договором не виконала, а тому наявні підстави для стягнення з неї на користь ОСОБА_1 170 896,70 грн., що становить 6500 дол. США за курсом Національного банку України станом на 25 жовтня 2021 року, визначеним позивачем в позовній заяві. Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям нової постанови про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 170 896,70 грн. Приймаючи нову постанову, апеляційний суд відповідно до приписів статті 141 ЦПК України вирішує питання щодо розподілу судових витрат у справі. Так, ОСОБА_1 за подання позовної заяви був сплачений судовий збір в розмірі 1709 грн., за подання апеляційної скарги був сплачений судовий збір в розмірі 2563,50 грн., загалом 4 272,50 грн., вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у зв`язку з повним задоволенням позову та апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2022 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 170 896 (сто сімдесят тисяч вісімсот дев`яносто шість) гривень 70 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4272 (чотири тисячі двісті сімдесят дві) гривні 50 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 17 березня 2023 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: С.В. Маловічко І.В. Кочеткова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»