Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/132/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/132/22 пров. № А/857/16285/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Івано-Франківську суддею Скільським І. І.) у справі № 300/132/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В : У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо повторного заниження розміру його пенсії при проведенні її перерахунку з 01.12.2019 шляхом зменшення її відсоткового значення з 85 % до 80 % та - зобов`язати відповідача здійснити з 01.12.2019 новий перерахунок та виплату йому пенсії, виходячи з відсоткового значення її розміру 85 % суми грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що йому призначена пенсія на підставі Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також - Закон № 2262-ХІІ) в розмірі 85 % суми грошового забезпечення. ГУ ПФУ в Івано-Франківській під час здійснення перерахунку пенсії безпідставно зменшило розмір його грошового забезпечення з 01 грудня 2019 р. з 85 % до 80 %. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржило ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає те, що перерахунок пенсії здійснено на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 300/4013/21, яке не містило жодних зобов`язань щодо відсоткового розміру для перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Відсоткове відношення обчислено у розмірі 80 % відповідно до чинних на момент перерахунку норм. Також зазначає, що чинним законодавством передбачено максимальний розмір пенсії. 13.12.2022 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скерувало засобами поштового зв`язку клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі в порядку пункту 5 частини другої статті 236 КАС України до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 380/24477/21 (провадження № К/990/17495/22). Вказане клопотання обґрунтоване тим, що розглядувана справа № 300/132/22 є подібною справою по відношенню до справи № 380/24477/21 (ухвала Верховного Суду від 30.11.2022 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду), через що є підстави для зупинення провадження у справі. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що суд вправі зупинити провадження у справі як з підстави перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. При цьому, можливість зупинення у провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України пов`язана не з будь-якими подібними справами (навіть, якщо такі й дійсно подібні), а обумовлюється їх обов`язковим розглядом у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Це виключає необґрунтоване зупинення судами провадження у справах, виходячи лише з однієї з наявності на розгляді у Верховному Суді подібної справи, яких може бути безліч. Аналогічний висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 360/3866/19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі № 380/24477/21 прийнято рішення про передачу справи Великої палати Верховного Суду. Водночас, відповідно до частини шостої статті 347 КАС України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 справу № 380/24477/21 за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії, що свідчить про відсутність такої умови для зупинення провадження як обов`язковий розгляд іншої подібної справи у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду. З наведених міркувань колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого клопотання, через що в його задоволенні слід відмовити. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 85 % сум грошового забезпечення. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 300/272/19, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення - задоволено повністю. Зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2016 із застосуванням 85 % відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням виплачених сум. На виконання вказаного рішення, відповідачем проведено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 85 % грошового забезпечення, що підтверджується перерахунком пенсії за пенсійною справою № 100903005986 (МВС) від 01.03.2020 (а. с. 19). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі № 300/4013/21, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у здійсненні з 01.12.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки за №22/6-3084 від 02.07.2021 Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 19.11.2019. Зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до складеної Міністерством внутрішніх справ України нової довідки за № 22/6-3084 від 02.07.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 19.11.2019, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, на виконання зазначеного судового рішення, здійснено перерахунок пенсії позивача, виходячи з основного розміру пенсії 80 % грошового забезпечення, що підтверджується перерахунком пенсії за пенсійною справою -№100903005986 (МВС) (а. с. 18). 17.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою та просив провести з 01.12.2019 перерахунок та здійснити виплату пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії виходячи з 85 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням уже виплачених сум (а. с. 14). За результатами розгляду вказаної заяви, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, листом від 23.12.2021 повідомило позивача, серед іншого, що після здійсненого перерахунку розмір пенсії позивача з урахуванням всіх надбавок і підвищень становить 20 214,90 грн. Однак, відповідно до вимог чинного законодавства пенсія виплачується в максимальному розмірі 19 340,00 грн. Також, зазначено, що інших зобов`язань на ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не покладено, тому перерахунок пенсії проведено із застосуванням норм законодавства, чинного на час, з якого проводиться перерахунок пенсії (а. с. 15 - 16). Позивач, вважаючи дії відповідача щодо повторного зменшення відсоткового розміру пенсії з 85 % до 80 % грошового забезпечення при проведенні з 01.12.2019 перерахунку пенсії, та застосованого обмеження пенсії максимальним розміром, протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з метою захисту своїх прав. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що зменшення розміру основної пенсії у відсотках є протиправним, позаяк відсоткове значення розміру пенсії, встановлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», застосовується до призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. А також виходив з наявності фактичних та правових підстав для перерахунку пенсії позивачу без обмеження її граничного розміру Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною другою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Апеляційний суд встановив те, що позивачу пенсія призначена у розмірі 85 % грошового забезпечення. Надалі стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення з 90 на 80 процентів і з 80 на 70 процентів. Проте, апеляційний суд вважає, що застосування відповідачем 80 - відсоткового показника під час перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що такий застосовується під час призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і тому, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2019 року, ухваленому за результатами розгляду справи № 240/5401/18, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року. Тобто, під час перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка застосовується саме при призначенні пенсії. Колегія суддів підкреслює, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Це стосується і випадків перерахунку пенсії на виконання судового рішення, у якому не вказано розміру відсоткового значення пенсії. Пенсійний орган не може його самостійно змінювати і встановлювати відсотковий розмір пенсії від грошового забезпечення відмінний від того, який був при призначенні пенсії. Отже, відповідач під час перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі № 300/4013/21, у якому не вирішувалося питання про відсотковий розмір пенсії позивача, неправомірно самостійно зменшив відсоток грошового забезпечення, який застосовується при обчисленні розміру пенсії з 85 до

80. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача 80 % грошового забезпечення, та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 в розмірі 85 % його грошового забезпечення. Що ж стосується обмеження пенсії максимальним розміром, то апеляційний суд зазначає таке. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію 01.10.2011 змінами до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 09 квітня 1992 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI). Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто на час виникнення спірних правовідносин була колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому суб`єкт владних повноважень, відмовляючи у перерахунку та виплаті пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, наголошував у своїх листах - відповідях та в апеляційній скарзі на тому, що положення статті 2 Закону № 3668-VI є чинними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 з посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Тому обмеження відповідачем максимальним розміром пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 300/132/22 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин