Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/4156/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4156/22 пров. № А/857/17894/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 300/4156/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (головуючий суддя першої інстанції Чуприна О.В., місце ухвалення м. Івано - Франківськ, дата складання повного тексту 31.10.2022),- В С Т А Н О В И В: ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу за №2057-п від 25.10.2021 про проведення перевірки і податкового повідомлення рішення за №010900/0706 від 25.11.2021. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року визнано не поважними причини пропуску строків звернення до суду та позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від « 31» жовтня 2022 незаконною і необґрунтованою, такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції ЗУ № 2118-IX від 03.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» , підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції ЗУ № 2719-ІХ від 03.11.2022, ст. ст. 22, 55, ст. 58 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України , ч. 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 121, ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Суть доводів апелянта зводиться до того, що за ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. За ч. ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. За ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Постановляючи ухвалу, суд застосував до спірних правовідносин підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону № 2719-ІХ від 03.11.2022, що суперечить ст. 58 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України, за якими Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, тоді як підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону № 2719-IX від 03.11.2022 погіршує становище позивача і не має зворотної дії в часі, відтак до спірних правовідносин підлягав застосуванню підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції ЗУ № 2118-IX від 03.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» за якою було, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупинено перебіг усіх строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в т. ч. строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок. Відтак по підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції ЗУ № 2118-IX від 03.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який за ст. 58 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України підлягав застосуванню до спірних правовідносин, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупинено перебіг усіх строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в т. ч. строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок. Отже, позивач не пропустив строк звернення до суду, виходячи з приписів підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції ЗУ № 2118-IX від 03.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», ст. 58 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України, так як за приписами підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції ЗУ № 2118-IX від 03.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» зупинився, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України (який не припинився і не скасувався), перебіг усіх строків в т.ч. строку оскарження податкового повідомлення-рішення. Крім цього, так як підпункт 69.9пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України зазнавав змін протягом 2022 року тричі, тому дана обставина щодо частих змін в Податковому кодексі України є об`єктивною причиною пропуску строку звернення до суду, який і без того не пропущений, зважаючи на вищевикладене. Також апелянт зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 121, ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено неможливість поновлення строку звернення до суду. Апелянт зазначає, що зазначити, що відповідно до підпункту 5.2.5. п. 5.2 статті 5 підпунктом 15.1.2 п. 15.1 статті 15 ЗУ «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків мав право протягом 1095 днів, незалежно від того чи до подання позовної заяви проводилася , чи не проводилася, процедура адміністративного оскарження, оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов`язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення, тоді, як за п. 56.19. ст. 56 Податкового кодексу України (2755-VI від 02.12.2010) строк звернення до суду при проведенні перед поданням до суду позовної заяви процедури адміністративного оскарження, скоротився до місяця, що суперечить ст. 22 Конституції України , за якою, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. З урахуванням наведеного просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ухвалою від 20.10.2022 позовну заяву залишено без руху і надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, серед яких зокрема, подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням: - шестимісячного строку щодо оскарження наказу відповідача про проведення перевірки від 25.10.2021 за №2057-п; - місячного строку щодо податкового повідомлення рішення контролюючого органу за №010900/0706 від 25.11.2021, який встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Позивачу запропоновано також навести належні аргументи на обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, представивши докази на підтвердження таких доводів. Ухвала суду в електронному вигляді 20.10.2022 о 19:33 год. скерована в особистий електронний кабінет ОСОБА_1 . На виконання вимог вказаної вище ухвали суду, позивач подав 25.10.2022 через систему «Електронний суд» заяву про зменшення розміру позовних вимог від 24.10.2022, згідно якої просив лише визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення за №010900/0706 від 25.11.2021, не заявляючи вимогу щодо оскарження наказу відповідача про проведення перевірки від 25.10.2021 за №2057-п. Також, позивачем подано 25.10.2022, через систему «Електронний суд», заяву від 25.10.2022 про поновлення строків звернення до адміністративного суду. Щодо поважності причин його пропуску позивачем в частині оскарження рішення контролюючого органу за №010900/0706 від 25.11.2021 вказав, що у спірних правовідносинах слід керуватися положеннями Податкового кодексу України (надалі по тексту також ПК України), зокрема, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за змістом яких для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а саме: строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок. Водночас, як вказує позивач, за змістом пункту 102.9 статті 102 ПК України на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом. В свою чергу, позивач наполягає також на застосування приписів підпунктів 52-2 і 52-8 пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, правовою дією яких зупинено перебіг строків, передбачених статтею 102 цього кодексу і статтею 56 (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таким чином, у зв`язку із карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, та у зв`язку із введенням Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №2102-ІХ, воєнного стану в Україні, зупинився перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі і строків, встановлених пунктом 56.19 статті 56 ПК України. Більше того, за міркуваннями позивача, згідно пункту 56.18. статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Додатково позивач звернув увагу на те, що протягом усього періоду воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, іншими процесуальними документами, може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За вказаних підстав ФОП ОСОБА_1 вважає, що ним пропущений строк звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з поважних причин. Суд першої інстанції повернув позовну заяву з тих підстав, що позивач не навів будь-яких обставин, що мали місце у зв`язку із запровадженням воєнного стану чи карантинних обмежень у відношенні до нього особисто, його близьких родичів тощо, наявність яких суд міг би розглянути і оцінити як поважні причини пропуску строку звернення до суду. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 122 частин 1, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України). Отже, суд зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 58 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас, якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення. Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Також, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №1640/2885/18 (провадження № К/9901/20715/19) пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. Такий висновок сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №300/2318/21 (провадження №К/9901/43263/21). Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В зв`язку із вищенаведеним, у випадку досудового вирішення спору, тобто оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, встановлюється місячний строк звернення до суду, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. Відповідно до частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов`язаний додати докази поважності причин його пропуску. Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом, суддя встановлює обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких, зокрема, слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та «добросовісність» заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне чи недбале ставлення особою, яка звертається в суд (планує звернутися), до правил обчислення і застосування відповідних строків такого звернення. Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що наведені позивачем у заяві від 25.10.2022 підстави пропущення строків звернення до суду є не поважними з огляду на наступне. Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №010900/0706 від 25.11.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 25 349,00 гривень. Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 подав до Державної податкової служби України скаргу в адміністративному порядку, яку рішенням від 05.07.2022 за №6577/6/99-00-06-03-02-06 частково задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення за №010901/0706 від 25.11.2021, а податкове повідомлення-рішення за №010900/0706 від 25.11.2021 залишено без змін. Тобто позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення за №010901/0706 від 25.11.2021. Рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги №6577/6/99-00-06-03-02-06 від 05.07.2022 позивачем отримано 14.07.2022, що підтверджується роздруківкою з сайту АТ "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення, та підтверджено позивачем самостійно у поданій ним позовній заяві від 14.10.2022 . Відповідно підпункту 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: - дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; - строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені; - строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок. Пунктом 102.9. статті 102 ПК України передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом. В даному випадку таким винятком є пункт 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Разом з тим, відповідно до підпунктів 52-2 і 52-8 пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу. З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення. Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 за №211 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин. Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 за №392, від 17.06.2020 за №500, від 22.07.2020 за №641, від 26.08.2020 за №760, від 13.10.2020 за №956, від 09.12.2020 за №1236, від 17.02.2021 за №104, від 21.04.2021, за №405, від 16.06.2021 за №611, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022 і №928 від 19.08.2022. Тобто відповідно до наведених вище постанов Кабінету Міністрів України, у спірний період, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України установлено (продовжено) карантин до 31.12.2022. Отже, встановлені карантинні обмеження діють з 25.11.2021 (дати прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) і на даний час. Разом з тим, дію всього пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану, на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 за №2120-IX. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022, затвердженим Законом України «"Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №2102-ІХ, (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 і №573/2022 від 12.08.2022), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжений з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Отже, суд першої інстанції правильно вказав про помилковість покликання позивача на необхідність застосування, станом на день подання в суд адміністративного позову (17.10.2022), положень підпункту 52-2 пункту 52 підрозділу 10 розділу XX ПК України, який зупиняє перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, оскільки на час перебігу спірних правовідносин, в тому числі при вирішенні судом клопотання позивача, воєнний стан на території України, не припинений, а отже, дія приписів підпункту 52-2 пункту 52 підрозділу 10 розділу XX ПК України є зупиненою. Також невірним є покликання апелянта на підпункт 52-8 пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки вказана норма податкового законодавства передбачає зупинення, на період дії карантину, перебігу строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу саме в частині процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, а не судового оскарження. Суд першої інстанції вірно вказав, що в контексті вказаного підпункт 52-8 пункту 52 підрозділу 10 розділу XX ПК України дійсно передбачається зупинення, на період дії карантину, перебігу строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу, але дане зупинення строків, з урахуванням конкретизації в цій правовій нормі виду адміністративного оскарження, не застосовуються на такий спосіб оскарження як «в судовому порядку». Одночасно, після введення воєнного стану, підрозділ 10 розділу XX ПК України доповнено пунктом 69, яким вирішено установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Підпункт 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України чітко визначає, що перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зупиняється, серед іншого, крім, строків оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками фактичної чи документальної позапланової перевірки. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (пункт 56.18. статті 56 ПК України). Однак, на час воєнного стану, пунктом 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, введено особливості застосування положень статті 102 Кодексу. Відповідно до пункту 56.19. статті 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі коли до подання позовної заяви платник податків скористався правом адміністративного оскарження рішення, останній має право оскаржити у суді таке рішення протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. Перебіг такого місячного строку (на день подання позову) не змінюється і не зупиняється положеннями пункту 56.18 статті 56, пункту 102.9. статті 102, підпунктів 52-2 і 52-8 пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Отже, матеріали справи свідчать, що про рішення, прийняте за результатами закінчення процедури адміністративного оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення, позивач дізнався 14.07.2022, а до суду з позовом звернувся 14.10.2022, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, виходячи з положень частини 3 статті 122 КАС України. Суд першої інстанції вірно вказав, що сам факт запровадження воєнного стану чи карантинних обмежень, спричинених розповсюдженням коронавірусом SARS-CoV-2, в/на території Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження таких, не може вважатись єдиною, належною і поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Апеляційний суд зазначає, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду з відповідним позовом. Натомість позивач не навів будь-яких конкретних обґрунтувань неможливості звернення до суду із вказаним позовом у встановлені законом строки, а саме протягом місячного строку встановленого пунктом 56.19 статті 56 ПК України, втому числі в період з 14.08.2022 по 14.10.2022, які могли б свідчити про поважність пропуску позивачем такого строку. Що стосується доводів апелянта про те, що за ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, тоді як підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону №2719-IX від 03.11.2022 погіршує становище позивача і не має зворотної дії в часі, відтак до спірних правовідносин підлягав застосуванню підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції ЗУ № 2118-IX від 03.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» за якою було, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупинено перебіг усіх строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в т. ч. строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок, то апеляційний суд вважає такі необґрунтованими з урахуванням наведених вище висновків суду. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. У даній справі судом першої інстанції, вірно застосовано норми податкового закону, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, крім цього, вказана вище норма податкового законодавства передбачає зупинення на період дії карантину перебігу строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу саме в частині процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, а не судового оскарження. Таким чином, вказане зумовлює повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї матеріалів згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України. Повернення позовної заяви та надання позивачу права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою позовною заявою, не є обмеженням доступу до суду, гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року про повернення позовної заяви у справі №300/4156/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич