Постанова 4855 № 640/25800/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25800/21 Головуючий у І інстанції - Шейко Т.І., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Ольховської М.Г., представника позивача Омельченко Д.В., представника відповідача Мовсисяна В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, вимоги, податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати незаконними та скасувати: податкову вимогу від 10.07.2018 № 131946-17 на загальну суму 432 745, 90 грн; рішення про опис майна у податкову заставу від 10.07.2018 № 131946-17; податкове повідомлення-рішення від 04.06.2018 № 0064204204 на загальну суму 581, 80 грн; податкове повідомлення-рішення від 04.06.2018 № 0064184204 на загальну суму 20, 99 грн; рішення про застосування штрафних санкцій від 04.06.2018 № 0064174204 на загальну суму 170, 00 грн; податкове повідомлення-рішення від 04.06.2018 № 0064154204 на загальну суму 510, 00 грн; податкове повідомлення-рішення від 04.06.2018 № 0064194204 на загальну суму 176, 42 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 № Ф-131 на загальну суму 4 808,60 грн; рішення про застосування штрафних санкцій від 04.06.2018 № 0064294204 на загальну суму 2 404, 30 грн; податкове повідомлення-рішення від 04.06.2018 № 0064214204 на загальну суму 1 237, 50 грн; податкове повідомлення-рішення від 04.06.2018 № 0064284204 на загальну суму 315 673, 46 грн; податкове повідомлення-рішення від 04.06.2018 № 0064244204 на загальну суму 23 470, 85 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 № Ф-130 на загальну суму 192 987, 79 грн; рішення про застосування штрафних санкцій від 04.06.2018 № 0064224204 на загальну суму 46 975, 98 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року позов залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він особисто не отримував від відповідача жодної кореспонденції ні з приводу проведення податкової перевірки, ні щодо її результатів. Апелянт наголошує, що підпис на повідомленні про отримання рішень, вимог, податкових повідомлень-рішень він не ставив і ким вони підписані він не знає. Крім того, вказує, що позовна заява подана в період дії карантину. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, визначений ст.122 КАС України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Так, позивач оскаржує рішення контролюючого органу, а саме: податкову вимогу від 10.07.2018 № 131946-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 10.07.2018 № 131946-17, податкові повідомлення-рішення від 04.06.2018 № 0064204204, № 0064184204, 0064174204, № 0064154204, № 0064194204, № 0064214204, № 0064284204, № 0064244204, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 № Ф-131; рішення про застосування штрафних санкцій від 04.06.2018; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 № Ф-130; рішення про застосування штрафних санкцій від 04.06.2018 № 0064224204, при цьому, позов до суду подає лише 10.09.2021. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, спірні рішення направлялись позивачу на його адресу поштовим відправленням за номером 0101123208782, яке вручену особисто платнику 11.06.2018 (т. 1 а.с. 194). Пунктами 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). Якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків визначає також Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015, п. 2 розділу ІІІ також визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за номером 0101123208782, яке вручену йому особисто 11.06.2018, підпис не особисто платника (позивача), а можливо когось із членів сім`ї або взагалі сторонньої особи. Як правильно наголосив суд першої інстанції, норми ПК України не покладають на податковий орган обов`язку перевірки справжності підпису про отримання кореспонденції саме платником податків, якщо така кореспонденція направлялась контролюючим органом на податкову адресу платника. В той же час, саме платник податку в разі зміни своєї адреси має повідомити про це податковий орган. Так, відповідно до п. 70.7 ст. 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну своїх даних, зокрема, у разі зміни місця податкової адреси (прописки). Ці зміни вносяться до облікової картки протягом місяця з дня їх виникнення шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Крім того, апелянт наголошує, що строк звернення до суду щодо оскарження податкових рішень становить 1095 днів, а відтак строк звернення до суду ним не пропущений. Проте, колегія суддів вважає помилковими такі доводи апелянта з огляду на наступне. Так, в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що граматичне тлумачення змісту п. 56.18 ст. 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац 1 цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені ст. 102 ПК України. При цьому, мова йде не тільки про строки, згадані в абз. 1 п. 102.1 цієї статті. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Суд дійшов висновку, що зазначений у п. 102.1 ст. 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Водночас, судова палата дійшла висновку, що п. 56.19 ст. 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. З цих підстав суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок. Норма п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п. 56.19 ст. 56 ПК України. Водночас норма п. 56.19 ст. 56 ПК України є спеціальною щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті. Отже, як зазначає суд, не можна не погодитися з доводами заявника касаційної скарги про те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування п. 56.19 ст. 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження. Разом з тим, у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 Верховний Суд більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні п. 56.18 ст. 56 і п. 102.1 ст. 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер. Водночас, предмет спору, в межах якого здійснювався касаційний перегляд, не давав можливості у вказаній адміністративній справі здійснити відступлення від існуючого до цього правозастосування щодо тривалості строку звернення до суду у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних санкцій) без використання досудового порядку вирішення спору, яке продемонстровано у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 03.04.2018 у справі №826/5325/17, від 23.05.2018 у справі №803/728/17, від 18.06.2018 у справі № 805/1146/17-а, та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з таким позовом протягом встановлених п. 102.1 ст. 102 ПК України 1095 днів з моменту отримання такого рішення. Вирішуючи це питання, судова палата зазначає, що ст. 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Однак, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження). Судова палата вважає, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України. Так, згідно абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, судова палата відступає від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03.04.2018 у справі №826/5325/17, від 23.05.2018 у справі №803/728/17, від 18.06.2018 у справі № 805/1146/17-а та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок. Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається ч. 2 ст. 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить п. 56.18 ст. 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності. Також, судова палата акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики. Слід звернути увагу, що в даному випадку позивач звернувся до суду 10.09.2021, тобто після зміни сталої судової практики. При цьому, як вже наголошувалось вище, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 0101123208782, яке вручену особисто ОСОБА_1 11.06.2018, позивачем пропущено і строк у 1095 днів, як було за минулої сталої судової практики. Матеріалами справи підтверджується отримання позивачем наказу від 30.03.2018 про проведення документально планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 137). Крім того, та обставина, що, як стверджує позивач в апеляційний скарзі, що в кінці квітня 2021 року був накладений арешт на його банківські рахунки, запит до податкового органу був направлений 10.06.2021, а листи від податкового органу отримані 22.06.2021 та 29.07.2021, однак звернення до суду мало місце лише 10.09.2021, що в свою чергу вказує на те, що позивач не вчиняв дій, спрямованих на якнайшвидше звернення до суду для захисту своїх прав. Також, в обґрунтування поважності причин пропуску строку апелянт посилається на введення картину на території України, що не було враховано судом першої інстанції. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на усій території України запроваджено карантин з 12.03.2020. Разом з цим, відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, внесеного Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 122 КАС України продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, передбачені КАС України строки апеляційного оскарження законом продовжені на весь строк дії карантину. 17.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-ХІ, яким, серед іншого, внесені зміни до п. 3 розд. VI «Прикінцеві положення» КАС України, та яким, зокрема, встановлено наступне: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Таким чином, відповідно до процесуальних змін, строк, який було продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), сплинув 06.08.2020. Отже, враховуючи встановлені у справі обставини за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку звернення до суду. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи переконливих доводів, які б були безпідставно залишені поза увагою судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено і підписано 06.02.2023. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова