Постанова 4806 № 308/5218/22

Справа № 308/5218/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14.03.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю потерпілого ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/459/22 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.05.2022. Цією постановою закрито провадження у справі, щодо : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , про притягненнядо адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 139879 від 07.01.2022 ОСОБА_3 ставилось в вину те, що 07.01.2022 о 18 год 30 хв в м. Ужгороді, вул. Лисенка, 45, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ» н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості та дистанції і здійснив зіткнення з транспортним засобом «Хюндай» н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_3 порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вказав на те, що при оформленні адміністративних матеріалів поліцейським не було вжито всіх необхідних заходів для встановлення обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, не надано належних та допустимих доказів вини водія ОСОБА_3 . На думку суду, при складанні щодо ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення, працівники поліції не дотримались вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, оскільки не перевірили чи мав останній можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, за обставин наведених у поясненнях учасників, як це передбаченого п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.Окрім того, суд вважав, що інспектору при оформленні адміністративних матеріалів слід було перевірити виконання водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1, 10.4, 10.5 Правил дорожнього руху України, оскільки -2- автомобіль останнього не просто був припаркований (стояв), як про це вказує у своєму рапорті інспектор Топольницька М., а здійснював маневр повороту ліворуч, не забезпечивши безпеку руху транспортного засобу що рухався назустріч. З наведених підстав суд прийшов до висновку про відсутність у матеріалах справи об`єктивних та достовірних доказів, які б вказували на винуватість водія ОСОБА_3 в порушенні правил дорожнього руху та наявність передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підстав для закриття провадженні у справі. В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду, прийняти нову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог вказує на незаконність та необґрунтованість постанови суду, вважає, що в ході розгляду справи судом першої інстанції не дотримано норм матеріального та процесуального права. Суд попри наявність інших доказів у справі, взяв лише до уваги пояснення водія ОСОБА_3 , хоча такі суперечать обставинам, вказаним у протоколі про адміністративне правопорушення та іншим доказам у справі. Більше того, такі пояснення ОСОБА_3 не відображені у матеріалах справи та вони повністю суперечать його поясненням. Вважає, що вину ОСОБА_3 у порушенні п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України доведено повністю. ОСОБА_3 , окрім іншого, у своїх пояснення не пояснив, чому не зупинив рух керованого ним автомобіля, помітивши інший транспортний засіб на дорозі, щоб уникнути зіткнення. З наведених підстав просить скасувати постанову суду, як не обґрунтовану. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_3 на розгляд справи щодо нього не з`явився. Останній рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію отримував, до суду в черговий раз не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_3 що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_1 , який підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. -3- Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не вмотивовані належним чином, а рішення суду не ґрунтується на доказах, що містяться в матеріалах даної справи, та фактичних обставинах дорожньо-транспортної пригоди. Закриваючи провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції послався на те, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 , не знайшли свого підтвердження. Висновки суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вказані висновки спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 139879 від 07.01.2022 стверджується, що водій ОСОБА_3 07.01.2022 о 18 год 30 хв, в м. Ужгороді по вул. Лисенка, 45, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ» н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості та дистанції і здійснив зіткнення з транспортним засобом «Хюндай» н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_3 порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У складеному протоколі, ОСОБА_3 не висловлював заперечень з приводу обставин вчиненого адміністративного правопорушення, а з його письмових пояснень вбачається, що 07.01.2022 о 18 год 30 хв, він на своєму транспортному засобі «ЗАЗ» н.з. НОМЕР_1 , рухався в напрямку м. Ужгорода, йому назустріч рухалися інші транспортні засоби, які засліпили його, після чого відбувся удар, тобто зіткнення з транспортним засобом «Хюндай» н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали незначні механічні пошкодження (а. с. 3). Потерпілий ОСОБА_1 у свої письмових поясненнях зазначав, що у день події о 18год 30 хв, рухаючись насвоєму транспортному засобі «Хюндай» н.з. НОМЕР_2 по вул. Лисенка в м. Ужгороді, вирішив здійснити маневр повороту ліворуч на бічну вулицю, коли здійснював поворот ліворуч, побачив перед собою велику яму з водою і пригальмував, транспортний засіб «ЗАЗ» н.з. НОМЕР_1 , який рухався йому назустріч допустив зіткнення з його транспортний засобом (а. с. 4). Вищезазначені пояснення водія ОСОБА_1 апеляційний суд розцінює як достовірні, оскільки вони узгоджуються з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими наявними в справі доказами, зокрема схемою дорожньо-транспортної пригоди, підписаною уповноваженою особою та учасниками справи без будь-яких зауважень, на якій зафіксовано місце зіткнення та місце розташування -4- вказаних автомобілів, з яких об`єктивно вбачається, що водій ОСОБА_3 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом, марки «Хюндай» н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, а, відтак, порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Відповідно до зафіксованих механічних пошкоджень, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам, автомобіль марки «Хюндай» отримав пошкодження заднього бампера, а автомобіль марки ЗАЗ 110307 отримав пошкодження капота, передньої правої фари, переднього правого крила та правої сторони переднього правого бампера. Аналізуючи вище вказані докази, зокрема, місце зіткнення, характер механічних пошкоджень, зважаючи на рух транспортних засобів, апеляційним судом встановлено, що місце зіткнення транспортних засобів відбулось на зустрічній смузі руху, по якій рухався ОСОБА_3 , тому він у порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної швидкості, здійснивши зіткнення з транспортним засобом «Хюндай» н.з. НОМЕР_2 , який, повертаючи ліворуч, майже закінчив маневр повороту, з огляду на наявність у вказаного автомобіля механічного пошкодження заднього бампера. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_3 , внаслідок порушення ним п. 12.1 Правил дорожнього руху України, наслідком чого стало пошкодження автомобілів. Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд приходить до висновку про правильність встановлення уповноваженою посадовою особою факту порушення ОСОБА_3 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що стало обґрунтованою підставою для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, будь-які докази відсутності вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в матеріалах справи відсутні. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена і його дії слід кваліфікувати за ст. 124 КУпАП. Оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають до задоволення, а постанова скасуванню як незаконна та невмотивована. Разом з тим, згідно з приписами КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. -5- За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів ст. 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Як слідує зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, пояснень як ОСОБА_3 , так і потерпілого ОСОБА_1 про обставини зіткнення транспортних засобів та пошкодження транспортних засобів, такі свідчать про те, що зіткнення відбулось між транспортними засобами, що рухалися назустріч один одному, тому неможливо застосувати поняття дистанція. Отже, в матеріалах справи відсутні докази порушення ОСОБА_3 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, тому з цей пункт підлягає виключенню з обсягу обвинувачення. Таким чином, сукупність наявних у справі доказів, характер та ступінь механічних пошкоджень транспортних засобів в результаті дорожньо-транспортної пригоди, розташування та пошкодження транспортних засобів відповідно до схеми дорожньо-транспортної пригоди, пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, свідчать про винуватість ОСОБА_3 у порушенні тільки п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Однак, виключення з обсягу обвинувачення порушень ОСОБА_3 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не виключає порушення ним вимог п. 12.1 цих Правил, і таке виключення не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Таким чином, сукупність досліджених доказів поза розумним сумнівом свідчить, що ОСОБА_3 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати постійну змогу контролювати рух транспортного засобу, внаслідок чого виникла дана дорожньо-транспортна пригода. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате піддягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Враховуючи те, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення в апеляційному суді закінчився строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 , провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі -6- самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що ОСОБА_3 не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували докази наявні у матеріалах справи та могли б слугувати підставами для залишення оскаржуваного судового рішення без змін. Керуючись ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.05.2022 щодо ОСОБА_2 скасувати. ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо нього закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя