Постанова 4872 № 915/334/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/334/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Філінюка І.Г. суддів Аленіна О.Ю., Таран С.В. секретар судового засідання Чеголя Є.О. за участю: від Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Агропомкомплект» - керівник Хорошкін С.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергогенеруюча компанія» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2022 по справі №915/334/22 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Агропомкомплект» до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергогенеруюча компанія» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення коштів в сумі 591 084, 58 грн. суддя суду першої інстанції Олейняш Е.М. місце винесення рішення: м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул.Фалєєвська, 14 повний текст рішення складено та підписано 21.12.2022 ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агропромкомплект» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 419 880, 00 грн. - основного боргу; 27 845, 00 грн. - 3 % річних від прострочених сум; 143 359, 58 грн. - інфляційних втрат. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 11.03.2020 № 53-123-01-20-06184, а саме: зобов`язань щодо здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар в сумі 419 880, 00 грн. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. За порушення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з червня 2020 по липень 2022 року в сумі 143 359, 58 грн. та 3 % річних за період з 06.06.2020 по 31.08.2022 на суму 27 845, 00 грн., які заявлено до стягнення. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південоукраїнська атомна енергогенеруюча компанія» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агропромкомплект»: - 419 880, 00 грн. - основного боргу; - 27 714, 53 грн. - 3% річних; - 143 359, 58 грн. - інфляційних втрат; - 8 864, 31 грн. - витрат по сплаті судового збору. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості, починаючи з 01.09.2022 і до моменту виконання цього рішення, 3 % річних за такою формулою: сума 3 % річних = Сх3хД/365/100, де С сума основного боргу, 3 розмір процентів, Д кількість днів прострочення сплати суми основного боргу (несплаченої частини), 365 - кількість днів у році. В решті позову відмовлено. В мотивах прийнятого рішення, суд першої інстанції зазначив, що, підтверджена матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 419 880, 00 грн. Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 419 880, 00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, судом зазначено наступне. Перевіривши розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування 3 % річних по кожній накладній окремо. Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та встановлено, що сума 3 % річних становить: 27 714, 53 грн., в решті 3 % річних в сумі 130, 47 грн. відмовлено. Також, суд, не виходячи за межі позовних вимог, заявлених позивачем, дійшов висновку про обґрунтованість, підставність та задоволення позовної вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 143 359, 58 грн., заявленому позивачем. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.01.2023 внесено виправлення в п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2022 по справі № 915/334/22 та вважати правильним: - найменування відокремленого підрозділу юридичної особи відповідача: Відокремлений підрозділ «Південоукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ ВП 20915546); - місцезнаходження позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агропромкомплект» (код ЄДРПОУ 33339135): проспект Хмельницького Богдана, 31-А, м. Дніпро, 49055. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергогенеруюча компанія» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2022 по справі №915/334/21 в частині стягнення 27 714,53 грн. 3% річних та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити ТОВ «НВП» «Агропромкомплект» у задоволенні вимог про стягнення 3% річних у повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги. Судом не було надано оцінку та не враховано те, що відповідач припустився порушення строків оплати, у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП НАЕК «Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза неплатежів, що в свою чергу і призвело до несплати у передбачені договором терміни за наданих послуг. Також скаржник зауважив, що безумовним доказом фінансової кризи, настання якої неможливо було спрогнозувати та попередити в межах господарської діяльності підприємства, є те, що Указом президента України від 22.09.2020 року №40612020 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики» Кабінету Міністрів України було приписано «ужити вичерпних заходів, спрямованих на погашення заборгованості, що утворилася перед виробниками електричної енергії державного сектору економіки внаслідок виконання ними спеціальних обов`язків учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії; та забезпечити недопущення виникнення такої заборгованості в подальшому». Так, як зазначив скаржник, з метою подолання цього кризового стану, на виконання Указу Президента України від 22.09.2020 року №40612020 з 20 січня 2021 року функції управління ДП «Енергоатом» перейшли до Кабінету Міністрів України. Скаржник зазначає, що в межах Розділу 7 Договору на адресу позивача був направлений лист про настання форс-мажору пов`язаного із військовою агресією Російської Федерації проти України. Враховуючи викладене, ухвалення судового рішення в частині стягнення 27 714, 53 грн. 3% річних, без урахування факту відсутності вини відповідача, не відповідає умовам вмотивованості та обґрунтованості, свідчить однобокість висновків та невідповідність рішення у цій частині загальним критеріям законності, оскільки доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були належним чином оцінені судом, що своєю чергою призвело до прийняття неправосудного в цій частині рішення. Узагальнена позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Агропомкомплект». 13.03.2022 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Агропомкомплект», в якому позивач зазначає, що судом першої інстанції було в повній мірі досліджено правову природу предмету стягнення, оцінено всі докази та матеріали, які мали значення по справі, внаслідок чого винесено рішення про часткове задоволення позову. Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023. На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №915/334/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 доручено господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/334/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція ДП «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2022 по справі №915/334/22 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції. 26.01.2023 матеріали справи №915/334/22 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергогенеруюча компанія» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2022 по справі №915/334/22- залишено без руху. Встановлено Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергогенеруюча компанія» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 3721, 50 грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 14.02.2023 до Південно західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергогенеруюча компанія» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2022 у справі № 915/334/22. Призначено розгляд апеляційної скарги на 14.03.2023 о 14:30 год. В судовому засіданні 14.03.2023 представник позивача надав пояснення, в яких заперечував щодо доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2022 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача в судовому засіданні не з`явився про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. 14.03.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване, тим, що відповідач знаходиться у Миколаївській області, в якій систематично оголошується повітряна тривога, яка передбачає весь персонал перебувати в безпечному місці. В судовому засіданні Позивач заперечував проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до наступного. Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. В силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Судова колегія також враховує, наступне: 1) у даному випадку скаржник в клопотанні про відкладення розгляду справи не повідомив, з якої причини він не може прибути в судове засідання до міста Одеси. Клопотання скаржника містить посилання на загальновідомі факти без зазначення причин неможливості скаржника прибути до суду; 2) представник скаржника не був позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; 3) ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась. 4) Колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергогенеруюча компанія» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є скаржником по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, з яких він не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України. 5) Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, що виключає можливість його задоволення. Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті. 14.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом та Південно-західним апеляційним господарським судом, зміст спірних правовідносин. Відповідно до наказу ДП НАЕК «Енергоатом» № 01-228-н від 21.04.2022 року «Про зміну найменування ВП «Южно-Українська АЕС» з метою приведення найменування ВП «Южно-Українська АЕС» у відповідність із вимогами стандартів державної мови та правил українського правопису, з урахуванням службової записки виконавчої дирекції з правового забезпечення від 14.04.2022 № 01-142/10сл наказано перейменувати «Відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі ВП ЮУАЕС) на «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі ВП ПАЕС) без зміни функцій, організаційної структури, штатного розпису та чисельності працівників відокремленого підрозділу. Пунктом 2 вищевказаного наказу покладено на ВП ПАЕС відповідальність за ведення та супроводження усіх виробничих, організаційно-розпорядчих, договірних, дозвільних тощо документів ВП ЮУАЕС. Наказ оприлюднено на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» https://www.energoatom.com.ua/. Інформація щодо зміни найменування відокремленого підрозділу внесена до ЄДРЮОФОПГФ. 11.03.2020 між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (покупець) та ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Агропромкомплект» (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06184. Відповідно до п. 12.1 договору договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Відповідно до п. 12.2. договору дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2021. До договору сторонами складено Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору) на загальну суму 419 880, 00 грн. з ПДВ. Договір та Специфікація підписані та скріплені печатками сторін. Умовами договору сторони передбачили наступне. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар код CPV 4451000-8 по ДК 021:2015 Знаряддя (Ручні інструменти різні), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару не раніше 2019 року. Відповідно до п. 1.3 договору місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ. Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 349 900, 00 грн. без ПДВ крім того ПДВ 20% 69 980, 00 грн. Всього з ПДВ: 419 880, 00 грн. Відповідно до п. 2.2 договору за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується. Відповідно до п. 3.1 договору постачання здійснюється на протязі 80 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.11.2020 на умовах: - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП Складське господарство, відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника. Відповідно до п. 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю: - видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); - електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; - документ, який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше); - свідоцтво про калібровку на кожну одиницю вимірювального інструменту, видане українським акредитованим підприємством, не раніше лютого 2020 року. Відповідно до п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Відповідно до п. 5.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» та П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС». Відповідно до п. 11.1 договору покупець зобов`язаний: 11.1.1 своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; 11.1.2 приймати поставлені товари згідно розділу

5. Відповідно до п. 11.4 договору постачальник має право: 11.4.1 своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари. Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем (постачальником) поставлено відповідачу (покупцю) товар в повному обсязі на загальну суму 419 880, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, а саме: - накладна № 310302А/с3/01 від 31.03.2020 на суму 288 970, 56 грн. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП Складське господарство 31.03.2020 згідно штампу ВП СГ); - накладна № 060407А/с3/01 від 06.04.2020 на суму 50 624, 16 грн. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП Складське господарство 09.04.2020 згідно штампу ВП СГ); - накладна № 290402А/с3/01 від 29.04.2020 на суму 45 531, 72 грн. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП Складське господарство 04.05.2020 згідно штампу ВП СГ); - накладна № 190503А/с3/01 від 19.05.2020 на суму 34 753, 56 грн. з ПДВ ((дата вхідного контролю ВП Складське господарство 25.05.2020 згідно штампу ВП СГ). Всі накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками. Підставою поставки товару у вищевказаних накладних зазначено договір № 53-123-01-20-06184 від 11.03.2020 та Специфікації № 1 від 11.03.2020. Факт перевезення та доставки товару і документів підтверджується товарно-транспортними накладними № 154 від 31.03.2020, № 174 від 06.04.2020, № 208 від 29.04.2020, № 245 від 20.05.2020, а також експрес-накладними Нової пошти. Факт постачання товару належної якості, а також надання постачальником покупцю передбачених п. 3.2 договору документів, що підтверджують якість товару, підтверджується наявними в матеріалах справи ярликами від 08.04.2020, від 22.04.2020, від 06.05.2020, від 02.06.2020. Вищевказані дати постачання та проходження вхідного контролю товару, поставленого за договором, повідомлено відповідачем позивача також в листі № 07/7510 від 29.04.2021. На виконання вимог податкового законодавства та умов договору позивачем зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по господарським операціям, а саме: -податкова накладна № 24 від 31.03.2020 на суму 288 970, 56 грн., що підтверджується квитанцією від 07.04.2020; - податкова накладна № 14 від 06.04.2020 на суму 50 624, 16 грн., що підтверджується квитанцією від 13.04.2020; - податкова накладна № 59 від 29.04.2020 на суму 45 531, 72 грн., що підтверджується квитанцією від 06.05.2020; - податкова накладна № 13 від 19.05.2020 на суму 34 753, 56 грн., що підтверджується квитанцією від 03.06.2020. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Отже, в силу умов п. 2.2, п. 3.2, п. 5.1 договору та ст. 253 ЦК України граничними строками оплати за товар є: - оплата по накладній № 310302А/с3/01 від 31.03.2020 повинна була бути здійснена в період з 08.04.2020 по 10.06.2020 (включно). З 11.06.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. - оплата по накладній № 060407А/с3/01 від 06.04.2020 повинна була бути здійснена в період з 14.04.2020 по 16.06.2020 (включно). З 17.06.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. - оплата по накладній № 290402А/с3/01 від 29.04.2020 повинна була бути здійснена в період з 07.05.2020 по 08.07.2020 (включно). З 09.07.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. - оплата по накладній № 190501А/с3/01 від 19.05.2020 повинна була бути здійснена в період з 04.06.2020 по 05.08.2020 (включно). З 06.08.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. 03.11.2020 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1457 від 03.11.2020 про сплату боргу за договором поставки № 53-123-01-20-06184 від 11.03.2020, в якій позивач просив оплатити заборгованість по договору поставки від 11.03.2020 з урахуванням штрафних санкцій. До претензії додавався акт звірки розрахунків від 03.11.2020. Факт направлення претензії підтверджується поштовою накладною 0500334425889. У відповідь на претензію № 1457 від 03.11.2020 відповідачем направлено позивачу лист № 07/19372 від 19.11.2020, в якому відповідач зазначив, що у зв`язку зі значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії виникла фінансова криза не платежів, у зв`язку з чим, відповідач просив розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов`язань, в частині сплати по договору за раніше поставлені ТМЦ, на максимально можливі терміни. 05.04.2021 позивач направив на адресу відповідача лист № 251 від 05.04.2021 з вимогою погасити заборгованість. Факт направлення листа № 251 від 05.04.2021 підтверджується поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 21.04.2021 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 287 від 21.04.2021, в якому позивач просив повідомити дати виконання постачальником умов п. 5.1. укладеного договору по кожній із вищезазначених накладних. Факт направлення листа підтверджується поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У відповідь на вищевказаний лист відповідачем направлено на адресу позивача лист № 07/7510 від 29.04.2021, в якому надав інформацію щодо дат постачання та проходження вхідного контролю товару, поставленого за договорами. 04.03.2022 відповідач направив на адресу позивача лист № 07/3562 з повідомленням про настання форс-мажорних обставин. Невиконання відповідачем обов`язку за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар мало наслідком виникнення заборгованості та нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, що і стало підставою для звернення до суду з позовом. Позиція Південно західного апеляційного господарського суду. Оскільки рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2022 у справі № 915/334/22 відповідачем оскаржується лише в частині стягнення з нього на користь позивача 3% річних у сумі 27 714,53 грн., а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині правомірності стягнення загальної суми заборгованості за спірним договором постачання товару та інфляційних втрат не переглядається. На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вірно встановлено судом першої інстанції , що станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 419 880, 00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Позивачем нараховано відповідачу 27 845, 00 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 06.06.2020 по 31.08.2022 та 143 359, 58 грн. - індексу інфляції. Не заперечуючи проти стягнення основної суми заборгованості у розмірі 419 880, 00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 143 359, 58 грн., скаржником в апеляційній скарзі наголошується про безпідставність стягнення з нього нарахованої позивачем сум 3% річних з огляду на відсутність в його діях вини у неналежному виконанні господарських зобов`язань за договором постачання, а також те, що невиконання покупцем своїх господарських зобов`язань пов`язане із настанням форс мажорних обставин, пов`язаних зі збройною агресію відносно України з боку сусідньої держави. Колегія суддів не приймає до уваги вказане вище твердження відповідача, з огляду на наступне. Як встановлено місцевим господарським судом, в силу умов п. 2.2, п. 3.2, п. 5.1 договору та ст. 253 ЦК України граничними строками оплати за товар є: - оплата по накладній № 310302А/с3/01 від 31.03.2020 повинна була бути здійснена в період з 08.04.2020 по 10.06.2020 (включно). З 11.06.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. - оплата по накладній № 060407А/с3/01 від 06.04.2020 повинна була бути здійснена в період з 14.04.2020 по 16.06.2020 (включно). З 17.06.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. - оплата по накладній № 290402А/с3/01 від 29.04.2020 повинна була бути здійснена в період з 07.05.2020 по 08.07.2020 (включно). З 09.07.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. - оплата по накладній № 190501А/с3/01 від 19.05.2020 повинна була бути здійснена в період з 04.06.2020 по 05.08.2020 (включно). З 06.08.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Перевіривши розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування 3 % річних по кожній накладній окремо. Відповідно до здійсненого перерахунок розміру 3 % річних за допомогою Бази законодавство «Ліга.Закон» та встановлено, що сума 3 % річних становить: - по накладній № 310302А/с3/01 від 31.03.2020 на суму 288 970, 56 грн. 3 % річних за період з 11.06.2020 по 31.08.2022 становлять 19 272, 58 грн.; - по накладній № 060407А/с3/01 від 06.04.2020 на суму 50 624, 16 грн. 3 % річних за період з 17.06.2020 по 31.08.2022 становлять 3 351, 43 грн.; - по накладній № 290402А/с3/01 від 29.04.2020 на суму 45 531, 72 грн. 3 % річних за період з 09.07.2020 по 31.08.2022 становлять 2 932, 19 грн.; - по накладній № 190501А/с3/01 від 19.05.2020 на суму 34 753, 56 грн. 3 % річних за період з 06.08.2020 по 31.08.2022 становлять 2 158, 33 грн. Загальна сума 3 % річних становить 27 714, 53 грн. Судова колегія зазначає, що передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. В даному випадку, позивач і суд першої інстанції, застосовуючи вищевказану норму права, виходив з того, що відповідач прострочив виконання ним грошового договірного зобов`язання щодо оплати за поставлений товар. Судовою колегією розглянуті та відхиляються доводи скаржника щодо необхідності застосування судом норм ст. 614, 617 Цивільного кодексу України та 218 Господарського кодексу України, оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Таким чином, у ст. 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2021 року у справі № 320/5115/17). З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з позицією Господарського суду Миколаївської області щодо стягнення з відповідача на користь постачальника суми нарахованих 3% річних з огляду на вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу, оскільки вказаною статтею передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу особи, право якої порушене неправомірними діями контрагента, який полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України. Колегія суддів зазначає, що боржником у даній справі прострочено виконання його господарського договірного зобов`язання, внаслідок чого у останнього виник обов`язок щодо відшкодування позивачу 3% річних у нарахованому позивачем розмірі, як таких, що входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, з огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованими. Отже, у такому випадку, посилання скаржника, зазначені ним в апеляційній скарзі на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, а з вини його контрагента Державного підприємства «Гарантований покупець», а також скрутне матеріальне становище боржника, не є підставами для невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором №53-123-01-20-06184 від 11.03.2020 та не може бути підставою для відмови у стягненні з останнього нарахованих позивачем 3 % річних, з огляду на що, такі доводи не приймаються колегією суддів до уваги. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07.12.2022 року у справі №910/11949/21. Щодо посилання скаржника про наявність форс-мажорних обставин, як підставу невиконання ним господарських зобов`язань за спірним договором поставки товару, колегія суддів зазначає наступне. Так, як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В даному випадку, під час перегляду апеляційним господарським судом оскаржуваного рішення, відповідач частково не визнає позовні вимоги, пов`язані із застосуванням до нього приписів норми статті 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на настання надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставина внаслідок чого стало неможливим виконання договору у встановлений термін внаслідок обставин непереборної сили. Проте, в силу вимог статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Згідно із ст. 141 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. При цьому, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 14.02.2023 року у справі №903/338/22, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору. Так, із установлених обставин цієї справи вбачається, що відповідач протягом спірного періоду (з дати поставки до дати подачі позовної заяви до господарського суду) працював і працює, незважаючи на введений воєнний стан в Україні та повномасштабну воєнну агресію РФ проти України, з огляду на що, саме по собі введення воєнного стану в країні не свідчило про принципову неможливість здійснення відповідачем господарських зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. Крім того, порушення умов договору з боку відповідача почалось з 11.06.2020, тобто до введення воєнного стану в Україні. Отже, аргументи скаржника в цій частині є безпідставними та такими, що не приймаються колегією суддів до уваги, також і з огляду на те, що ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачем не надано належних та допустимих письмових доказів того, що останній звертався до позивача з відповідними зверненнями щодо настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання останнім зобов`язань щодо оплати за поставлений товар. Більш того, колегія суддів зауважує, що неможливість отримання відповідачем відповідного прибутку у відповідному розмірі чи будь-які інші обставини, які виникли у спірний період, як то кризовий стан підприємства не можуть бути підставою для відмови у позовних вимогах про стягнення 3% річних, оскільки такі обставини форс-мажорними не є. Отже, враховуючи наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією Господарського суду Миколаївської області, викладеною ним в оскаржуваному рішенні від 21.12.2022 у справі №915/334/22, щодо правомірності стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми 3% річних з підстав неналежного виконання останнім своїх господарських зобов`язань. При цьому, доводи скаржника про відсутність його вини у невиконанні зобов`язань не приймаються колегією суддів як належні, оскільки такі не підтверджені жодними наявними у матеріалах справи письмовими доказами. Враховуючи викладене, доводи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергогенеруюча компанія» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» викладені в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваній частині у даному випадку відсутні. Висновки суду апеляційної інстанції. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергогенеруюча компанія» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2022 у справі №915/334/22 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергогенеруюча компанія» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 15.03.2023. Головуючий суддя І.Г. Філінюк Суддя О.Ю. Аленін Суддя С.В. Таран