Постанова 4803 № 211/1185/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3358/23 Справа № 211/1185/20 Суддя у 1-й інстанції - Середня Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №211/1185/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2023 року, постановлену у складі судді Середньої Н.Г., - ВСТАНОВИВ: В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 29541,14 грн. та моральну шкоду в сумі 14169 грн., посилаючись на вину відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 01 листопада 2019 року. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Брюховецького М.М. про поновлення процесуального строку встановленого для подачі клопотання про залучення у справі співвідповідача та долучення уточненої позовної заяви. Уточнений позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Відмовлено у задоволенні клопотання про залучення у якості співвідповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго». Відмовлено у задоволенні клопотання про перехід зі спрощеного розгляду справи на розгляд за правилами загального позовного провадження. Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу суду скасувати, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування зазначив, що процесуальним законодавством не встановлено строків, протягом яких після проведення експертизи та ознайомлення з її результатами, сторона має право збільшити розмір позовних вимог. Стороною було заявлено зазначене збільшення на першому ж проведеному судовому засіданні після надходження експертизи. Сторона позивача не змінювала ані предмет позову, ані підстави. Мало місце збільшення розміру позовних вимог. Сторона позивача погоджується із зауваженням суду, викладеними в ухвалі від 11.01.2023 року стосовно відсутності заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Проте, у подальшому відбулись події, які викликали необхідність переходу розгляду справи у порядку загального позовного провадження. Так, за результатами проведеної автотоварознавчої експертизи було встановлено, що реальна сума матеріального збитку є значно вище, аніж стверджувалося АТ «СК «Інго» (тобто 159 870,20 грн., замість 58 007,18 грн). Така сума збитків для позивача є занадто значною, оскільки змінилась ціна позову, тому питання збільшення розміру позовних вимог тa залучення у якості співвідповідача АТ «СК «Інго» стало вкрай необхідним. Це можливо було зробити лише у разі переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Вважає, що суд мав всі підстави перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки у справі було призначено проведення експертизи, збільшилась ціна позову, відповідно - справа придбала більш серйозне значення для позивача, кількість відповідачів у справі також збільшилась. Суд, відмовляючи у задоволенні клопотання сторони позивача про поновлення процесуального строку та прийняття до розгляду позову зі збільшеним розміром позовних вимог, звiв нанівець всі попередні дії у справі, починаючи з квітня 2020 року (з дня подачі позову), поставив під сумнів необхідність прийнятої 28.08.2020 року ухвали про залучення третьої особи, ухвали від 08.09.2021 року про призначення проведення автотоварознавчої експертизи. Крім того, звертає увагу на недоліки у оформленні справи, оскільки згідно протоколу судового засідання від 16.11.2022 року суд ухвалив відкласти розгляд справи на 30.01.2023 року, відповідно до довідки про доставку СМС, сторони викликались на 10.01.2023 року, а ухвала прийнята 11.01.2023 року. Відзив на апеляційну скаргу сторонами не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача заперечував проти задоволення скарги, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що у жовтні позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 29541,14 грн. та моральну шкоду в сумі 14169 грн., посилаючись на вину відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 01 листопада 2019 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 листопада 2019 року о 16-40 годині між автомобілем марки «Toyota Rav 4» державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився під його керуванням та автомобілем марки «Opel Omega» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 (відповідача по справі), сталася дорожньо-транспортна пригода. Постановою суду від 13.11.2019 відповідача визнано винним в скоєнні даного ДТП, внаслідок якої його (позивача) автомобіль отримав пошкодження та потребує ремонту. Сума ремонту складає 77 989,46 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «АСК «ІНГО», яка на підставі звіту №773 про оцінку вартості (розміру) збитків від 07.11.2019 з урахуванням НДС та франшизи сплатила йому 48448,32 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою становить 29541,14 грн., яку він і просив стягнути з відповідача. Крім того, діями відповідача йому завдано моральну шкоду, оскільки у зв`язку з механічними пошкодженнями автівки він не мав змоги протягом тривалого часу користуватись автомобілем, у зв`язку з чим змінився його звичний розпорядок дня, він не може повною мірою ефективно використовувати свій робочий час. До того ж відбулась втрата ринкової вартості авто. Він несе непередбачувані матеріальні витрати, багато часу потрібно для відновлення своїх прав, що постійно непокоїть його. Тому моральну шкоду, виходячи з розрахунку: 4723,00 грн. (мінімальна заробітна плата) * 3 місяці (з моменту ДТП) = 14 169,00 грн., просив також стягнути з відповідача на свою користь. Ухвалою суду від 09 квітня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 28 серпня 2020 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна». Ухвалою суду від 08 вересня 2021 року за клопотанням представника позивача призначено у справі автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо розміру матеріальної шкоди, спричинено під час ДТП власнику автомобіля «TOYOTA RAV-4» н/з НОМЕР_1 водієм автомобіля «Opel Omega», н/з НОМЕР_2 . Провадження по справі зупинено. 28 березня 2022 року висновок експерта надійшов до суду першої інстанції. Ухвалою суду від 05 квітня 2022 року справу прийнято до розгляду, поновлено провадження у справі. До суду першої інстанції через канцелярію 10 січня 2023 року було подано клопотання представника позивача ОСОБА_3 про поновлення строку, встановленого для подачі клопотання про залучення у справі співвідповідача та долучення уточненої позовної заяви про збільшення позовних вимог, залучення до участі у справі співвідповідача АТ «СК «Інго» та прийняття і долучення до матеріалів справи позовної заяви зі збільшенням розміру позовних вимог. Крім того, представник позивача ОСОБА_4 в окремому клопотанні просив, у зв`язку зі збільшенням вимог та необхідністю залучення співвідповідача, перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Постановляючи оскаржувану ухвалу від 11 січня 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено процесуальний строк для подання уточненого позову та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, при цьому не обґрунтовано поважних причин пропуску строку та переходу розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду та зазначає наступне. Право кожного звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права, свобод чи інтересів передбачено ч.1 ст.16 ЦК Українита ч.1 ст.4 ЦПК України. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 §1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст.6 §1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див.Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). Згідно зі ст.129 Конституції Українидо основних засад судочинства належать, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумність строків розгляду справи судом. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.2 ст.12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України). Позивач є активною стороною у цивільному процесі, його ініціатором, який наділений, окрім рівних правами з іншими учасниками процесу, особливими правами, зокрема збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п.2 ч. 2 ст.49 ЦПК України). За ч.ч.1, 3 ст.51 ЦПК України Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. За ч.1 ст.127 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Вбачається, що дану справу суд першої інстанції розглядав в порядку спрощеного позовного провадження згідно ухвали про відкриття провадження від 09 квітня 2020 року. При цьому при поданні уточненої позовної заяви, що містить вимогу про збільшення позовних вимог та клопотання про залучення співвідповідача, позивач посилався на інформацію, викладену у висновку експерта за результатами дослідження проведеного на підставі ухвали суду. З матеріалів справи вбачається, що зазначений експертний висновок надійшов до суду першої інстанції 28 березня 2022 року, провадження у справі поновлено 05 квітня 2022 року та розгляд справи призначено на 29 червня 2022 року, про що було повідомлено учасників справи в тому числі і позивача. В подальшому, за клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено до 20 вересня 2022 року. 19 вересня 2022 року від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи. Згідно відмітки представник позивача ознайомився з матеріалами справи 29 вересня 2022 року. Розгляд справи було відкладено на 16 листопада 2022 року, та в цей день від представника позивача надійшло аналогічне клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату. Розгляд справи також відкладено, позивач та його представник були повідомлені про розгляд справи 10 січня 2023 року. Тільки 10 січня 2023 року стороною позивача було подано клопотання про залучення співвідповідача та долучення уточненого позову зі збільшенням позовних вимог. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що між тим, як позивач дізнався про наявність висновку експерта, яким обґрунтовував необхідність уточнення позову, та поданням уточненого позову, пройшло більше ніж півроку. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач мав реальну можливість скористатися своїм правом на остаточне формулювання своїх позовних вимог, зокрема, їх збільшення, та уточнення кола відповідачів протягом встановленого ЦПК України строку, однак не проявив належної зацікавленості та своєчасно не скористався ним. З наведених позивачем у клопотанні та апеляційній скарзі обставин також не вбачається поважних причин, які б обумовлювали неможливість реалізації позивачем своїх прав у відповідний термін. Стаття 126 ЦПК України закріплює, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Правильно встановивши обставини, за яких позивач подав клопотання 10 січня 2023 року, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що встановлений законом строк на вчинення позивачем такої процесуальної дії в даному судовому провадженні минув, поважних причин пропуску строку заявником не зазначено, тому слід відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку, залишити без розгляду уточнений позов та відмовити у задоволенні клопотання про залучення у якості співвідповідача АТ «СК «Інго». При цьому слід зазначити, що позивач в даному випадку не позбавлений права звернутися до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» (чи іншого відповідача) з окремим позовом про стягнення належних йому сум. Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що частиною четвертої статті 277 ЦПК України визначено, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Належного обґрунтування переходу розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у тому числі й з урахуванням частини 3 статті 274 ЦПК України, представником позивача не зазначено, тому відмова у переході до розгляду справи за правилами загального позовного провадження є такою, що відповідає нормам процесуального права. Апеляційний суд водночас надає належну оцінку доводам апеляційної скарги щодо того, що справа має недоліки в оформленні, зокрема щодо дати судового засідання. Однак за ч.2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. У даному випадку зазначених процесуальних порушень, які б призвели до неправильного вирішення питання, не вбачається. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2023 року немає. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повне судове рішення складено 15 березня 2023 року. Головуючий суддя: О.В.Агєєв