Постанова 4855 № 640/7732/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7732/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, ВСТАНОВИВ : До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві), в якому просила суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2016 №4067-13, від 16.06.2016 №4068-13; від 16.06.2016 №4069-13; від 16.06.2016 №4069-13; від 16.06.2016 №4071-13; від 17.05.2017 №346780-13; від 17.05.2017 №46783-13; від 17.05.2017 №46784-13; від 16.05.2017 №46781-13; від 25.06.2018 №0116052-1310-2659; від 25.06.2018 №0116051-1310-2659; №0116049-1310-2659; від 25.06.2018 №0116050-1310-2659; від 25.06.2018 №0116048-1310-2659; від 25.06.2018 №0116053-1310-2659; від 26.04.2017 №1451162-1305; від 14.03.2018 №765928-1305-2656; від 16.04.2018 №765928-1305-2656; від 16.04.2019 №92672-1305-2615; податкову вимогу від 18.01.2016 №10391-17. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що за результатами відповідей, наданих на адвокатські запити, позивачці стало відомо, що за останньою обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за період з 2013-2017 роки та із земельного податку з фізичних осіб за період з 2017-2019 роки. Позивачка вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними, оскільки такі не надходили на її податкову адресу, крім того, до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не було надано розрахунки податкового зобов`язання, що є порушенням п. 58.1. ст. 58 ПК України. Щодо податкових повідомлень-рішень від 16.06.2016 №4067-13, від 16.06.2016 №4068-13; від 16.06.2016 №4069-13; від 16.06.2016 №4069-13; від 16.06.2016 №4071-13, то позивачка вказала, що згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 01.07.2013 сім`я ОСОБА_1 має статус багатодітної, а тому в силу вимог п. 56.21 ст. 56 ПК України, житловий будинок та земельна ділянка, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 не є об`єктами оподаткування. Щодо податкової вимоги від 18.01.2016 №10391-17, то позивачка вважає вказане у даній податковій вимозі податкове зобов`язання неузгодженим, оскільки остання не отримувала оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано винесене ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 16.06.2016 № 4067-13 на суму 4245,39 грн; - визнано протиправним та скасовано винесене ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 16.06.2016 № 4068-13 на суму 9356,01 грн; - визнано протиправним та скасовано винесене ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 16.06.2016 № 4069-13 на суму 48448,39 грн; - визнано протиправним та скасовано винесене ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 26.04.2017 № 1451162-1305 на суму 1668,81 грн; - визнано протиправним та скасовано винесене ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 14.03.2018 № 765928-1305-2656 на суму 1668,81 грн; - визнано протиправним та скасовано винесене ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 16.04.2019 № 92672-1305-2615 на суму 2503,22 грн; - визнано протиправним та скасовано винесену ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову вимогу форми "Ф" від 16.10.2016 №10391-17 на суму 59875,15 грн; - в решті позовних вимог - відмовлено; - стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 4341267) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 1355 (одна тисяча триста п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що фізична особа-власник приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Враховуючи те, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 їй було нараховано плату за землю за період з 2017 - 2019 роки та сформовано податкові повідомлення-рішення від 26.04.2017 № 1451162-1305 на суму 1668,81 грн., від № 765928-1305-2656 на суму 1668,81 грн., від 16.04.2019 № 92672-1305-2615 на суму 2503,22 грн. Нормативно-грошова оцінка землі була розрахована за наступною формулою:1000,3 х 2759,57 х 1,249 х 1,433 х1,06 = 5562720,65 де: 1000,3 - площа земельної ділянки; 2759,57- грошова оцінка в грн./кв.м. (рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва". Рішення вводиться в дію з 1 липня 2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року № 565/565); 1, 249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 № 6-28-0 22-215/2-15; 1, 433- коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 1.01.2016 6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель"; 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0,22-443/2-17 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель"). Дані податкові-повідомлення рішення надсилалися ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 та були повернуті до Головного управління ДПС у м. Києві у зв`язку із закінченням строку зберігання. Щодо оскаржуваної податкової вимоги, то контролюючий орган зазначив, що у зв`язку з тим, що позивачка в термін, визначений ПК України, не оскаржила податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, тому сума грошового зобов`язання, що визначена податковою вимогою, стала узгодженою. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у приватній власності ОСОБА_1 перебуває наступне нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_4 загальною площею 223,2 м2; квартира АДРЕСА_4 загальною площею 108,2 м2, машиномісце № 18 в автопаркінгу по АДРЕСА_5 загальною площею 17,9 м2; житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2; квартира АДРЕСА_6 загальною площею 297,3 м2. У зв`язку з цим, Головним управлінням ДФС у м. Києві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2013-2015 рік, а саме: податкові повідомлення-рішення від 16.06.2016 № 4067-13 на суму 4245,39 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 108,2 м2, від № 4068-13 на суму 9356,01 грн. за квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 223,2 м2, № 4069-13 на суму 48448,39 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2, № 4071-13 на суму 12480,34 грн. за квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 297,3 м2. За 2016 рік податкові повідомлення-рішення від 17.05.2017: № 46780-13 на суму 1344,49 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 108,2 м2, № 46783-13 на суму 2773,48 грн. за квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 223,2 м2, № 46781-13 на суму 41580,1 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2, № 46784-13 на суму 6772,79 грн. за квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 297,3 м2. За 2017 рік податкові повідомлення-рішення від 26.06.2018: № 0116048-1310-2659 на суму 1416,80 грн. за нежитлові приміщення по АДРЕСА_8 загальною площею 75,9 м2, № 0116049-1310-2659 на суму 15063,20 грн., за квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 297,3 м2, № 0116050-1310-2659 на суму 53876,80 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2, № 0116051-1310-2659 на суму 5356,80 грн. за квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 223,2 м2, № 0116052-1310-2659 на суму 2596,80 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 108,2 м , № 0116053-1310- 2659 на суму 4,58 грн. за машиномісце № 18 в автопаркінгу по АДРЕСА_5 загальною площею 17,9 м2. Крім того, Головним управлінням ДФС у м. Києві нараховано ОСОБА_1 плату за землю за 2017 - 2019 роки та сформовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2017 №1451162-1305 на суму 1668,81 грн., від № 765928-1305-2656 на суму 1668,81 грн., від 16.04.2019 № 92672-1305-2615 на суму 2503,22 грн. Так, 16.10.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу №10391-17 за узгодженим податковим зобов`язанням на суму 59875,15 грн. Не погоджуючись з спірними рішеннями про нарахування штрафних санкцій позивач звернулася з цим позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період з 2013-2015 роки, оскільки місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15.07.2013 та до 15.07.2014 рішення про встановлення таких податків і зборів на 2014 та 2015 роки відповідно. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції до 01.01.2015) плата за землю визначалася загальнодержавним податком, який справлявся у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. З 01.01.2015 цей підпункт викладено в новій редакції (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014, що набрав чинності з 01.01.2015), згідно якого плата за землю визначалася як обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1пункт 266.1 статті 261 ПК України). Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 статті 266 ПК України). Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує два відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України). За змістом статті 10 ПК України пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно. Підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначає, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. Пункт 12.5. статті 12 ПК України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Судом першої інстанції встановлено, а відповідачем не заперечується, що на території міста Києва податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлений рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629". Вказане рішення опубліковане в газеті "Хрещатик" 06.03.2015 за №33. Проте, слід враховувати принцип стабільності згідно п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, у відповідності до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. У силу вимог статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Таким чином, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період. Враховуючи те, що рішення ІІІ сесії VIII скликання Київської міської ради за №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629", яким рішення від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" було прийнято 28.01.2015, тобто після 15.07.2014, тому підстави для сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2013-2015 роках відсутні, оскільки наступний бюджетний рік починається лише з 01.01.2016. Крім того, положеннями п. 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Згідно зі статтею 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Однак, Законом від 28.12.2014 №71-VIII не передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не застосовуються правила, зазначені у ст. 12 ПК України. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період з 2013-2015 роки, оскільки місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15.07.2013 та до 15.07.2014 рішення про встановлення таких податків і зборів на 2014 та 2015 роки відповідно. Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції правомірно враховано практику Верховного Суду від 13.03.2018 по справі № 815/3882/17 та від 02.03.2018 п справі № 820/2895/17, від 22.01.2019 по справі №823/1229/16, від 11.03.2019 по справі №815/6234/16, від 14.03.2019 по справі №809/1419/16. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкові повідомлення-рішення від 16.06.2016 № 4067-13 на суму 4245,39 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 108,2 м2, № 4068-13 на суму 9356,01 грн. за квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 223,2 м2, № 4069-13 на суму 48448,39 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2, № 4071-13 на суму 12480,34 грн. за квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 297,3 м2. Щодо податкових повідомлень-рішень від 26.04.2017 № 1451162-1305 на суму 1668,81 грн., від 14.03.2018 № 765928-1305-2656 на суму 1668,81 грн., від 16.04.2019 № 92672-1305-2615 на суму 2503,22 грн. зі сплати земельного податку за земельну ділянку, яка розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1003 га, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 10.07.2013 сім`я ОСОБА_1 має статус багатодітної сім`ї в складі трьох дітей. ОСОБА_1 повідомила ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві 26.06.2014, що сім`я останньої має статус багатодітної та просила контролюючий орган застосувати щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приписи пп. 281.1.2 п. 281.1 ст. 281 5 ПК України. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів вбачається, що ОСОБА_1 набула у приватну власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у приватну власність 25.10.2011, що посвідчується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_3 . Відповідач зазначає, що нормативно-грошова оцінка землі була розрахована за наступною формулою:1000,3 х 2759,57 х 1,249 х 1,433 х1,06 = 5562720,65 де: 1000,3 - площа земельної ділянки; 2759,57- грошова оцінка в грн./кв.м. (рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва". Рішення вводиться в дію з 1 липня 2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року № 565/565); 1, 249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 № 6-28-0 22-215/2-15; 1, 433- коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 1.01.2016 6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель"; 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0,22-443/2-17 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель"). Крім того, відповідач зазначив, що податкові-повідомлення рішення надсилалися ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 та були повернуті до Головного управління ДПС у м. Києві у зв`язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується наявними у справі копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення. Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення не направлялися за адресою проживання позивача ( АДРЕСА_3 ), то немає підстав вважати такі документи належним чином врученими в розумінні вимог ст. 42 ПК України, а відтак грошові зобов`язання, що визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було дотримано порядок формування та направлення податкових повідомлень-рішень і стягненню підлягає лише узгоджений податковий борг, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2017 № 1451162-1305 на суму 1668,81 грн., від 14.03.2018 № 765928-1305-2656 на суму 1668,81 грн., від 16.04.2019 № 92672-1305-2615 на суму 2503,22 грн. Щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ф" від 16.10.2016 №10391-17 на суму 59875, 15 грн, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.3. статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Як передбачено пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Враховуючи те, що оскаржувана податкова вимога була направлена контролюючим органом з метою стягнення з платника податку податкового боргу, який утворився станом на 17.10.2016 і податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачкою у судовому порядку, то грошові зобов`язання, які виникли на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень вважаються неузгодженими та не підлягають стягненню до моменту прийняття остаточного рішення по справі. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суми грошових зобов`язань за вищезазначеними податковими повідомленнями-рішення є незгодженими, а тому податкова вимога форми "Ф" від 16.10.2016 №10391-17 винесена передчасно та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан