Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/1148/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3409/23 Справа № 213/1148/22 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 213/1148/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Гладиш К.І. позивач ОСОБА_1 відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАКТОРІНГС» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАКТОРІНГС» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2022 року, яке ухвалено суддею Попов В.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 грудня 2022 року, УСТАНОВИВ: В червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАКТОРІНГС», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцов Ігор Вікторович, Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙ ДЖЕТ», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Виноградовою В.Ю. вчинено виконавчий напис № 670 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «ФАКТОРІНГС» у загальному розмірі 116 729,82 грн. за кредитним договором «Aвтопакет» № 839894/ФЛ від 07 липня 2008 року, що перебуває на виконанні у приватного виконавця Шевцова І.В., яким на підставі вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 67725321, звернуто стягнення заборгованості на його заробітну плату, яку він отримує від АТ «Південний ГЗК». Позивач вважає вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з порушенням встановленого порядку, не на нотаріально посвідченому договорі і за відсутності доказів безспірності заборгованості за кредитом. Крім того, позивач не отримував повідомлення про відступлення права вимоги від відповідача, з яким жодних договірних відносин не має, а з часу укладення ним договору «Aвтопакет» № 839894/ФЛ з КБ «Надра» минуло більше трьох років, тобто приватним нотаріусом не було з`ясовано дотримання стягувачем строків позовної давності. Позивач категорично не погоджується з сумою нарахованого боргу, він не отримував повідомлення про наявність заборгованості, незважаючи на те, що постійно проживає за адресою реєстрації. При цьому, у виконавчому написі зазначено іншу адресу його проживання, яка йому навіть не відома. Оскільки на підставі вказаного виконавчого напису із доходів позивача безпідставно стягнуто кошти у розмірі 15 355,46 грн., просить стягнути їх з відповідача на свою користь. Також просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати. На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою Владиславою Юріївною, зареєстрований в реєстрі за № 670, стягнути з ТОВ «ФАКТОРІНГС» на користь позивача кошти у розмірі 15 355 грн. 46 коп., які були стягнуті у межах виконавчого провадження № 67725321 та покласти на відповідача судові витрати у зв`язку з розглядом даної справи. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою Владиславою Юріївною, зареєстрований в реєстрі за № 670, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОРІНГС» заборгованості у розмірі 116 729,82 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОРІНГС» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 15 355 грн. 46 коп., які були стягнуті у межах виконавчого провадження № 67725321. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОРІНГС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОРІНГС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на те, що при визначені на стягненні 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не врахував складність справи та виконані адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат а також критерій розумності їхнього розміру, входячи з конкретних обставин справи, не звернув уваги на відсутність розрахунку вартості надання та виду таких послуг. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині задоволення позовних вимог позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою В.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 670, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОРІНГС» заборгованості у розмірі 116 729,82 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОРІНГС» на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 15 355 грн. 46 коп., які були стягнуті у межах виконавчого провадження № 67725321, тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі подано докази на підтвердження оплати гонорару та підстави для зменшення його розміру відсутні. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи. За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. На підтвердження витрат за надану правничу допомогу представником позивача подано до суду першої інстанції Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 20 травня 2022 року, Додаткову угоду від 20 травня 2022 року до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 20 травня 2022 року та Акт прийому-здачі наданих послуг за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 20 травня 2022 року. Загальна вартість послуг склала 6 000 грн. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в даному випадку наявні правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки наявні в матеріалах справи докази є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 755/9215/15-ц). Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України) Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, у розумінні положень ч .ч.4,5 ст.137 ЦПК України, у разі неспівмірності розміру витрат із складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт і їх обсягом ,ціною позову, суд може за клопотанням сторони зменшити розмір відшкодування таких витрат. Зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони. Вказаний висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у якій Верховний Суд зазначив, що право суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягає розподілу між сторонами, можливе лише за клопотанням іншої сторони. Відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої відповідачем заявлено не було. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів, з урахуванням наведеного вище та з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом Зарівною С.І. послугами, часом, витраченим адвокатом Зарівною С.В. на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом Зарівною С.В. послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є завищеним, тому дійшов правильного висновку про те, що стягненню підлягає сума 6 000 грн. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній відповідачем частині, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір в оскаржуваній відповідачем частині, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній відповідачем частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАКТОРІНГС» залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2022 року, воскаржуваній частині, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 14 березня 2023 року. Головуючий: Судді: