Постанова Київський апеляційний суд № 759/3092/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2272/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2023 року м. Київ Справа № 759/3092/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 серпня 2022 року, постановлену у складі судді Журибеди О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, встановив: У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києві від 18 серпня 2022 року провадження у справі закрито. Не погоджуючись з ухвалою, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вказує, що суд не звернув увагу на подану позивачем заяву про відкладення розгляду справи. Вирішуючи процесуальне питання про закриття провадження по справі за відсутності сторони позивача та неврахування думки позивача, суд дійшов помилкового висновку, що має місце рішення з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набрало законної сили, і слід провадження у справі закрити. При цьому послався на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 15 травня 2018 року у справі №759/13645/16-ц, у якій закрито провадження в частині його зустрічного позову до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Однак, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року по цивільній справі №759/13645/16-ц зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишено без розгляду. Роз`яснено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Вказана ухвала суду сторонами не оскаржувалася та набула законної сили. Враховуючи ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року та роз`яснення суду, позивач і звернувся до суду із заявленим позовом. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Вказує, що твердження скаржника у апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції помилково було закрито провадження по справі №759/3092/22 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України не відповідають дійсності, оскільки в іншій справі №759/13645/16-ц ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року провадження у справі в частині зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - закрито у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від позову. Крім того, скаржник був повідомлений про судове засідання на 18 серпня 2022 року у встановленому законом порядку. Суд першої інстанції законно відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із перебуванням його за межами міста Києва по сімейним обставинам, оскільки скаржник не надає в додатках до апеляційної скарги жодного доказу, що в нього існували поважні підстави не прибути в судове засідання 18 серпня 2022 року. Вважає, що позивач ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними та матеріальними правами, оскільки він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з аналогічними по суті та змісту позовними вимогами. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити ухвалу суду без змін. Позивач в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думку представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, у лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив: - визначити частки у праві спільної власності на земельну ділянку площею 0,0703га за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:75:142:0008, визнавши за ним ( ОСОБА_1 ) право власності на частину земельної ділянки, а за ОСОБА_4 - частину земельної ділянки, яка належала їй на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати за ним ( ОСОБА_1 ) право власності на обов`язкову долю: 1/8 частини будинку АДРЕСА_1 , 1/8 частину земельної ділянки площею 0,0703га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:142:0008 та на частину гаражного боксу № НОМЕР_1 в кооперативі «Кооперативна-6» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Святошинського районного суду м. Києві від 25.02.2022 року по справі відрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання. Закриваючи провадження у даній справі ухвалою від 18 серпня 2022 року на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що у справі № 759/13645/16-ц набрала законної сили ухвала суду про закриття провадження у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позову, постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а відтак дана справа підлягає закриттю. З таким висновком суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У статті 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Як встановлено з матеріалів справи, в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебувала справа № 759/13645/16-ц за основним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора м. Києва про зменшення обов`язкової частки у спадкуванні, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року провадження в частині зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом в справі за основним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора м. Києва про зменшення обов`язкової частки у спадкуванні, та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом позовом - закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст.255 ЦПК України. Продовжено розгляд справи за основним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора м. Києва про зменшення обов`язкової частки у спадкуванні, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.06.2018 року. Як вбачається зі змісту вказаної ухвали суду від 15 травня 2018 року, в ній не зазначено, що ОСОБА_1 звертався з заявою про відмову від позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування, а вказано, що «в судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подав до суду заяву про відмову від зустрічного позову до ОСОБА_1 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора м. Києва про зменшення обов`язкової частки у спадкуванні.» Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі №344/12454/19 (провадження №61-23376св19) зазначав, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Підстави для закриття провадження в справі вичерпно визначені статтею 255 ЦПК України, і свідчать про те, що процес виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, у тому числі і у зв`язку з волевиявленням сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки. Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі. Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18 (провадження № 61-48585св18) зазначив, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року у справі № 759/13645/16-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора м. Києва про зменшення обов`язкової частки у спадкуванні залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Отже, з викладеного вбачається, що у разі закриття провадження щодо зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування ухвалою від 15 травня 2018 року у повному обсязі заявлених вимог та залишення без розгляду основного позову ОСОБА_1 ухвалою від 05 червня 2019 року, розгляд цивільної справи № 759/13645/16-ц мав бути закінченим. Разом з тим, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у справі № 759/13645/16-ц, щодо якої судове провадження мало бути завершено з вищезазначених підстав, судом в подальшому продовжено розгляд справи, відбувались процесуальні дії та приймались судові рішення. Так, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року у справі № 759/13645/16-ц зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України - у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання позивача ОСОБА_1 , який був належним чином повідомленим про розгляд справи. При цьому, роз`яснено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Постановляючи зазначену ухвалу від 20 січня 2020 року у справі № 759/13645/16-ц суд першої інстанції посилався на наступне: «В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за основним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора м. Києва про зменшення обов`язкової частки у спадкуванні, та зустрічним позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Ухвалою суду від 15.05.2010 року провадження, в частині зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом в справі за основним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора м. Києва про зменшення обов`язкової частки у спадкуванні, та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом позовом - закрито. Продовжено розгляд справи за основним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора м. Києва про зменшення обов`язкової частки у спадкуванні. Ухвалою суду від 05.06.2019 року основний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора м. Києва про зменшення обов`язкової частки у спадкуванні, залишено без розгляду відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.» Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 20 січня 2020 року про залишення зустрічного позову ОСОБА_1 без розгляду, посилався на те, що в судове засідання належним чином повідомлений позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 02.12.2019 року, 20.01.2020 року не з`явився, заяв про поважні причини неявки суду не подав, не просив розглядати справу за його відсутності, уповноваженого представника не направив, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення його зустрічного позову без розгляду». Отже, аналізуючи зміст вступної та мотивувальної частини ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року, встановлено, що розгляд цивільної справи № 759/13645/16-ц не був закінчений та судом продовжувався судовий процес за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. 20 січня 2020 року Святошинським районним судом м. Києва у справі № 759/13645/16-ц було постановлено ухвалу про залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. З огляду на викладене, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не перевірив та не встановив, в якій частині позовних вимог ухвалою суду від 15 травня 2018 року було закрито провадження у справі № 759/13645/16-ц за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а в якій частині зустрічного позову ОСОБА_1 розгляд справи було продовжено, враховуючи наявність ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року про залишення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Отже, суд першої інстанції вищезазначеного не з`ясував та передчасно вирішив питання про закриття провадження у справі, що переглядається, що призвело до постановлення помилкової ухвали, а тому доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу та є обґрунтованими. З огляду на наведене, ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки така ухвала постановлена при неповному з`ясуванні обставин справи та з порушенням норм процесуального права. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375-379, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 серпня 2022 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 14 березня 2023 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.