Ухвала КАС ВС № 300/2861/22

УХВАЛА 14 березня 2023 року м. Київ справа № 300/2861/22 адміністративне провадження № К/990/7902/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі №300/2861/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, УСТАНОВИВ: 06 березня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга Міністерства юстиції України. Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №300/2861/22 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що неправильно застосовано абзаци 3, 4, 7 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 та абзаців 3, 5 пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100 у поєднанні зі статтею 236 КЗпП України. Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо необхідності обчислення середнього заробітку виходячи з виплат за останні два місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто за два місяці до ухвалення судового рішення про поновлення працівника на посаді, а не з виплат за два місяці роботи перед звільненням. За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Зі змісту оскаржуваних судових рішень Судом установлено, що позивач звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з Міністерства юстиції України середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 25 березня 2021 року по 28 жовтня 2021 року включно, в розмірі 296 280,54 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що не зважаючи на обов`язок щодо негайного виконання рішення суду від 24 березня 2021 року про поновлення позивача на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, роботодавець без поважних причин своєчасно не видав відповідний наказ. У зв`язку з цим позивач вказувала, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення згідно зі статтею 236 КЗпП України. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивача поновлено на посаді лише 29 жовтня 2021 року, що свідчить про затримку виконання судового рішення, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 25 березня 2021 року (наступного дня після проголошення судового рішення у справі №300/853/20) по 28 жовтня 2021 року (до дня, що передує прийняттю наказу про поновлення на посаді) на підставі статті 236 КЗпП України. Так, при розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з розміру заробітної плати позивача за останні 2 календарні місяці роботи - грудень 2019 року та січень 2020 року. Верховний Суд зауважує, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2023 року у справі №340/10802/21 Суд зазначив, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Отже, у цьому випадку позивача фактично позбавлено права на отримання заробітної плати внаслідок не виконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі. Таким чином, у цьому випадку подією з якою пов`язана виплата затримки виконання рішення суду є день незаконного звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Скаржник, серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу тим, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для учасника справи, що за змістом відповідає підпунктам «а, в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі. Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Міністерства юстиції України підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі №300/2861/22. Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України Суд, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі №300/2861/22 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. ........................... Ж.М. Мельник-Томенко Суддя Верховного Суду