LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС300/2275/21

від 19.09.2022 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року у справі №300/2275/21 - …

УХВАЛА 19 вересня 2022 року м. Київ справа № 300/2275/21 адміністративне провадження № К/990/23376/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року у справі №300/2275/21 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним, скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: 29 серпня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у справі №300/2275/21 є пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункт 1 частини другої статті 353 КАС України. Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Тобто, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування пунктів 7, 11 Порядку проходження атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №580/2357/20. Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 березня 2021 року у справі №580/2357/20. Так, про погане самопочуття або технічні збої в програмі, або роботі комп`ютерної техніки під час проведення атестації позивач кадрову комісію не повідомляла, у той час як у справі, на яку вона покликається, відповідні обставини мали місце безпосередньо під час складання іспиту. Отже, зазначені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, а тому посилання заявника касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції було прийнято рішення у цій справі без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постанові Верховного Суду, є необґрунтованими. На указане скаржнику вже зверталась увага ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року у цій справі. З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження заявник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: незастосування судом до спірних правовідносин пунктів 9, 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ, пункту 3 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації №221, вимог закону «Про інформацію»; незастосування судом до спірних правовідносин пункту 11 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, пункту 18 Порядку роботи кадрових комісій №233 щодо визначення уповноваженого суб`єкта на прийняття рішення в ході процедури атестації позивача. Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду та обґрунтувати свою позицію щодо її застосування. Суд не бере до уваги посилання скаржника про незастосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що, на її думку, підлягали застосуванню, оскільки такі доводи не відповідають умовам оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та не вказують на необхідність формулювання Верховним Судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Суд зауважує, що посилання заявника на відсутність висновків Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження. На указане заявнику вже зверталась увага в ухвалі Верховного Суду від 11 липня 2022 року у цій справі. Щодо посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України Суд зазначає, що за змістом указаної норми підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі. Зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року у справі №300/2275/21. Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 328, 330, 332 КАС України Суд, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року у справі №300/2275/21 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. ........................... Ж.М. Мельник-Томенко Суддя Верховного Суду

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»