Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3446/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3446/22 пров. № А/857/2778/23 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Кременецької районної ради Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року (рішення ухвалене у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Мандзія О.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременецької районної ради Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: У вересні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременецької районної ради визнано дії Кременецької районної ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті заробітної плати ОСОБА_1 , як голові ліквідаційної комісії протиправними, зобов`язано Кременецьку районну раду нарахувати та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 з 05.04.2021 по 31.10.2022 в розмірі 237529,74 грн., без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до рішення № 122 від 27.10.2011 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Кременецького центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 27.10.2011 в порядку переведення з посади заступника директора установи на підставі ст.32 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України). Згідно рішення районної ради від 05.01.2021 № 30 "Про припинення юридичної особи Кременецького територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" припинено юридичну особу Кременецький територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кременецького району шляхом ліквідації. Пунктом 5 даного рішення зобов`язано ліквідатора (голову ліквідаційної комісії) Бобрик Є.С. провести процедуру ліквідації. Однак, з 05.04.2021 позивачу не нараховується та не виплачується заробітна плата за виконану роботу. Просив позов задоволити. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кременецької районної ради щодо ненарахування та невиплати заробітної плати ОСОБА_1 як голові ліквідаційної комісії Кременецького територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Зобов`язано Кременецьку районну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з 05.04.2021 по 12.12.2022, як голові ліквідаційної комісії Кременецького територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржила Кременецька районна рада Тернопільської області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 27.10.2011 призначено на посаду директора Кременецького центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) відповідно до рішення Кременецької районної ради № 122 від 27.10.2011, про що зроблено відповідний запис у її трудовій книжці НОМЕР_1 від 28.05.1979. Рішенням Кременецької районної ради від 05.01.2021 № 30 "Про припинення юридичної особи Кременецького територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" припинено юридичну особу Кременецький територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кременецького району шляхом ліквідації. Створено ліквідаційну комісію, головою якої призначено Бобрик Є.С. Зобов`язано ліквідатора (голову ліквідаційної комісії) Бобрик Є.С. провести процедуру ліквідації. Позивач неодноразово зверталась до Кременецької районної ради з заявами, зокрема, про нарахування та виплату їй заробітної плати з 05.04.2021. Листом Кременецької районної ради від 01.07.2022 №01-38/03-17 ОСОБА_1 повідомлено, зокрема, що відповідно до п.10 рішення Кременецької районної ради від 05.01.2021 № 30 "Про припинення юридичної особи Кременецького територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" ОСОБА_1 після завершення розрахунків з кредиторами, ліквідатору скласти ліквідаційний баланс та подати його на затвердження Кременецькою районною радою, чого позивачем не було здійснено. Голова та члени ліквідаційної комісії отримують заробітну плату за займаними посадами відповідно до умов оплати праці, які є чинними в установі та продовжують роботу на займаних посадах до повної ліквідації установи. Враховуючи правові аспекти, юридична особа вважається ліквідованою з дня внесення про це запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб для цього члени ліквідаційної комісії подають такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення держреєстрації припинення юридичної особи у зв`язку з ліквідацією та довідку архівної установи про прийняття документів тривалого зберігання. Держреєстратор протягом 24 годин з моменту отримання документів приймає рішення про припинення діяльності юридичної особи. Відповідно такий день буде останнім робочим днем членів ліквідаційної комісії. Правове регулювання державної служби, у відповідності до ст.5 Закону України "Про державну службу", здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України "Про державну службу" дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому можливе субсидіарне застосування загальних норм, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю. Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні. Частиною 1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст.2 Закону України "Про оплату праці". Основна заробітна плата, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, що узгоджуються з ст.24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Що стосується виплати заробітної плати голові і членам ліквідаційної комісії, то спеціального механізму оплати їх праці немає, тобто ці особи працюють та отримують заробітну плату за займаними посадами згідно з чинними у відповідній установі, організації умовами оплати праці (лист Міністерства соціальної політики України від 24.09.2013 №821/13/155-13 "Про оплату праці членів ліквідаційної комісії"). Законодавством чітко не визначено питання оплати праці ліквідатора. Аналогія права чи закону застосовується до правовідносин, що є близькими за змістом. Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Аналізуючи зміст ч.2 ст.233 КЗпП, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про виплату заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат. Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 10.05.2019 в справі № 816/1791/17. Таким чином, як ч.1 ст.94 КЗпП України, так і ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ст.1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у ч.1 ст.94 КЗпП України і ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці", як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу. Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - "оплатності праці", який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя. Апеляційним судом встановлено, що позивача призначено з 27.10.2011 на посаду директора Кременецького центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та з 05.01.2021 головою ліквідаційної комісії Кременецького центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Згідно документів архівного фонду Кременецького центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), в книзі нарахування заробітної плати є відомості про останню заробітну плату ОСОБА_1 у березні 2021 року (а.с.54). Відтак, ОСОБА_1 , як керівника Кременецького центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), було призначено головою комісії з припинення цієї служби, що по даний час виконує покладені на неї трудові функції, однак належної їй заробітної плати з квітня 2021 року не отримує. Відповідач у листі від 01.07.2022 №01-38/03-17 самостійно вказує, що голова та члени ліквідаційної комісії отримують заробітну плату за займаними посадами відповідно до умов оплати праці, які є чинними в установі та продовжують роботу на займаних посадах до повної ліквідації установи. Проте, апеляційний суд звертає увагу, що в матеріалів справи відсутня відомість про нарахування заробітної плати, в якій би містився підпис позивача про те, що останнім отримано відповідні суми заробітної плати з квітня 2021 року. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Кременецької районної ради Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі №500/3446/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська