Постанова 4856 № 120/8766/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8766/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Н.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 14 березня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень повідомлень-рішень. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №6465/02-32-09-04/ НОМЕР_1 від 27.09.2022; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №6470/02-32-09-04/ НОМЕР_1 від 27.09.2022. - визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій №6460/02-32-09-04/ НОМЕР_1 від 27.09.2022; - стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області судовий збір у розмірі 12 405,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста п`ять гривень). Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 12.12.1994 за №21750170000001854, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №439065. У період з 27.07.2022 по 04.08.2022 на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1909к від 26.07.2022 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » та направлень на проведення фактичної перевірки від 26.07.2022 № 2381 та №2382 посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 та адресою місця зберігання, пального: АДРЕСА_2 за період з 01.04.2020. За результатами фактичної перевірки складено акт №84607/02-32-09-01/ НОМЕР_1 від 04.08.2022, в якому зафіксовано виявлені під час перевірки порушення, а саме: - підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (із внесеними змінами і доповненнями), а саме, ФОП ОСОБА_1 отримав протягом 2021 року дизельне пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливнороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним) без реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП СЕ); - статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) а саме, ФОП ОСОБА_1 у період з 01.04.2020 по 05.04.2020 здійснювало господарську діяльність із зберігання пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального; - пунктів 85.2, 85.4, статті 85 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме ФОП ОСОБА_1 не надано посадовим особам контролюючого органу документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Позивачем було подано заперечення до акту про результати перевірок ФОП ОСОБА_1 від 04.08.2022 з питань обігу пального за період з 01.04.2020 по 27.07.2022, у яких він вказав, що у наказі відсутні підстави для проведення фактичної перевірки визначені у п. 80.2 ст. 80 ПК України. За результатами проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , на підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 27.09.2022 та рішення про застосування фінансових санкцій: - №6465/02-32-09-04/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПКУ та застосовано штрафні санкції на підставі п. 54.3.3, п. 54.3 ст. 54 і п. 128.1.2 ст. 128.1 ПІКУ у сумі 1000 000 грн. - №6470/02-32-09-04/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення пунктів 85.2, 85.4, статті 85 ПКУ та застосовано штрафні санкції на підставі пп. 54.3.3, п. 54.3 ст 54 і п. 121.1 ст. 121 ПКУ у сумі 1020 грн. - №6460/02-32-09-04/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-В та застосовано штрафні санкції на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP у сумі 500 000 грн. Вважаючи, що оскаржувані рішення прийняті контролюючим органом на підставі незаконно проведеної перевірки, а тому не погоджуючись із правомірністю вказаних дій та рішень відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення від 27.09.2020 №6465/02-32-09-04/2226812276, №6470/02-32-09-04/2226812276 та рішення про застосування фінансових санкцій №6460/02-32-09-04/2226812276 від 27.09.2022 є протиправними, а тому підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України). Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80); - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80); - письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80); - неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80); - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80); - у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80); - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80). Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Суд зазначає, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку. Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14). При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки, про що також неодноразово висловився Верховний Суд у своїх постановах від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18, від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17. Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Як свідчать матеріали справи, як підставу для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 26.07.2022 №1909к зазначено підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункти 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ та доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області №953/02-32-09-01 від 25.07.2022. Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства та доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав чітку мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки. Крім того, у доповідній записці №953/02-32-09-01 від 25.07.2022 про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 (на яку посилається відповідач у наказі) зазначено, що листом ДПС України від 09.06.2022 №4911/7/99-00-09-03-02-07 з метою відпрацювання суб`єктів господарювання, якими отримано пального більше 1 млн. літрів і не зареєстровано акцизний склад, зобов`язано провести фактичні перевірки, в т.ч. ФОП ОСОБА_1 . Враховуючи викладено, начальник управління контролю за підакцизними товарами Мороз О., з метою протидії незаконному обігу пального та впорядкування обліку пального, в рамках пп. 80.2.2 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, просив в.о. начальника ГУ ДПС у Вінницькій області надати дозвіл на проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 та адресою місця зберігання пального: АДРЕСА_2 , терміном 10 діб з 27.07.2022 , з метою контролю за дотриманням вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні. У свою чергу, у листі ДПС України №4911/7/99-00-09-03-02-07 від 09.06.2022 від 09.06.2022 вказано, що за 2021 рік 288 суб`єкта господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) отримали протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливнороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії); з них: 7 суб`єктів, якими відповідно до ст. 15 Закону 481 не отримується ліцензія на право зберігання пального на місця зберігання пального; 33 суб`єкта зареєструвались платниками акцизного податку з реалізації пального та зареєстровали 51 акцизний склад, ними ж отримано 11 ліцензій на зберігання, 7 - оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі та 121 - зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). Решта 255 суб`єктів не реєстровано платниками акцизного податку - розпорядниками акцизного складу та не зареєстровано жодного АС, при цьому отримано 43 ліцензій на зберігання, 516 - зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), та | оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі. Враховуючи викладене в.о. директора Департаменту контролю за підакцизними товарами просить Головні управління ДПС в областях, м. Києві провести фактичні перевірки, зазначених в переліку суб`єктів господарювання, не менше 3-х суб`єктів за місяць. Однак, як з`ясовано зі змісту вказаного листа, наведена в останньому інформація є загальною та не вказує на жодні порушення податкового законодавства, вчинені конкретно ФОП ОСОБА_1 . Водночас, суд зауважує, що інформація ДПС як підстава, яка підпадає під дію підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Верховний Суд у постанові від 5 березня 2019 року по справі № 820/4893/18 зазначив, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно статті 80 ПК України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. У постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 Верховний Суд в подібних правовідносинах вказав, що у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути крім посилання на норми, що їх регулюють, посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою. Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі №820/4891/18, від 18 квітня 2022 у справі №440/6887/20, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі 120/4608/20-а. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом. Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому суд зазначає, що "підстава" це не нумероване позначення пункту 80.2 статті 80 ПК України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під "підставою" у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 1 липня 2019 року по справі N 140/2181/18, від 10 липня 2019 року по справі N 160/7669/18). Судом першої інстанції правильно вказано, що зазначення в наказі лише підпунктів Податкового кодексу України та доповідної записки, без посилання на конкретні обставини, не є підставою для проведення фактичної перевірки. А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтверджували, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , була інформація про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 чи за адресою місця зберігання пального: АДРЕСА_2 . Адже, у такому наказі відповідача №1909к від 26.07.2022 відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють та доповідної записки, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства та на підставі яких відомостей або документів (дата, номер) були встановлені можливі факти сумнівності у діяльності позивача. Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі ГУ ДПС у Вінницькій області №1909к від 26.07.2022 будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, та суперечливість наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву підстав для такої перевірки фактичній меті її проведення, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено протиправно. Відповідно, суд погоджується з доводами позивача про те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 призводять до відсутності правових наслідків такої. Такий правовий висновок був неодноразово підтриманий Верховним Судом за результатами розгляду спорів із подібними правовідносинами (зокрема постанови по справі № 120/5229/20-а від 12.10.2021, по справі № 120/5729/20-а від 12.10.2021 та інші). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення від 27.09.2020 №6465/02-32-09-04/2226812276, №6470/02-32-09-04/2226812276 та рішення про застосування фінансових санкцій №6460/02-32-09-04/ НОМЕР_1 від 27.09.2022 є протиправними, а тому підлягають скасуванню. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 14 березня 2023 року. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.