Постанова 4855 № 320/5523/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5523/21 Головуючий у І інстанції - Дудін С.О., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «МХП» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: Приватне акціонерне товариство «МХП» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2021 №00041040101, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 334 104, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до перевірки ним були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарської операції з надання йому вказаними контрагентами відповідних товарів та послуг, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій з контрагентами. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована нереальністю господарських операцій позивача з контрагентами. Апелянт наголошує, що позивач до перевірки не надав ТТН та будь-які інші підтверджуючі документи щодо надання ПП «Агропром+» транспортних послуг. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ПАТ «МХП» зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У період з 23.12.2020 по 16.12.2020 посадовими особами Офісу великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «МХП» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100, 000 грн по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої було складено акт від 19.01.2021 №7/28-10-04-01-03/25412361. Контролюючий орган під час проведення перевірки встановив, що податок на додану вартість за операціями з ПП «Агропром+» включено до податкового кредиту жовтня 2020 року ПДВ в сумі 290 671, 00 грн, у тому числі по періодах: вересень 2020 року - 90 919, 00 грн, жовтень 2020 року - 199 752, 00 грн, при цьому, зауважив, що до перевірки товарно-транспортні накладні та будь-які інші підтверджуючі документи щодо надання транспортних послуг не надано. Згідно інформації ПП «Агропром+», поданої до контролюючого органу «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» №20-ОПП, наявність автомобілів -відсутня. У зв`язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що відбулось лише документальне оформлення господарських операцій з придбання у вересні-жовтні 2020 року транспортних послуг, загальною вартістю 1 744 025, 00 грн (у т.ч. ПДВ - 290 671, 00 грн), оскільки відсутнє реальне джерело походження ідентифікованих послуг, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до ПАТ «Миронівський хлібопродукт». Також, в акті перевірки вказано, що податок на додану вартість за операціями з ПП «Арміра» включено до податкового кредиту жовтня 2020 року ПДВ в сумі 43 433, 00 грн, у тому числі по періодах: вересень 2020 року - 27 500, 00 грн, жовтень 2020 року - 15 933, 00 грн. Відповідно до інформації, отриманої від ГУ ДФС у Кіровоградській області листом (вхідний №11035/7 від 07.08.2020) на запит Офісу великих платників податків ДПС від 23.07.2020 №16792/7/28-10-42-03-10, встановлено, що в результаті виходу за податковою адресою - підприємство за такою адресою не знаходиться. Відповідно до даних ЄРПН встановлено реєстрацію в адресу ПП «Арміра» податкових накладних щодо надання охоронних послуг від ТОВ «Форейн Трейд Бізнес» та від ТОВ «Антанас Безпека». Згідно даних АІС «Податковий блок» податковий кредит вказаних товариств сформований за жовтень 2020 року був сформований за рахунок придбання одягу, продуктів харчування, запчастин та оренди приміщення та авто. Отже, враховуючи вищевказане, контролюючий орган дійшов висновку про те, що відбулось лише документальне оформлення господарських операції з придбання у вересні-жовтні 2020 року охоронних послуг загальною вартістю 260 600, 00 грн, у т.ч. ПДВ - 43 433, 33 грн, оскільки відсутнє реальне (законне) походження ідентифікованих послуг. З огляду на викладене контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 10 700 062,00 грн. та п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 334 104, 00 грн та завишення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 334 104, 00 грн. На підставі висновків перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2021 №00041040101, яким позивачу зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2020 року на 334 104, 00 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 201.8 статті 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання. Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Судом установлено, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПП «Агропром+» та ПП «Арміра» сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, а податкові накладні, виписані зазначеним контрагентом, містять всі реквізити, визначені в якості необхідних ст. 201 ПК України. Наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, а фактично висновок контролюючого органу про порушення позивачем чинного податкового законодавства ґрунтується на твердженнях про те, що господарські операцій позивача з вказаними контрагентами носять фіктивний характер, з приводу чого суд зазначає наступне. 11.03.2019 між Приватним підприємством «Агропром+» та ОСОБА_1 укладено договір оренди (найму), за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування ряд транспортних засобів. Пунктом 4.1 зазначеного договору визначено, що строк найму по цьому договору становить п`ять років з моменту його підписання, нотаріального посвідчення, а також підписання акта приймання-передачі. 11.03.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі транспортних засобів. 01.06.2020 між Приватним підприємством «Агропром+» та ОСОБА_2 укладено договір оренди (найму), за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування ряд транспортних засобів. Пунктом 4.1 договору визначено, що строк найму по цьому договору становить п`ять років з моменту його підписання, нотаріального посвідчення, а також підписання акту приймання-передачі. 05.06.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі транспортних засобів. 27.01.2020 між Приватним підприємством «Агропром+» та ОСОБА_2 укладено договір оренди (найму), за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування транспортні засоби матки та моделі:VOLVO FH 42T, 2010 року випуску, тип спеціалізований вантажнй-спеціалізований сідловий тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . Пунктом 4.1 договору визначено, що строк найму по цьому договору становить п`ять років з моменту його підписання, нотаріального посвідчення, а також підписання акту приймання-передачі. 27.01.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі транспортних засобів. 11.03.2019 між Приватним підприємством «Агропром+» та ОСОБА_3 укладено договір оренди (найму), за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування ряд транспортних засобів. Пунктом 4.1 договору визначено, що строк найму по цьому договору становить п`ять років з моменту його підписання, нотаріального посвідчення, а також підписання акту приймання-передачі. 11.03.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі транспортних засобів. Також, 14.08.2020 між Приватним підприємством «Агропром+» та ОСОБА_4 укладено договір оренди транспортних засобів, за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне користування ряд транспортних засобів. Пунктом 9 договору визначено, що термін оренди становить з 14.08.2020 по 31.12.2030. 11.03.2019 між Приватним підприємством «Агропром+» та ОСОБА_2 укладено договір оренди (найму), за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування ряд транспортних засобів. Пунктом 4.1 договору визначено, що строк найму по цьому договору становить п`ять років з моменту його підписання, нотаріального посвідчення, а також підписання акту приймання-передачі. 11.03.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі транспортних засобів. Також, 11.03.2019 між Приватним підприємством «Агропром+» та ОСОБА_5 укладено договір оренди (найму), за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування ряд транспортних засобів. Пунктом 4.1 договору визначено, що строк найму по цьому договору становить п`ять років з моменту його підписання, нотаріального посвідчення, а також підписання акту приймання-передачі. 11.03.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі транспортних засобів. 01.10.2020 між Приватним підприємством «Агропром+» та ФОП ОСОБА_6 укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №01/10/20, за умовами якого вказана особа зобов`язалась передати контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування та забезпечити своїми силами керування та технічну експлуатацію автомобіля марки ДАФ, державний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 та спеціальний напівпричіп марки SCHMITS, державний номер НОМЕР_5 , 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_6 . Також, 01.10.2020 між Приватним підприємством «Агропром+» та ФОП ОСОБА_7 укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №01/10/20, за умовами якого вказана особа зобов`язалась передати контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування та забезпечити своїми силами керування та технічну експлуатацію автомобіля марки ДАФ, державний номер НОМЕР_7 , 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_8 та спеціальний напівпричіп марки Cherea, державний номер НОМЕР_9 , 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_10 . Отже, вищенаведене свідчить, що виконання ПП «Агропром+» зобов`язань щодо надання позивачу послуг з транспортного перевезення здійснювалось вказаним контрагентом шляхом залучення інших суб`єктів фізичних осіб. В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивач не надав йому до перевірки товарно-транспортні накладні, складені під час надання ПП «Агропром+» відповідних послуг позивачу. Разом з тим, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції відповідач не надав суду докази звернення до позивача із відповідним запитом про надання товарно-транспортних накладних, складених за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Агропром+». Такі докази не були подані відповідачем і до суду апеляційної інстанції. При цьому, матеріали справи містять лист позивача від 24.12.2020, адресований Офісу великих платників податків ДПС України, в якому ПАТ «МХП» повідомило про наявність у товариства всіх первинних документів, що стосуються його господарської діяльності, за місцезнаходженням платника податків та можливість отримання таких документів для перевірки у будь-який час. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріалами справи спростовуються наведені відповідачем в акті перевірки висновки щодо ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, складених між ним та ПП «Агропром+» за вересень-жовтень 2020 року. Також, відповідач, обґрунтовуючи нереальність господарських операцій між позивачем та ПП «Арміра» зазначив про наявність інформації ГУ ДФС у Кіровоградській області, оформленої листом вхідний №1105/7 від 07.08.2020 про відсутність підприємства за податковою адресою. Разом з тим, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції відповідач не надав суду вказаний документ, і тим самим, не підтвердив, наведені в акті від 19.01.2021 №7/28-10-04-01-03/25412361, твердження. Такі докази не були подані відповідачем і до суду апеляційної інстанції. Як правильно наголосив суд першої інстанції, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами договорів. Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №815/253/16. Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19 зазначив, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Апелянтом у даній справі не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента. З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій з ПП «Агропром+» та ПП «Арміра», що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 08.02.2021 №00041040101. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова