Постанова 4806 № 307/57/14-ц

Справа № 307/57/14-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 28 лютого 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Фазикош Г.В., з участю секретаря Гусоньки З.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Тячівського районного суду від 26 вересня 2022 року (у складі судді Чопика В.В.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого листа, - ВСТАНОВИВ: ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (надалі Товариство) звернулося до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа. Просило видати дублікат виконавчого листа по справі № 307/57/14-ц про стягнення заборгованості в розмірі 415 060,32 грн. і 3 654 грн. судового збору з ОСОБА_2 на користь ВАТ «КБ «Надра», стосовно боржника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). На обґрунтування указало, що 18.08.2022 р. на електронну адресу Товариства надійшов лист від 17.08.2022 р. за № 2009/2.2-22/693 УЗПВР у якому зазначено, що на виконанні Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження № 52623610 про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» з примусового виконання виконавчого листа по справі №307/57/14-ц. Однак, 27.12.2019 р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу № 52623610 на підставі п.4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, згідно з інформацією із Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 18.08.2022 р. виконавчий лист не перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби чи на виконанні у приватних виконавців. У кредитній справі виконавчий лист Тячівського районного суду Закарпатської області по справі № 307/57/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 415 060,32 грн. відсутній, що підтверджується актом від 12.03.2021 р. Указує, що виконавчий лист разом із постановою було втрачено при пересилці (докази направлення постанови № 52623610 від 27.12.2019 р. разом із виконавчим документом на адресу стягувача надано не було). Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу № 52623610 винесена 27.12.2019 р., тобто строк повторного пред`явлення виконавчого документа встановлюється до «27.12.2022 року», що відповідає вимогам частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Тячівського районного суду від 26 вересня 2022 р. у задоволенні заяви Товариства відмовлено. Товариство просить скасувати цю ухвалу, а вимоги заяви задовольнити в повному обсязі. Покликається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що органом державної виконавчої служби, на виконанні якого перебував виконавчий лист, не надано доказів підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відтак є підстави вважати про втрату виконавчого листа. Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Представник Товариства був присутній у судовому засіданні, яке відбулося 28.02.2023 р., боржник ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_4 (а.с.71) не були присутні в цьому судовому засіданні, хоча адвокат Марків Р.М. був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини своє неявки суд не повідомляв. Також на вимогу адвоката Марківа Р.Б. матеріали справи були відскановані та відправленні до системи «Електронний суд» (а.с.73-74), однак своєї правової позиції у відзиві на апеляційну скаргу ним не було викладено, відтак розгляд справи відбувся без участі боржника та його представника, який знав про дату, час і місце розгляду справи, а також був знайомий із апеляційною скаргою. Апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а вимоги викладені в заяві Товариства задовольнити, з таких мотивів. Суд виходив із того, що зміст заяви про видачу дубліката виконавчого листа не містить виклад обставин і зазначення доказів, які б свідчили про втрату виконавчого листа, зокрема заявник не довів відсутність можливості провести перевірку втрати поштового відправлення у встановленому законом порядку. Таким чином, твердження заявника щодо втрати виконавчого листа при пересилці ґрунтується виключно на особистих припущеннях. За таких обставин немає підстав вважати, що виконавчій лист по справі був втрачений, а отже відсутня передбачена законом підстава для видачі його дублікату. При цьому суд установив, що рішенням Тячівського районного суду в справі № 307/57/14-ц від 11.03.2014 р. позов ПАТ КБ «Надра» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 19/МБ-26 в сумі 415060,32 грн. шляхом звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна на земельну ділянку загальною площею 0,1657 га з розташованим на ній незавершеним будівництвом готельним комплексом готовністю 70 %, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме: продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, установленою у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», для задоволення грошових вимог ПАТ КБ «Надра» та 3654.00 грн. судового збору. Ухвалою Тячівського районного суду від 11.03.2021 р. по справі № 307/57/14-ц (провадження № 6/307/27/21) заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» задоволено частково, замінено стягувача ВАТ «КБ «Надра» на стягувача ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп по цивільній справі №307/57/14-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про звернення стягнення, згідно з рішенням Тячівського районного суду від 11 березня 2014 р., а в решті заяви відмовлено, тобто у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та у видачі дубліката виконавчого листа відмовлено. Із матеріалів справи вбачається, що Товариство 04.08.2022 р. звернулося до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із запитом стосовно виконання виконавчого листа виданого по справі № 307/57/14 (а.с.7-8). Із відповіді від 17.08.2022 р. убачається, що такий виконавчий лист не перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби (а.с.9-10). Актом від 12.03.2021 р. огляду матеріалів кредитної справи № 19/МБ-26 від 24.03.2008 р. встановлено, що в матеріалах кредитної справи, де боржником, зокрема, є ОСОБА_2 оригінал виконавчого листа по справі № 307/57/14 відсутній. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом. Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії). До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України. Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Отже, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Відмовляючи у задоволенні заяви Товариства про видачу дублікату виконавчого листа у справі № 307/57/14 суд першої інстанції виходив із відсутності доказів його втрати. Указані висновки є передчасними з наступних підстав. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Разом із тим, частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року та діяв на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі Закон № 1404-VIII), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені у вказаних правових нормах, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, ? з наступного дня після його постановлення. Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (частина друга статті 23 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (частина третя статті 23 Закону України «Про виконавче провадження»). Аналогічні приписи містяться у частинах четвертій, п`ятій статті 12 Закону № 1404-VIII. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Із матеріалів справи вбачається, що 04.10.2016 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання виконавчого листа № 307/57/14-ц від 02.04.2014 р. про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 19/МБ-26 у сумі 415 060,32 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 27 грудня 2019 року заступником начальника відділу Дзябко С.І. керуючись п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Отже, відповідно до пункту 1 частини першої, частин другої, третьої статті 23 Закону № 606-XIV, частин четвертій, п`ятій статті 12 Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався. При ухваленні оскаржуваного судового рішення про видачу дубліката виконавчого листа фактів пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлено не було. Відтак, відсутні підстави вважати, що заявником пропущено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання та, відповідно, подання заяви про видачу дублікату виконавчого листа. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази повернення (вручення) органом державної виконавчої служби стягувачу виконавчого документа (виконавчого листа № 307/57/14-ц). Також відсутні документи, що підтверджують надіслання органом виконавчої служби постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві. Разом з тим, за правилами частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Із огляду на це, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012 (провадження № 61-2884св18), від 22 січня 2020 року у справі № 2-1693/10 провадження № 61-13783св19, від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12 (провадження № 61-40193св19). Проте, в матеріалах справи відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення надісланого стягувачу поштового відправлення, а саме постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві з виконавчим листом № 307/57/14-ц від 02.04.2014 р., виданого Тячівським районним судом. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд не звернув уваги на те, що рішення Тячівського районного суду від 11 березня 2014 року у справі № 307/57/14, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 19/МБ-26 у сумі 415060,32 грн. шляхом звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна на земельну ділянку загальною площею 0,1657 га з розташованим на ній незавершеним будівництвом готельним комплексом готовністю 70 %, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме: продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, установленою в порядку, передбаченому Законом України «про виконавче провадження», для задоволення грошових вимог ПАТ КБ «Надра» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 3654 грн. у відшкодування сплаченого судового збору, не виконано (доказів протилежного матеріали справи не містять), а виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист ні у стягувача, ні в органі виконавчої служби на виконанні не перебуває. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 р. у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19). Із огляду на це суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви у зв`язку із недоведеністю заявником втрати виконавчого листа. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам закону оскаржене рішення суду першої інстанції не відповідає. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.1, п.п.1, 4 ЦПК України ухвалу суду першої інстанції належить скасувати. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1, 4, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задовольнити. 2.Ухвалу Тячівського районного суду від 26 вересня 2022 року скасувати. 3.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа задовольнити. 3.1. Видати дублікат виконавчого листа по справі № 307/57/14-ц про стягнення заборгованості в розмірі 415 060,32 грн. і 3 654 грн. судового збору з ОСОБА_2 на користь ВАТ «КБ «Надра», стосовно боржника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 13 березня 2023 р. Судді: