Постанова 4857 № 460/10133/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/10133/21 пров. № А/857/18065/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року (головуючого судді Щербакова В.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Рівне повний текст рішення складено 16.11.2022) у справі №460/10133/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ФОП ОСОБА_1 19.07.2021 звернулося в суд з позовом до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в якому просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №279858 від 06.07.2021. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року задоволено повністю позов. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 25.05.2021 контролюючими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку №013339 від 21.05.2021 та щотижневого графіку проведення рейдових перевірок на ділянці 127 км а/д Н- 22, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, в межах якої здійснювався габаритно-ваговий контроль вантажних транспортних засобів. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів під час такої перевірки був зупинений транспортний засіб марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Водій транспортного засобу надав для перевірки посадовим особам Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки наступні документи: - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; - посвідчення водія серії НОМЕР_3 ; - товарно-транспортна накладна від 25.05.2021 №1. Згідно реєстраційних документів на транспортний засіб та товарно-транспортної накладної автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 , який є і власником транспортного засобу. За результатами габаритно-вагового контролю транспортних засобів позивача встановлено, що навантаження на одиночну вісь становить 12.580 т при нормативно допустимих 11 т. Дане перевищення у відсотковому співвідношенні до нормативно допустимого становить 14,4%. Після приведення водієм транспортного засобу вагових параметрів до норми, було проведено повторний габаритно-ваговий контроль (талон №212 від 25.05.2021), результатами якого підтверджено усунення порушень габаритно-вагових параметрів. На підставі талону про зважування контролюючими особами складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.05.2021 №037024, №037023. У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідностей фактичних вагових параметрів нормам та правилам, встановлених законодавством, контролюючими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №036709 від 25.05.2021. 06.07.2021 заступником начальника управління була розглянута справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт. За наслідками розгляду справи складено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 06.07.2021 №279858, якою до позивача застосовано штраф у сумі 17000,00 грн. за порушення ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103). Відповідно до пункту 1 Постанови №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Відповідно до пункту 8 Постанови №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті» №196-р від 03.03.2020 територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті реорганізовано шляхом злиття у відповідні територіальні органи Служби. Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області у Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. В силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567). Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. За приписами пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. За змістом статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-ІV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства. Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Як встановлено з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами управління Укртрансбезпеки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №284153. В акті зафіксовано порушення вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: осьове навантаження на одиночну вісь 12.580 т при допустимому - 11 т. Водночас перевіркою зафіксовано, що документи, передбачені ст.48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: дозвіл, у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні. Водночас, як вказує відповідач після приведення водієм транспортного засобу вагових параметрів до норми, було проведено повторний габаритно-ваговий контроль (талон №212 від 25.05.2021) з відрізком часу в 30 хв. і за результатами якого вже не було порушень габаритно-вагових параметрів, а тому апеляційний суд вважає, що дані висновки контролюючого органу вказують на сумніви, що працівниками Управління Укртрансбезпеки правильно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача 25.05.2021. Щодо дотримання процедури розгляду справи про відповідні правопорушення в контексті спірних правовідносин. Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункту 27 Порядку № 1567). З аналізу вказаних вище правових норм слідує, що на орган державного контролю покладено обов`язок повідомити уповноважену особу суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення законодавства одним із способів: під розписку або рекомендованим листом із повідомленням. Справа розглядається за участю уповноваженої особи суб`єкта господарювання, за виключенням випадку, коли уповноважена особа, яка належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, не з`явилася. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, така винесена 06.07.2021 на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.05.2021 за №284153. Водночас, не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 09.07.2021 отримано поштове відправлення №3301105743727, адресат Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, в якому містився лист від 25.06.2021 за №49708/22.4/24-21 з повідомленням про розгляд справ про порушення, який відбудеться 06.07.2021 о 10:00. Як вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та відстеження з сайту АТ «УКРПОШТА», відправлення направлено поштою 26.06.2021, прибуло до точки видачі 02.07.2021, отримано позивачем 09.07.2021 Суд враховує, що особі, до якої застосовується санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за умов фактичного отримання позивачем повідомлення про розгляд 09.07.2021 та призначення розгляду справи на 06.07.2021, позивач не був належним чином, завчасно повідомлений про розгляд справи, для можливості прибути на розгляд та надати обгрунтовані заперечення. Таким чином, відповідач не виконав обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, чим позивача було позбавлено права на участь у розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченого пунктом 26 Порядку № 1567, і в свою чергу, порушено порядок розгляду даної категорії справ, закріплений положеннями Порядку № 1567. Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. При цьому, посилання відповідача на те, що позивач свідомо не забирав поштове відправлення з пошти, внаслідок чого останнє було невручене суд вважає безпідставним, оскільки, поштове відправлення надійшло до відділення 02.07.2021 (п`ятниця), а розгляд справи був призначений на 06.07.2021. Тобто, в межах даної справи, розгляд справи був призначений через 1 робочий день після надходження відправлення до точки видачі. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом і підстав для скасування рішення суду не вбачається. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі №460/10133/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк Р.Й. Коваль Повний текст постанови складено 13.03.2023