Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/4897/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/4897/22 пров. № А/857/15924/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправними дій та скасування приписів, суддя у І інстанції Сакалош В.М., час ухвалення рішення 11 год 18 хв, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 06 жовтня 2022 року, ВСТАНОВИВ : У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі ІДАБК), що полягають у проведенні 13 серпня 2021 року позапланової перевірки на об`єкті, розташованому за адресою АДРЕСА_1 ; - визнати протиправними та скасувати приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13 серпня 2021 року №1-466пп та №2-466пп; - визнати протиправними дії ІДАБК, що полягають у проведенні 28 вересня 2021 року позапланової перевірки на об`єкті, розташованому за адресою АДРЕСА_1 ; - визнати незаконним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28 вересня 2021 року про негайне зупинення експлуатації магазину з продажу продовольчих та непродовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 380/4897/22 позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відсутність у ОСОБА_1 статусу суб`єкта містобудування, відсутність факту виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1 виключає можливість проведення перевірки позивача на підставі та у спосіб, що визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі Порядок №553) та статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон №3038-VI) за зверненням фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Відтак, проведена ІДАБК перевірка та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю, не можуть вважатися законними. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржила ІДАБК, яка просила таке скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ІДАБК неодноразово проводились заходи державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єкта «Будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 », за результатами яких заходів складено 6 актів перевірок, приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт, приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, припис про приведення об`єкта будівництва до попереднього стану і припис про заборону експлуатації закінченого будівництвом об`єкта, не прийнятого в експлуатацію. ОСОБА_1 за наслідками вказаних заходів було неодноразово притягнено до адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та за невиконання приписів органу державного архітектурно - будівельного контролю і накладені штрафи ним сплачено у повному обсязі. Висновок суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 статусу суб`єкта містобудування зроблено без урахування наявності у матеріалах справи заяв ОСОБА_1 від 09 березня 2021 року про проведення нимреконструкції нежитлової будівлі, призначеної для торгівлі, та заяви від 30 серпня 2021 року про надання йому містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, а також наявності матеріалів фотофіксацїї, складених під час проведення позапланових перевірок, з яких вбачається проведення будівельних робіт. Відтак, на переконання скаржника, наведені процесуальні документи були складені ІДАБК за результатами проведених заходів державного архітектурно-будівельного контролю із урахуванням норм Порядку №553 з дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Представник ІДАБК у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Представник ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на адресу ІДАБК 01 квітня 2021 року надійшов лист Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 23 грудня 2020 року за № 18768/43/01/09-20. На підставі вказаного листа ІДАБК було видано наказ про проведення позапланової перевірки № 43-п від 13 січня 2021 року та направлення для проведення позапланової перевірки від 13 січня 2021 року № 43-пп на об`єкті проведення будівельних робіт по АДРЕСА_1 у період з 13 січня 2021 року до 25 січня 2021 року, яку продовжено на 2 робочих дні на підставі службової записки заступника начальника відділу інспекційної роботи від 13 січня 2021 року наказом № 75-п від 26 січня 2021 року та видано направлення для проведення позапланової перевірки від 26 січня 2021 року № 75-пп. 09 березня 2021 року ІДАБК проведено позапланову перевірку за результатами якої, складено акт та припис в яких зазначено, що ОСОБА_1 самовільно провів реконструкцію квартири АДРЕСА_1 без документів, які надають право на виконання підготовчих (будівельних робіт). Приписом від 09 березня 2021 року позивачу висунута вимога про зупинення ведення будівельних робіт по АДРЕСА_1 . 13 серпня 2021 року ІДАБК за невиконання припису від 09 березня 2021 року було винесено ще два приписи про знесення об`єкту самочинного будівництва за адресою АДРЕСА_1 та про зупинення експлуатації магазину з продажу продовольчих та непродовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 . 28 вересня 2021 року ІДАБК за вказаною адресою знову проведено перевірку та винесено припис про негайне зупинення експлуатації магазину з продажу продовольчих та непродовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 не погодився із вказаними діями та рішеннями ІДАБК, вважав їх протиправними та за захистом своїх прав звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За правилами частини 1 статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. Пунктом 1 Порядку № 553 встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. За правилами пункту 41 Порядку № 553 під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю перевірці підлягає: достовірність даних, наведених у повідомленнях про початок виконання підготовчих і будівельних робіт та деклараціях про готовність об`єкта до експлуатації; забезпечення замовником здійснення авторського та технічного нагляду, - коли такий нагляд є обов`язковим згідно із законодавством; передача замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, стандартів і правил, у тому числі щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, передбачення приладів обліку води і теплової енергії, а також заниження класу наслідків (відповідальності) об`єкта; експлуатація об`єктів будівництва, які не прийняті в експлуатацію; залучення до виконання окремих видів робіт відповідальних виконавців, які не мають відповідного кваліфікаційного сертифіката - у випадках, коли такий сертифікат є обов`язковим згідно із законодавством; виконання відповідальним виконавцем окремих видів робіт, пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, без отримання в установленому порядку кваліфікаційного сертифіката - у випадках, коли такий сертифікат є обов`язковим згідно із законодавством; дотримання відповідальними виконавцями вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, вимог щодо відповідності кваліфікаційних сертифікатів класу наслідків (відповідальності) об`єктів, що визначені кваліфікаційними вимогами для відповідної або нижчої категорії працівників, необхідній кваліфікаційній категорії та професійній спеціалізації виконавця; подання замовником інформації про передачу права на будівництво об`єкта іншому замовнику, зміну генерального підрядника чи підрядника, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, відповідальних виконавців робіт, а також про коригування проектної документації - якщо подання такої інформації є обов`язковим; застосування будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не відповідають державним нормам, стандартам, технічним умовам, проектним рішенням, а також тих, на які поширюється дія технічного регламенту та повинна бути складена декларація про відповідність; додержання вимог будівельних норм щодо пожежної безпеки; додержання вимог будівельних норм щодо доступності для маломобільних груп населення; забезпечення надійності та конструктивної безпеки об`єкта; внутрішнє та зовнішнє інженерне обладнання. У відповідності до пункту 5 Порядку № 553 передбачено, що здійснення державного архітектурно-будівельного контролю Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Згідно з пунктом 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду ДІАМ про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів щодо проведення перевірки, складена на підставі ухвали слідчого судді. Під час проведення позапланової перевірки підлягають контролю виключно питання, які стали підставою для проведення такої перевірки. Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів. Разом із тим, ІДАБК не було надано суду доказів надходження листа від Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області за №1.7-211-0006 від 05 січня 2020 року, який у направленні від 23 лютого 2021 року № 146-пп вказаний у якості підстави проведення перевірки. Водночас, на переконання апеляційного суду, такий лист не можна ототожнити із вимогою правоохоронних органів щодо проведення перевірки, складеної на підставі ухвали слідчого судді. Окрім того, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що системний аналіз приписів статті 41 Закону № 3038-VI та Порядку № 553 свідчить про те, що за загальним правилом сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту. Разом із тим, як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 , де є співвласником частини будинку, яка до реконструкції була квартирою АДРЕСА_2 . Реконструкція цієї квартири була завершена у 2013 році, що підтверджується наявною у матеріалах справ декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 30 травня 2013 року за № ЛВ 142131500632, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7423237 від 31 липня 2013 року, відповідно до якого позивач є співвласником будинку загальною площею 192,9 м2, сараю площею 4 м2 та нежитловою будівлею торгівлі площею 27,3 м2. Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що ІДАБК не надано доказів ведення будь-яких будівельних чи підготовчих робіт за адресою АДРЕСА_1 після введення в експлуатацію у 2013 році реконструйованої квартири АДРЕСА_2 . Окрім того, суд першої інстанції слушно зауважив, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» до переліку входять роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), роботи із заміни покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами, виконання яких не передбачає втручання в несучі конструкції. Приписами пунктів 1, 2, 4 цього Переліку, зокрема, передбачено роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1); роботи із заміни покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами, виконання яких не передбачає втручання в несучі конструкції; заміна існуючих заповнень віконних, балконних та дверних блоків. Водночас згідно із пунктом 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики Україні від 24 травня 2001 року № 127, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, не належать до самочинного будівництва: у квартирах (багатоповерхових будинках) - перепланування, не пов`язані з змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, без порушенні несучих конструкцій; збільшення житлової чи допоміжної площ за рахунок демонтування перегородок, комор, знесення печей, камінів та грубок, заскленні балконів, лоджій, улаштування дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах перестановка в межах призначених приміщень, обладнання; поточний ремонт будівель та споруд без змін призначення приміщень; заміна матеріалу стін будинків садибного типу, будівель без збільшення розміру фундаменту чи поверховості (допустиме відхилення площі 5 %). При цьому ІДАБК не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 проводилися роботи, які не передбачені вказаними нормами та вимагають отримання дозволу на їх виконання за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у протиправності приписів ІДАБК про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13 серпня 2021 року та 28 вересня 2021 року. Окрім того, апеляційний суд підкреслює, що сплата позивачем накладених на нього штрафних санкцій, на чому наполягає у апеляційній скарзі ІДАБК, як на аргумент правомірності своїх дій та рішень, не позбавляє особу права у майбутньому оспорювати такі у судовому порядку. Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 380/4897/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 13 березня 2023 року